ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/1405/14 (910/16475/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023
та рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича
до Фізичної особи-підприємця Винниченка Юрія Валентиновича
за участі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору
на стороні позивача - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"
на стороні відповідача - Фермерське господарство "Агроінвест-Топилище"
про визнання недійсним правочину
в межах справи №910/1405/14
за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд"
про банкрутство
Учасники справи:
ТОВ "Хліб Інвестбуд": Демчан О. І. (ліквідатор);
ФОП Винниченко Ю. В.: не з`явився;
АТ "Державний ощадбанк України": Колісник О. В. (адв.);
ФГ "Агроінвест-Топилище": не з`явився;
1. Стислий зміст заявлених вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (далі - ТОВ "Хліб Інвестбуд", позивач) в особі ліквідатора Демчана О. І. звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Винниченка Юрія Валентиновича (далі - ФОП Винниченко Ю. В., відповідач) про визнання недійсним договору доручення №14/01-01 від 21.01.2014.
1.2. Позов обґрунтований тим, що уклавши оспорюваний договір, ТОВ "Хліб Інвестбуд" фактично вчинило правочин, який не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, натомість спрямований на ухилення від виконання судового рішення та погашення кредиторської заборгованості перед кредиторами, оскільки спірний договір укладений за два місяці до порушення справи про банкрутство ТОВ "Хліб Інвестбуд".
1.3. Відповідач позов не визнав, зазначаючи про необґрунтованість заявлених вимог, а також просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності.
2. Розгляд справи
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023, у позові відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що оскаржуваний правочин укладений з метою стягнення заборгованості з Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" у сумі 849975,59 грн відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12 та був виконаний відповідачем частково, а саме в частині стягнення такої заборгованості, проте вказана сума не була перерахована на рахунок позивача, оскільки останній не надав реквізити для перерахунку таких коштів. Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що спірний договір укладався з метою ухилення від погашення кредиторської заборгованості та не був спрямований на реальне настання правових наслідків, пов`язаних з його укладенням.
2.3. Постановою Верховного Суду від 13.06.2023 ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення були скасовані, а справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
2.4. За результатами нового розгляду Господарським судом міста Києва ухвалено рішення від 22.08.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023, про відмову у задоволенні позову з наступних підстав:
- посилання позивача на те, що оспорюваний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не знайшли свого підтвердження;
- твердження позивача на наявність у спірного договору доручення ознак фраудаторного правочину не відповідають реальним обставинам справи;
- оскільки строк позовної давності сплив 22.01.2017, а зі змістом оскаржуваного правочину ліквідатор боржника мав можливість ознайомитися багатьма способами, але не звернувся з відповідним позовом у встановлений законом строк, суди дійшли висновку про застосування наслідків спливу позовної давності у спірних правовідносинах.
3. Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
3.1. 21.03.2011 між боржником та ФГ "Агроінвест-Топилище" укладений контракт на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ-0017 від 21.03.2011 (далі - Контракт).
3.2. 16.05.2011 між боржником та ФГ "Агроінвест-Топилище" укладено Додаткову угоду №1 до зазначеного Контракту, якою були внесені зміни та доповнення до зазначеного Контракту.
3.3. Рішенням господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12, у зв`язку із неналежним неповним та несвоєчасним виконанням Боржником вимог контракту на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ-0017 від 16.05.2011 та Додаткової угоди до нього, стягнуто на користь боржника 849975,59 грн.
3.4. Відповідач, починаючи з 19.01.2010 після реєстрації, як ФОП, активно займався наданням юридичних послуг суб`єктам господарювання, зокрема у сфері стягнення проблемної та/або простроченої заборгованості.
3.5. 24.02.2010 відповідачем отримано ліцензію про право діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Основними видами діяльності відповідача, як фізичної особи - підприємця, були "Консультування з питань комерційної діяльності й керування" (код виду економічної діяльності, що містив підвид "Діяльність арбітражного керуючого") та "Діяльність у сфері права" (витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на дату укладення Договору доручення №14/01-01 від 21.01.2014.
3.6. Інформацію щодо потенційних клієнтів він отримував, переважно, із Єдиного державного реєстру судових рішень (роздруківка частини клієнтської бази Відповідача, що містить інформацію про боржника.
3.7. 13.01.2014 відповідачем на адресу боржника звичайним листом, як і ряду інших потенційних клієнтів та кредиторів із проблемною заборгованістю, направлено комерційну пропозицію щодо розгляду можливості відступлення права вимоги, що виникла у боржника до ФГ "Агроінвест-Топилище" на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12.
3.8. Після категоричної відмови боржника від можливості відступлення права вимоги, в ході переговорів сторонами було погоджено умови співпраці з надання відповідачем юридичних послуг зі стягнення проблемної простроченої заборгованості із боржника. Форматом співпраці сторонами було погоджено укладення саме договору доручення, а не договору про надання юридичних послуг зі стягнення проблемної заборгованості виходячи з тих міркувань, що на момент укладення договору, щодо боржника мали місце відкриті виконавчі провадження, в межах яких було накладено арешт на грошові кошти боржника, таким чином, після повернення заборгованості на поточний рахунок боржника, боржник не мав би можливості оплатити роботу Відповідача.
3.9. Відповідно до оспорюваного Договору, строк його дії було встановлено 2 (два) роки з моменту його підписання Сторонами.
3.10. Метою боржника в момент укладення Договору було прискорення стягнення проблемної заборгованості із ФГ "Агроінвест-Топилище", яку не було стягнуто протягом майже 2 двох років з моменту ухвалення судового рішення, а відтак укладення Договору було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ним.
3.11. Після проведення відповідачем допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення дебіторської заборгованості з ФГ "Агроінвест-Топилище", між відповідачем та ФГ "Агроінвест-Топилище" укладено Угоду №03-02-2014 від 03.02.2014 про добровільне виконання рішення господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12.
3.12. На виконання п.5 зазначеної Угоди ФГ "Агроінвест-Топилище" було сплачено на рахунок відповідача суму заборгованості, стягнутої з боржника рішенням Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12.
3.13. За умовами п.2.1.9 Договору доручення відповідач зобов`язаний одержані від ФГ "Агроінвест-Топилище" кошти (за вирахуванням винагороди відповідача, яка утримується ним у розмірі, передбаченому цим Договором) перерахувати боржнику протягом 10-ти днів з дня отримання від боржника вказівки (електронною поштою або листом) про перерахування коштів на поточний рахунок.
3.14. Не отримавши від боржника оригіналу письмової вимоги (належним чином складеної та підписаної особою, що мала б достатній обсяг повноважень діяти від імені боржника із наданням доказів таких повноважень та доказів сплати заборгованості ФГ "Агроінвест-Топилище" на рахунок відповідача), грошові кошти відповідачем боржнику не перераховувалися.
3.15. Неналежне виконання однією із сторін умов правочину саме по собі не є підставою для визнання такого правочину недійсним.
3.16. Твердження позивача, що укладений між боржником та відповідачем Договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не відповідають дійсності, оскільки для його укладення виникли всі необхідні передумови (боржнику не вдалося стягнути заборгованість із ФГ "Агроінвест-Топилище" протягом майже двох років з моменту ухвалення судового рішення), а укладено його було у повній відповідності з нормами ЦК України.
3.17. Провадження у справі №910/1405/14 про банкрутство ТОВ "Хліб Інвестбуд" було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2014.
3.18. Як вбачається з Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ним не передбачено надання зворотної дії в часі положенням статті 42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу.
3.19. До договорів, які укладені до моменту набрання чинності Кодексом застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину).
3.20. Доводи позивача щодо наявності у оспорюваного Договору доручення ознак, що підпадали б під критерії статті 20 Закону про банкрутство відхилено судами, оскільки в момент укладання оспорюваного Договору боржник не брав на себе жодних зобов`язань, що спричинили б його неплатоспроможність, не відмовився від власних майнових вимог, а навпаки, мав на меті прискорення задоволення таких вимог.
3.21. Твердження позивача щодо наявності у оспорюваного Договору ознак фраудаторного правочину, а його укладення нібито не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є необґрунтованими.
Відносно заяви відповідача про застосування строку позовної давності
3.22. Жодних угод, що стосувалися б строків або перебігу позовної давності між позивачем та відповідачем не укладалося. Перебіг позовної давності у даних правовідносинах розпочався 22.01.2014 (день, наступний після укладення спірного Договору доручення) та, відповідно, строк позовної давності сплив 22.01.2017.
3.23. Із заявою про визнання недійсним Договору доручення звернувся ліквідатор боржника, арбітражний керуючий Демчан О. І., який діє не як фізична особа у власних інтересах, а відповідно до статей 12, 61 Кодексу України з процедур банкрутства виконує повноваження ліквідатора по відношенню до боржника (і відповідно до ліквідаційної маси).
3.24. Про факт існування та зміст оспорюваного правочину ліквідатор Позивача міг дізнатися багатьма способами:
- оспорюваний правочин має зберігатися у архіві боржника відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Наказу Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", Наказу Міністерства юстиції України №578/5 від 12.04.2012р. (із змінами та доповненнями) "Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів". Однак, щодо непередавання ліквідатору оспорюваного правочину попереднім ліквідатором не надано жодного доказу, як і доказів необізнаності попередніх ліквідаторів боржника щодо оспорюваного правочину;
- оспорюваний правочин неодноразово згадувався у численних судових рішеннях першої, апеляційної та касаційної інстанцій, опублікованих у Єдиному державному реєстрі судових рішень, починаючи із 2014 року (можна знайти за назвою боржника), в тому числі у справах, де боржника було залучено як третю особу, а відтак і у паперовому вигляді судові рішення, що описують оспорюваний правочин, мають, відповідно до вищезазначених норм законодавства, зберігатися у архіві боржника (роздруківку із Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2014 у справі № 911/4072/14, в якій боржника було залучено як третю особу долучено до матеріалів справи в додатках до заперечень відповідача № 22/07-01 від 05.07.2022).
3.25. З урахуванням усталеної на час розгляду цієї справи правової позиції Верховного Суду щодо початку перебігу строку позовної давності за вимогами ліквідатора в інтересах боржника з моменту, коли боржник довідався або міг довідатися про порушення своїх прав, суди дійшли висновку щодо застосування наслідки спливу позовної давності у спірних правовідносинах.
4. Стислий зміст вимог касаційної скарги
4.1. ТОВ "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги
5.1. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах:
- від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 та від 28.10.2021 у справі №911/1012/13, щодо застосування, окрім загальних норм ЦК України, положень статті 20 Закону про банкрутство до правовідносин, які склалися до 21.10.2019, у спорах про визнання недійсними правочинів;
- від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 стосовного того, що правочини повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не моє бути неправомірною та недобросовісною, правочини не можуть використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
5.2. Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, суди мали виходити з об`єктивного, а не суб`єктивного характеру таких причин, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012.
5.3. Зазначивши про відсутність підстав для застосування загальних норм Цивільного кодексу України, зокрема статей 228, 234, суд апеляційної інстанції не врахував відповідні висновки Верховного Суду з цього приводу.
5.4. В порушення вимог частини 5 статті 310 ГПК України, судами попередніх інстанцій під час нового розгляду справи не виконано вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.06.2023 у цій справі.
6. Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги
6.1. АТ "Ощадбанк" у відзиві підтримало наведені у касаційній скарзі аргументи та просило Суд скаргу задовольнити, зазначаючи про те, що викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки зроблені з порушенням вимог частини1 статті 316 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, які є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Крім того, судами не враховано сталу судову практику Верховного Суду щодо розгляду справ про визнання недійсними правочинів, не надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам, неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: частини 3 статті 13, частини 1 та 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання правочину недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
6.2. Винниченко Ю. В. у відзиві заперечував проти доводів касаційної скарги, просив Суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з повним, всебічним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також відповідно до норм матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу Суду на те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявності у оспорюваного договору доручення ознак фраудаторного правочину, а також того, що укладення вказаного договору не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Також відповідач вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності поважним причин пропуску позивачем строку позовної давності.
7. Касаційне провадження
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2023 касаційну скаргу ТОВ "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О. І. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків шляхом реєстрації електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд".
7.2. 11.12.2023 до Верховного Суду направлено заяву про усунення недоліків.
7.3. Ухвалою від 22.12.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/1405/14 (910/16475/21) за касаційною скаргою ТОВ "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023, призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.02.2024 - 15:30.
7.4. В судовому засіданні 06.02.2024 ліквідатор ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражний керуючий Демчан О. І. та представник АТ "Ощадбанк" підтримали касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просили Суд скаргу задовольнити.
7.5. Решта учасників справи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини нез`явлення Суд не повідомили.
7.6. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 06.02.2024.
7.7. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників, які не забезпечили явку своїх представників.
8. Позиція Верховного Суду
8.1. Ліквідатором ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражним керуючим Демчаном О. І. заявлено позов до ФОП Винниченка Ю. В. про визнання недійсним договору доручення №14/01-01 від 21.01.2014 з тих підстав, що оспорюваний правочин укладався не з метою реального настання обумовлених ним правових наслідків, а для ухилення від виконання судового рішення та погашення кредиторської заборгованості перед кредиторами, тобто на шкоду інтересам кредиторів.
8.2. За результатами розгляду заявлених позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки обставини, з посиланням на які він обґрунтовує свої вимоги, зокрема щодо мети укладення оспорюваного договору та ознак, за якими вказаний правочин може бути кваліфікований як фраудаторний, не відповідають дійсним обставинам даної справи. Крім того, суди встановили, що позов подано з пропуском встановленого строку позовної давності, про застосування якого подано заяву відповідачем, що також є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
8.3. Позивач за змістом касаційної скарги стверджує про невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також невиконання вказівок суду касаційної інстанції при направленні справи на новий розгляд.
8.4. Надаючи оцінку доводам скаржника та запереченням на касаційну скаргу, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.
8.5. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи:
- 21.03.2011 між ТОВ "Хліб Інвестбуд" (покупець) та ФГ "Агроінвест-Топилище" (продавець) укладено контракт на поставку зерна майбутнього врожаю № МУ-0017, на виконання умов якого покупець сплатив 824670 грн, а продавець свої зобов`язання з поставки товару не виконав;
- рішенням Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12 стягнуто з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ "Хліб Інвестбуд" 824670 грн, сплачених за контрактом №МУ-0017 від 21.03.2011, та 25305,59 грн судового збору;