ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 521/8287/21
провадження № 61-11867 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник у виконавчому провадженні) -ОСОБА_1 ,представник заявника -адвокат Петренко Наталія Олегівна,державний виконавець -Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Одеса),заінтересована особа (стягувач у виконавчому провадженні) -ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження справу, відкриту за скаргою ОСОБА_1 на дії, рішення, бездіяльність державного виконавця - Другого Суворовського відділу держаної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Одеса), заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,
за касаційною скаргою ОСОБА_1, якого представляє адвокат Петренко Наталія Олегівна, на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 16 червня 2021 року, постановлену суддею Бобуйком І. А., та постанову Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії, рішення, бездіяльність державного виконавця - Другого Суворовського відділу держаної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Одеса) (далі - Державний виконавець), у якій просив:
1.1. зупинити реалізацію майна в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 (далі - ВП № НОМЕР_2), а саме - автомобіля "SUZUKI" державний номер НОМЕР_1 (далі - спірний автомобіль), який описаний та арештований, переданий на зберігання представникам Державного підприємства "СЕТАМ";
1.2. витребувати у Державного виконавця матеріали ВП № НОМЕР_2;
1.3. витребувати у Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради інформацію та відомості щодо надання допомоги у зв`язку з несплатою аліментів ОСОБА_2 з 2015 року;
1.4. визнати неправомірними та скасувати розрахунки Державного виконавця заборгованості ОСОБА_1 по аліментам в межах ВП № НОМЕР_2, а саме: розрахунок заборгованості по аліментам від 23 травня 2018 року; розрахунок заборгованості по аліментам від 14 червня 2018 року; розрахунок заборгованості по аліментам від 26 лютого 2018 року; розрахунок заборгованості по аліментам від 05 липня 2017 року; розрахунок заборгованості по аліментам від 11 травня 2016 року; розрахунок заборгованості по аліментам від 11 січня 2019 року; розрахунок заборгованості по аліментам від 02 вересня 2018 року; розрахунок заборгованості по аліментам від 18 травня 2021 року;
1.5. визнати неправомірними та скасувати розрахунок Державного виконавця нарахування від 26 травня 2021 року виконавчого збору в межах ВП № НОМЕР_2;
1.6. визнати неправомірними та скасувати постанови Державного виконавця в межах ВП НОМЕР_2: від 26 травня 2021 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності; від 18 травня 2021 року про визначення розміру додаткового авансування; від 12 квітня 2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; від 20 березня 2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; від 18 травня 2021 року про опис та арешт майна (коштів) боржника;
1.7. визначити розмір заборгованості по аліментам ОСОБА_1 у сумі 48 900,83 грн.
2. Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що 25 липня 2015 року Малиновським районним судом міста Одеси у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів було ухвалене рішення, яке набуло законної сили та передбачає стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму - для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 02 липня 2015 року й до досягнення повноліття цими дітьми. Відповідний виконавчий лист про стягнення аліментів на дітей був направлений до Державного виконавця. На підставі цього виконавчого листа було відкрите ВП № НОМЕР_2.
3. Про наявність заборгованості зі сплати зазначених аліментів заявнику не було відомо, оскільки розрахунки заборгованості від Державного виконавця він не отримував, і дізнався він про неї лише після ознайомлення з матеріалами ВП № НОМЕР_2 - 26 травня 2021 року. До органів Державної виконавчої служби його викликали лише один раз у 2017 році. Згідно ж із отриманим ним розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 18 травня 2021 року його заборгованість складає - 112 134,38 грн, що на 63 233,17 грн більше, ніж має бути, оскільки Державний виконавець використовує невірні дані.
4. Заявник не працює, доглядає за своєю матір`ю похилого віку (84 роки), яка має різноманітні захворювання, зокрема рак 4 ступеня, перелом шийки стегна, та є інвалідом, не здатна самостійно пересуватись. Єдиним джерелом коштів заявника є допомога Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.
5. У звʼязку із зазначеним заявник також вважає, що незаконними, є постанови Державного виконавця в межах ВП НОМЕР_2: про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 26 травня 2021 року; про визначення розміру додаткового авансування від 18 травня 2021 року; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 12 квітня 2019 року; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 20 березня 2019 року; про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18 травня 2021 року.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
6. Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 16 червня 2021 року, крім іншого, витребувані у Державного виконавця матеріали ВП № НОМЕР_2. У задоволенні клопотання про витребування вище зазначеної інформації у Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради відмовлено, оскільки ця інформація є доступною для заявника й він самостійно може звернутися з відповідним запитом до цього державного органу. Також відмовлено у задоволенні клопотання щодо зупинення реалізації майна заявника в межах ВП № НОМЕР_2.
7. Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 16 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року, у задоволенні скарги відмовлено.
8. Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи та ВП № НОМЕР_2 підтверджують той факт, що дії державного виконавця Анасімової А. В. (далі також - Державний виконавець) під час виконання рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 27 липня 2015 року у цивільній справі № 521/10724/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відповідають нормам чинного законодавства.
9. Оскільки заявник не надав Державному виконавцю довідки з місця роботи щодо свого заробітку, Державний виконавець вірно звернувся до даних Головного управління статистики у місті Одесі щодо середньомісячної заробітної плати заявника, проводячи відповідні розрахунки заборгованості.
10. Також суд першої інстанції зазначив у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, що на підставі матеріалів справи встановив, що заявник знав про власну заборгованість, яка утворилась з 2015 року по 2021 рік, сам подав заяву до Державного виконавця, у якій просив нарахувати йому аліменти по середньомісячній зарплаті по регіону, частково оплачував заборгованість у різні періоди, про що свідчать чеки від 03 березня 2016 року, 14 березня 2016 року, 15 вересня 2016 року, 09 жовтня 2017 року.
11. Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявник намагався ввести суд в оману стверджуючи, що йому стало відомо про заборгованість за виконавчим листом від 21 серпня 2015 року у справі № 521/10724/15-ц лише 26 травня 2021 року, а тому заявник пропустив десятиденний строк на оскарження дії Державного виконавця, що передбачений статтею 448 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в актуальній редакції далі - ЦПК України) щодо його розрахунків заборгованості заявника зі сплати аліментів.
12. Ухвалення Державним виконавцем постанов про: призначення суб`єкта оціночної діяльності від 26 травня 2021 року, визначення розміру додаткового авансування від 18 травня 2021 року, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 12 квітня 2019 року, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 20 березня 2019 року, про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18 травня 2021 року, які направлялись боржнику за місцем його реєстрації, є правомірними та такими, що вчиненні з метою виконання відповідного судового рішення.
13. Оскільки дії Державного виконавця в рамках ВП № НОМЕР_2 є правомірними та відповідають чинному законодавству Державний виконавець правомірно нарахував виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає примусовому стягненню, відповідно до статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в актуальній редакції далі - Закон про виконавче провадження).
14. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, уточнивши, що Державний виконавець при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 18 травня 2021 року діяв відповідно до вимог чинного законодавства. А щодо оскарження інших розрахунків Державного виконавця заборгованості зі сплати аліментів, то заявник пропустив строк, передбачений статтею 449 ЦПК України. Клопотання про поновлення цього строку заявник не подавав, доказів поважності причин пропуску відповідного строку не надав.
15. Усі докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції дотримані норми матеріального і процесуального права.
16. Також апеляційний суд послався на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої суд не обовʼязково має давати відповідь у судовому рішенні на абсолютно усі аргументи сторін, якщо він дав відповідь на ключові аргументи, відповідно до яких визначається вирішення справи по суті.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
17. 27 липня 2015 року Малиновським районним судом міста Одеси у справі № 521/10724/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів ухвалене рішення (набуло законної сили), яким позовні вимоги задоволені частково, а саме: вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму - для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 02 липня 2015 року й до досягнення повноліття цими дітьми, в іншій частині позову - відмовлено. Виконавчий лист від 21 серпня 2015 року у справі № 521/10724/15-ц щодо стягнення відповідних аліментів на дітей був направлений до Державної виконавчої служби України. На його підставі відкрите ВП № НОМЕР_2. Виконавчі дії у ВП № НОМЕР_3 здійснював Державний виконавець в особі Анісімової А. В.
18. Відповідно до змісту мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявник не надав інформацію Державному виконавцю про власні доходи (довідки з місця роботи), хоча про необхідність надання відповідної інформації йому було повідомлено через представника - відповідне прохання представник навіть долучив до скарги заявника у цій справі. Державний виконавець, здійснюючи розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, виходив із даних Головного управління статистики у місті Одесі щодо середньомісячної заробітної плати.
19. Суд першої інстанції констатував наявність в матеріалах ВП № НОМЕР_3 наступних документів:
1) відомості про направлення відповідного розрахунку боржнику від 18 грудня 2015 року № 11692;
2) заява від 05 лютого 2016 року, у якій ОСОБА_1 просить долучити до матеріалів ВП № НОМЕР_3 копію рішення суду від 24 грудня 2010 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів;
3) заява боржника від 16 березня 2016 року, у якій ОСОБА_1 просить долучити до матеріалів ВП № НОМЕР_3 копії чеків про сплату аліментів на суми 1 000,00 грн та 4 000,00 грн;
4) заява ОСОБА_1 від 28 квітня 2016 року, у якій він просить нарахувати йому аліменти по середньомісячній зарплаті по регіону та просить долучити до матеріалів ВП № НОМЕР_3 ухвалу про роз`яснення рішення суду від 18 квітня 2016 року;
5) заява від 09 березня 2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 надає довідку, яку просить долучити до матеріалів ВП № НОМЕР_3, копію чеку про сплату аліментів на суму 1 000,00 гривень, рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2015 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів;
6) заява від 31 липня 2018 року, у якій ОСОБА_1 повідомляє, що отримує дохід у вигляді соціальної виплати, та просить долучити чеки про сплату аліментів на суми 2 000,00 грн, 1 000,00 грн, 4 000,00 грн, 1 200 грн.
20. ОСОБА_1 частково оплачував заборгованість зі сплати аліментів у різні періоди, про що свідчать чеки від 03 березня 2016 року, 14 березня 2016 року, 15 вересня 2016 року та 09 жовтня 2017 року.
21. Відповідно до змісту ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 16 червня 2021 року заявник у судовому засіданні підтримав вимоги своєї відповідної скарги, у тому числі щодо скасування розрахунків його заборгованості за аліментами та прийняття до уваги його власного розрахунку відповідної заборгованості, а Державний виконавець та ОСОБА_2 у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні скарги заявника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. У листопаді 2022 року Петренко Н. О., яка представляє ОСОБА_1, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 16 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким його скаргу задовольнити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року, крім іншого, відкрите касаційне провадження у справі.
24. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2023 року справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із пʼяти суддів.
25. 24 січня 2024 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
26. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує зазначені судові рішення на підставі пунктів 1 та 4 (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) частини другої статті 389 ЦПК України.
27. На переконання заявника ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не дослідили та не дали належної оцінки розрахунку заборгованості у цій справі, проігнорувавши доводи заявника, розглянули справу формально та поверхнево, без належного дослідження доказів та матеріалів справи. Зокрема, заявник вказує на те, що повідомляв своєю заявою від 27 жовтня 2017 року Державного виконавця про те, що його джерелом доходу є виплати Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради у звʼязку із доглядом заявника за його хворою матірʼю. Суди попередніх інстанцій цьому не надали жодної оцінки та безпідставно дійшли висновку, що він не повідомляв Державного виконавця про джерела свого доходу.
28. Зокрема заявник вважає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року у справі № 910/22695/13, від 07 липня 2022 року у справі № 918/539/16, вирішуючи питання здійснення повідомлення заявника Державним виконавцем про розрахунки його заборгованості та прийняття оскаржуваних постанов в межах ВП № НОМЕР_3, про обізнаність заявника щодо розміру визначеної Державним виконавцем його заборгованості зі сплати аліментів та моменту, коли заявник дізнався про порушення, на його думку, його прав Державним виконавцем. Обізнаність заявника про існування ВП № НОМЕР_3, заяви заявника до Державного виконавця з окремих питань ВП № НОМЕР_3, яким суди попередніх інстанцій надали некоректне інтерпретування, часткове виконання відповідного рішення суду самі по собі не доводять виконання Державним виконавцем обовʼязку щодо повідомлення заявника про хід цього виконавчого провадження та направлення йому документів цього виконавчого провадження, не можуть бути прирівняні до таких дій Державного виконавця. А тому заявник правомірно протягом десяти днів з моменту, коли дізнався про порушення, на його думку, його прав Державним виконавцем 26 травня 2021 року, звернувся до суду з відповідною скаргою.
29. Зміст заяви заявника від 28 квітня 2016 року до Державного виконавця, на яку послався суд першої інстанції, не відповідає тому змісту, яким наділив її суд. Заявник вважає, що у цій заяві відсутнє його прохання здійснювати нарахування йому аліментів по середньомісячній зарплаті по регіону.
30. Також заявник вважає, що якщо оскаржувані розрахунки його заборгованості зі сплати аліментів будуть визнані неправомірними та скасованими, то це є підставою для скасування усіх постанов Державного виконавця у ВП № НОМЕР_3, про скасування яких він просить у своїй відповідній скарзі.
31. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України. Зокрема, питання про розстрочку сплати заборгованості за аліментами, зменшення розміру самих аліментів, чи повне або часткове звільнення від сплати аліментів здійснюється судом у порядку позовного провадження відповідно до статей 192 та 197 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III (в актуальній редакції далі - СК України), а не судового нагляду за виконанням судового рішення в межах розгляду скарги, поданої відповідно до статті 447 ЦПК України.
(2) Позиція інших учасників справи
32. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
33. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).
34. Глава 5 ЦПК України присвячена врегулюванню питання доказів та доказування. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.
35. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
36. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 367 ЦПК України).
37. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.
38. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).
39. Згідно із частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1).
40. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи (згідно із частиною першою статті 447 ЦПК України).