ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 454/4820/21
провадження № 61-14331св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 лютого 2023 року у складі судді Адамович М. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про виселення.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1 .
У сусідньому будинку АДРЕСА_2 за цією ж адресою зареєстровані відповідачі, які є дружиною і дочкою його брата ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, проте фактично проживають у належному йому на праві власності будинку АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не є членами його сім`ї, а отже не мають жодної правової підстави займати спірне житлове приміщення, їх проживання позбавляє його можливості розпоряджатися своєю власністю, просив виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі, маючи на праві приватної власності будинок АДРЕСА_1, залишаються проживати у спірному будинку, чим створюють перешкоди позивачу у здійсненні права приватної власності відносно нього.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 липня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
02 жовтня 2023 рокуадвокат Матвійчук Г. М. в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 10 травня 2023 року в справі № 723/983/22 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 353/1096/16-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 569/4373/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Зазначали, що суди не звернули увагу на те, що відповідачі не втрачали право на спірне житло, вони ніколи не вибували з нього та продовжують постійно проживати, несуть витрати з його утримання та благоустрою, обробляють присадибну ділянку; у власності чи користуванні відповідачів немає житлової чи будь-якої іншої нерухомості, спірний будинок є їх єдиним житлом упродовж 35 років
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення повернуто заявницям.
Відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року.
Витребувано з Сокальського районного суду Львівської області цивільну справу № 454/4820/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення.
Зупинено виконання рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 лютого 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року повернуто, судові рішення оскаржуються лише в частині вимог до ОСОБА_2, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 21 лютого 2012 року.
29 листопада 2013 року за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок на підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 25 вересня 2013 року, а 18 листопада 2021 року з Державного реєстру речових виключено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ними на цей будинок на підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 січня 2017 року у справі № 1321/1551/12 та відновлено попередній запис про реєстрацію права власності на цей житловий будинок за ОСОБА_1 .
Також суди встановили, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 .
23 листопада 2021 року позивач направив вимогу на ім`я відповідачів про усунення йому перешкод в користуванні належним йому будинком та виселення з цього житла до 23 грудня 2021 року, яка останніми не виконана.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 10 травня 2023 року в справі № 723/983/22 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 353/1096/16-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 569/4373/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20) дійшла висновку, що у законодавстві, що регулює житлові правовідносини, припинення сімейних правовідносин, втрата статусу члена сім`ї особою, саме по собі не тягне втрату права користування житловим приміщенням.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.