Постанова
Іменем України
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 335/9076/20
провадження № 61-8472 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1,відповідачі (законні представники ОСОБА_2 ): ОСОБА_3 , ОСОБА_6,треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є законними представниками ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про виселення з наданням іншого житла,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 16 листопада 2021 року, ухвалене суддею Крамаренко І. А., та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 липня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Кочеткової І. В., Подліянової Г. С., Дашковської А. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив виселити ОСОБА_2 з предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира або предмет іпотеки), з наданням їй іншого постійного житла, а саме, житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
2. Позов мотивований тим, що у звʼязку з невиконанням ОСОБА_4 своїх зобовʼязань за кредитним договором від 19 квітня 2012 року № 557-190412 (далі - кредитний договір), щодо забезпечення виконання зобовʼязань за яким цього ж дня був укладений також договір іпотеки № 966-1904121, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Грішиною В. І. за реєстровим № 587 (далі - договір іпотеки), предметом якого є спірна квартира, що належить на праві власності ОСОБА_4, у 2015 році кредитор Публічне акціонерне товариство "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК" (далі - ПАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК") звернулося до суду з позовною заявою до нього про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
3. 06 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК" був укладений договір № 06/07 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за яким ПАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК" відступило ОСОБА_1 права вимоги до позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором. Крім того, цього ж дня на підставі договору про відступлення прав за договором іпотеки до ОСОБА_1 як нового іпотекодержателя перейшло право вимоги за договором іпотеки.
4. Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 березня 2019 року у справі № 335/4107/15-ц апеляційна скарга ОСОБА_1 була частково задоволена: рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 18 грудня 2018 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволений частково, а саме:
4.1. Вирішено у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 як правонаступником ПАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК" за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки;
4.2. Вирішено за рахунок предмета іпотеки задовольнити вимоги ОСОБА_1 щодо заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 268 815,42 грн, у тому числі, заборгованості за відсотками у сумі 667 383,86 грн та пені у сумі 601 431,56 грн;
4.3. Вирішено встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом продажу з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", за початковою ціною, яка буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
4.4. Здійснений розподіл судових витрат, а у задоволенні решти позову відмовлено.
5. Станом на день звернення до суду першої інстанції з цим позовом зазначене судове рішення не виконане.
6. На підставі заяви позивача приватним виконавцем Шавлуковою З. А. було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 20 березня 2019 року у справі № 335/4107/15-ц. В межах виконавчого провадження було встановлено, що у спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та її мати ОСОБА_6 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
7. Приватним виконавцем був направлений запит до органу опіки та піклування з проханням надати дозвіл на реалізацію предмета іпотеки, у якому зареєстрована малолітня дитина. Орган опіки та піклування своїм листом від 24 січня 2020 року відмовив у наданні зазначеного дозволу.
8. Реєстрація місця проживання дитини ОСОБА_2 була здійснена без згоди іпотекодержателя, ОСОБА_4 не мав права самостійно надавати дозвіл на реєстрацію місця проживання цієї дитини у спірній квартирі. Окрім того, спірна квартира використовується як офісне приміщення для розміщення Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ Комплект", власниками якого є сім`я ОСОБА_7 . ОСОБА_2 має право проживати зі своїм батьком ОСОБА_5 у житловом будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
9. Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 16 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 19 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
10. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що інтереси малолітньої дитини мають першочергове значення. Матеріалами справи не доведено, що предмет іпотеки придбаний ОСОБА_4 за відповідні кредитні кошти, оскільки кредитний договір був укладений 19 квітня 2012 року, а спірна квартира придбана 27 лютого 2009 року.
11. Також відсутні докази правових підстав вселення малолітньої ОСОБА_2 у будинок її батька ОСОБА_5, позивачем не доведено, що це житло придатне для проживання. Малолітня ОСОБА_2 правомірно проживає у предметі іпотеки, оскільки у ньому проживає її матір, що відповідає вимогам частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (в актуальній редакції далі - ЦК України). А позивач як потенційний (у разі невиконання боргових зобов`язань, забезпечених іпотекою) новий власник спірного житлового приміщення, мав об`єктивну можливість знати про наявність прав на користування спірною квартирою і при набутті права власності, навіть потенціальному, мав усвідомлювати, що відповідачі мають зареєстроване місце проживання у квартирі й право користування житлом.
12. Стаття 40 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (в актуальній редакції далі - Закон про іпотеку) застосовується у взаємодії із статтею 109 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року № 5464-X (в актуальній редакції далі - ЖК України), зокрема, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 643/18788/15-ц.
13. Апеляційний суд, уточнивши, що аргумент з приводу знаходження у спірній квартирі комерційного товариства спростовується актом перевірки умов проживання малолітньої дитини у цій квартирі, погодився з доводами суду першої інстанції та дійшов висновку, що аргументи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції по їх оцінці та особистого тлумачення скаржником норм закону.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
14. 27 лютого 2009 року укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д. В. за реєстровим № 268, відповідно до якого ОСОБА_4 став власником спірної квартири (підтверджується також витягом з Державного реєстру правочинів, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 20 квітня 2021 року).
15. 19 квітня 2012 року між ПАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК" (кредитор) та ОСОБА_4 (боржник) був укладений кредитний договір № 557-190412 та відповідний договір іпотеки № 966-1904121, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Грішиною В. І. за реєстровим № 587.
16. У травні 2015 року ПАТ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
17. Відповідно до витягу з Державного акту цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 02 січня 2020 року № 00025126838 батьками ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є: ОСОБА_5 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_6 (народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
18. Згідно із відповіддю Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 16 грудня 2019 року № 01-71/20404 та довідкою про реєстрацію місця проживання Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 09 лютого 2021 року № 04-28/5-1005 з 22 липня 2015 року у спірній квартирі зареєстрована та проживає малолітня дитина ОСОБА_2 .
19. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 09 лютого 2021 року № 04-28/5-1006 з 22 липня 2015 року у спірній квартирі також зареєстрована ОСОБА_6 .
20. ОСОБА_5 на праві приватної власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - будинок батька дитини).
21. Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 березня 2019 року у справі № 335/4107/15-ц, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково - рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 18 грудня 2018 року скасоване та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволений частково у спосіб, зазначений вище.
22. З 11 грудня 2019 року у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З. А. на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 335/4107/15-ц, виданий 15 квітня 2019 року Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_4 боргу за кредитним договором у сумі 1 268 815,42 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - продажу з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої законом, за початковою ціною, яка буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підстав оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
23. Листом Районної адміністрації по Вознесенівському району Запорізької міської ради від 24 січня 2020 року № 01-10/0005 відмовлено у наданні дозволу на відчуження спірної квартири, оскільки це порушує права малолітньої дитини - ОСОБА_2, яка зареєстрована у цій квартирі.
24. Відділом по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради проведено обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 у спірній квартирі, що підтверджується копією акта обстеження проживання від 09 лютого 2021 року № 09-12/005-Б. Згідно цього акта дитина у квартирі забезпечена всім необхідним для нормального життя та розвитку.
25. Вище зазначені договори не є нікчемними або визнаними недійсними. Суди не встановили обставини, які б спростовували права позивача як нового іпотекодержателя, відповідне набуття яких підтверджується обставинами, встановленими судами у справі № 335/4107/15-ц.
26. Судове рішення апеляційного суду, яке набуло законної сили, у справі № 335/4107/15-ц не виконане.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 16 листопада 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 липня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
28. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022року, після усунення недоліків, відкрите касаційне провадження у справі.
29. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 рокусправа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із пʼяти суддів.
30. 24 січня 2024 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
31. ОСОБА_1 аргументує касаційне оскарження зазначених судових рішень пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій, далі -ЦПК України).
32. Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги постанову Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 641/2077/18 та від 29 вересня 2020 року у справі № 463/1930/19, у яких міститься правовий висновок з приводу того, що законним є виселення з предмету іпотеки, придбаного не на кредитні кошти, мешканців, коли їм надається інше постійне житло.
33. Також не врахований правовий висновок Верховного Суду з приводу того, що стаття 109 ЖК України не може бути підставою для відмови у позовних вимогах, аналогічних вимогам позивача, якщо у особи, яку виселяють є більше одного місця проживання, викладений у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19.
34. Апеляційний суд не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 лютого 2022 року у справі № 335/4107/15, учасниками якої є позивач та ОСОБА_4, у якій позивач оскаржував дії приватного виконавця з виконання виконавчого листа № 335/4107/15-ц, щодо необхідності прийняття до уваги факту реєстрації малолітньої дитини у квартирі іпотекодавця, який не є її батьком, після укладення договору іпотеки та того, що малолітня дитина, якщо не встановлене інше, має право на проживання за місцем проживання кожного зі своїх батьків. Також позивач вказує на те, що апеляційний суд не звернув уваги на висновок Верховного Суду про відсутність необхідності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію предмета іпотеки у цій справі.
35. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, у тому числі у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України. Також Верховний Суд не розглядає уточнення аргументів касаційної скарги, які позивач подав поза межами строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень, оскільки це не передбачено ЦПК України.
36. Констатація Верховним Судом змісту правових норм, на підставі яких він робить ті, чи інші правові висновки, сама по собі не є правовим висновком, не змінює прямої дії самої правової норми, тому Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 161/16344/20 з точки зору констатації обовʼязку суду досліджувати докази у справі та повно встановлювати обставини справи відповідно до вимог ЦПК України. Недоліки оцінки судами обставин справи та дослідження доказів у ній як окрема підстава для касаційного оскарження передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 та частиною третьою статті 411 ЦПК України, на які позивач у своїй касаційній скарзі не посилається. Також Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача ще на перелік з 13 постанов Верховного Суду, які, на його думку, підтверджують відповідний обовʼязок суду. Цей обовʼязок випливає з прямої дії норм ЦПК України, а не з їх констатації у судових рішеннях.
37. Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 161/16344/20 у контексті оцінки добросовісності поведінки іпотекодавця, який реєструє, зокрема, дітей у предметі іпотеки після укладення договору іпотеки щодо нього без дозволу іпотекодержателя, є помилковим, оскільки у даній справі спір стосувався виселення на підставі статті 116 ЖК України за неможливістю спільного проживання та не мав відношення до іпотеки.
38. Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 695/2714/15-ц, оскільки у цій справі суд вирішував питання про право діда, у будинку якого проживає неповнолітня дитина-інвалід, передавати цей будинок в іпотеку, а у справі № 335/4107/15 Верховний Суд застосував юридичну логіку цієї постанови для цілей висновку у своїй постанові від 09 лютого 2022 року. Також Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 750/7741/17, оскільки у цій справі спір стосувався предмету іпотеки, який був придбаний на кошти споживчого кредиту. Тобто у всіх цих справах правовідносини не є подібними до правовідносин справи, що розглядається, з точки зору реалізації пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
(2) Позиція інших учасників справи
39. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
40. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).
41. Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.
42. Глава 5 ЦПК України присвячена врегулюванню питання доказів та доказування. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України. Зокрема, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
43. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України)
44. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
45. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 367 ЦПК України).
46. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
47. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).
48. Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі.