ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 203/2406/15-ц
провадження № 61-1277св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватстройінвест",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпропетровська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватстройінвест" і ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року у складі судді Єдаменко С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Куценко Т. Р., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3., Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Приватстройінвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпропетровська міська рада (перейменована згідно з рішенням 13-ї сесії Дніпропетровської міської ради від 07 вересня 2016 року, далі Дніпровська міська рада), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва.
Позов обґрунтований тим, що 26 квітня 2011 року вона уклала з Дніпровською міською радою договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (після перейменування АДРЕСА_1, м. Дніпро. На момент укладення договору поруч із цієї земельною ділянкою належно оформлених землекористувачів не було.
У результаті самочинної реконструкції незавершеного будівництвом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (далі торгівельний комплекс), яке належить відповідачам, частина цього майна знаходиться на її земельній ділянці, що перешкоджає їй використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та порушує її права та законні інтереси.
З урахуванням уточнення позовних вимог просила зобовязати відповідачів усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпро, шляхом знесення самочинно збудованого торгівельного комплексу.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Суди переглядали справу неодноразово.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року позов задоволено. Зобовязано ТОВ "Приватстройінвест", ОСОБА_2., ОСОБА_3. усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, шляхом знесення самочинно збудованого торгівельного комплексу.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі здійснюють самочинне будівництво на частині земельної ділянки, що передана ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки, яке порушує її права як землекористувача, оскільки частина самочинно збудованої нерухомості перешкоджає доступу позивачки до орендованої земельної ділянки.
Суд першої інстанції вважав неможливим проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у звязку з відсутністю дозволу на будівництво, проєкту або інших документів щодо відповідності забудови, здійсненої відповідачами, державним будівельним нормам.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Приватстройінвест" задоволено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Апеляційний суд виходив із того, що позивачка не довела, що земельна ділянка під контуром та по периметру торгівельного комплексу, який належить відповідачам, площею 231,0 кв м. накладається на земельну ділянку, надану їй в користування.
Суд апеляційної інстанції врахував, що обставини, на які посилається позивачка як на підстави позову, спростовуються експертним дослідженням від 13 квітня 2017 року № 8784, проведеним Незалежним інститутом судових експертиз.
Постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення частин другої, третьої статті 89 ЦПК України взяв до уваги лише висновок інженерно-технічного дослідження від 13 квітня 2017 року № 8784, який не є висновком експерта відповідно до частини сьомої статті 102 ЦПК України, та не мотивував відхилення доказів, наданих позивачкою, а саме: акта обстеження меж земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, складеному інженером-геодезистом Малим С. М.; акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства районної комісії по самоврядному контролю за використанням та охороною земель та екологічного законодавства в районі, складеному уповноваженою комісією Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради; технічному звіту щодо кадастрової геодезичної зйомки та визначення меж земельної ділянки, складеному інженером-геодезистом Говорухою О. В.; технічному звіту щодо обстеження земельної ділянки під влаштування котловану для будівництва центру дозвілля у відповідності до наданого проєкту, складеному ТОВ "Технологія".
Суд касаційної інстанції вказав, що за наявності в матеріалах справи документів, які суперечать одне одному в частині встановлення обставини накладення здійсненої відповідачами забудови на земельну ділянку позивачки, апеляційний суд у порушення пункту 4 частини пятої статті 12 ЦПК України не сприяв учасникам справи в реалізації ними їх процесуальних прав, зокрема на призначення судової експертизи.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Приватстройінвест" залишено без задоволення, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року без змін.
Апеляційний суд виконав вимоги частини пятої статті 12 ЦПК України щодо розяснення учасникам судового процесу їх процесуальних прав та обовязків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій та в повному обсязі сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, призначивши за клопотанням ТОВ "Приватстройінвест" у цій справі земельно-технічну експертизу, проте вона проведена не була, оскільки товариство не сплатило рахунок за її проведення, отже, розпорядилось процесуальними правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідачі зверталися з повторними клопотаннями про призначення земельно-технічної експертизи, проте ці клопотання було повернено заявникам, оскільки вони не були оплачені судовим збором.
Суд врахував, що справа розглядається судами з 2015 року, з метою недопущення порушення судом принципу розумності строків розгляду справи, вважав за доцільне розглянути цю справу за наявними в матеріалах доказами.
Надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що докази у своїй сукупності підтверджують факт накладення самовільно збудованого торгівельного комплексу, який належить відповідачам, на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивачки, що вказує на порушення її прав.
Водночас суд не взяв до уваги висновок інженерно-технічного експертного дослідження від 13 квітня 2017 року № 8784, оскільки він не є висновком експерта відповідно до частини сьомої статті 102 ЦПК України, суперечить більшості доказам у справі, а також зроблений на замовлення відповідачів, що може вказувати на його упередженість.
Крім того, апеляційний суд звернув увагу, що відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження № 54333183 18 серпня 2017 року в примусовому порядку було усунено перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083 (АДРЕСА_1), шляхом знесення самочинного збудованого торгівельного комплексу (т. 6, а. с. 78).
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У січні 2022 року ТОВ "Приватстройінвест" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, просило їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
У лютому 2022 року ОСОБА_2. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ТОВ "Приватстройінвест" мотивована тим, що суди не застосували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 486/867/15-ц, провадження № 61-18596св18.
Cуд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у клопотанні про призначення експертизи у справі.
Суд першої інстанції не взяв до уваги докази, зокрема: матеріали топографічно-геодезичних вишуковувань (т. 4, а. с. 77-87), інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 березня 2016 року № 56361320 (т. 3, а. с. 135-136), договори купівлі-продажу часток торгівельного комплексу (т. 3, а. с. 159-163), технічний паспорт торгівельного комплексу від 21 березня 2016 року (т. 4, а. с. 54-56), висновок експерта від 05 травня 2017 року № 4955/17-41, договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 уладеного з ОСОБА_4 (т. 6, а. с. 73-81), акт узгодження меж земельної ділянки № 15104 (т. 6, а. с. 82), кадастрову зйомку (т. 6, а. с. 83), план встановлення та узгодження зовнішніх меж (т. 6, а. с. 84), копію декларації про готовність обєкта до експлуатації (т. 6, а. с. 122-126).
Касаційна скарга ОСОБА_2. мотивована тим, що суди не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, провадження № К/9901/5732/19, від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18, провадження № К/9901/23063/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 640/183/19, провадження № К/9901/3655/20, від 08 грудня 2020 року у справі № 826/11127/16, провадження № К/9901/44563/18.
Знесення нерухомого обєкта є крайньою мірою втручання.
Суди не взяли до уваги висновок експерта від 05 травня 2017 року № 4955/17-41, який заявник надавав до суду першої інстанції, проте на день ухвалення рішення його безпідставно не було долучено до матеріалів справи з невідомих йому причин, що вказує на неналежним чином складений опис документів у справі.
Суди не оцінили всі обставини та докази у справі.
Аргументи інших учасників справи
Відзив Дніпровської міської ради на касаційні скарги мотивований тим, що судове рішення про визнання права власності на торгівельний комплекс за ОСОБА_5., який незаконно відчужив його відповідачам у цій справі скасоване рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року у справі № 175/2306/14, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року. Тому всі наступні договори щодо відчуження ОСОБА_5. торгівельного комплексу на користь відповідачів є незаконними та не тягнуть правових наслідків.
Торгівельний комплекс є самочинною забудовою, що підтверджено матеріалами справи, тому рішення про його знесення є законним.
Оскаржувані рішення судів є обґрунтованими, ухвалені з правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "Приватстройінвест".
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2. та витребувано матеріали справи.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Приватстройінвест" відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2. відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, відзиву на них, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 квітня 2011 року ОСОБА_1 і Дніпровська міська рада уклали договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала в оренду земельну ділянку площею 0,0780 га, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпро. Ділянка передана для проєктування та будівництва центру дозвілля. Строк дії договору три роки. Додатковою угодою від 23 грудня 2014 року до договору оренди землі строк дії договору поновлений та продовжений на три роки.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 31 березня 2016 року № 56361320 право власності на торгівельний комплекс зареєстроване за відповідачами в таких частках: 1/2 за ОСОБА_3., 1/4 за ОСОБА_2., 1/4 за ТОВ "Приватстройінвест".
Первинна реєстрація права власності на торгівельний комплексбула здійснена на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2014 року у справі № 175/2306/14-ц, яке в подальшому було скасоване.
У подальшому право власності змінювалось на підставі договорів (т. 2, а. с. 99108).
Наказом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 17 червня 2015 року № 123-СК скасовано реєстрацію про початок виконання будівельних робіт на АДРЕСА_2 з огляду на відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку (т. 2, а.с. 119 -120).
Відповідно до листа Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради від 30 листопада 2015 року адреса: АДРЕСА_2 жодному обєкту в місті не присвоювалася (т. 2, а. с. 118).
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2016 року призначено комплексну будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, яка не проведена в звязку з ненаданням на запит експертів необхідних документів, зокрема матеріалів технічної інвентаризації на торгівельний комплекс, проєктної та дозвільної документації на його будівництво, документів з прийняття його в експлуатацію та правовстановлюючої документації.
Відповідно до технічного звіту щодо кадастрової геодезичної зйомки та визначення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, стіна та фундамент землеволодіння НОМЕР_1 накладається на земельну ділянку НОМЕР_2.
До суду апеляційної інстанції відповідачі подали висновок інженерно-технічного експертного дослідження від 13 квітня 2017 року № 8784, відповідно до якого земельна ділянка позивачки та земельна ділянка відповідачів не накладаються одна на одну.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає обєктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права повязане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобовʼязати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобовʼязана відшкодувати витрати, повʼязані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (стаття 376 ЦК України).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 і стаття 391 ЦК України).
Самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 296/1033/18.
У справі, що переглядається, підставою позову є те, що частина самочинно збудованого торгівельного комплексу перешкоджає доступу до орендованої позивачкою земельної ділянки та її використанню за цільовим призначенням через неможливість нормального та безперешкодного доступу до неї для проведення будівельних робіт та будівництва центру дозвілля.
Верховний Суд у постанові від 24 березня 2021 року у цій справі зазначив, що вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції повинен був надати обєктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивачки на момент її звернення до суду, та оцінити подані нею докази такого порушення,.
Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові виходив з того, що надані позивачкою докази у сукупності підтверджують, що спірне нежитлове приміщення знаходиться на орендованій позивачкою земельній ділянці, з чим погоджується Верховний Суд з огляду на таке.
Згідно з матеріалами справи, зокрема актом обстеження меж земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, складеним інженером-геодезистом Малим С. М., 25 березня 2018 року ТОВ "Гільдія Інжинірінг" виконала топографо-геодезичні вишукування, спрямовані на перевірку меж земельної ділянки, в районі АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську. Результати обстеження вказують про те, що на території цієї ділянки ведеться будівництво, що не належить землекористувачу цієї земельної ділянки, а саме: фундамент та частина будівлі, що будується, займає площу розміром 78,2 кв. м (т. 1, а. с. 19-20).
Відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства районної комісії із самоврядному контролю за використанням та охороною земель та екологічного законодавства від 19 серпня 2015 року №14, складеному уповноваженою комісією Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради, за результатами перевірки з питань дотримання законодавства при використанні земельної ділянки, розташованої в районі АДРЕСА_1 встановлено, що частини конструкцій зазначеної будівлі перетинають межу земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, яка рішенням міської ради від 26 лютого 2014 року № 278/58 "Про поновлення права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1., для проектування та будівництва будівлі центру дозвілля" надана в оренду ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 162-164).
Згідно з технічним звітом щодо кадастрової геодезичної зйомки та визначення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, складеному інженером-геодезистом Говорухою О. В., внаслідок вивчення існуючої документації та під час камеральної обробки геодезичних вимірювань з місцевості було виявлено порушення меж землевласником сусідньої земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:06:056:0092, а саме розміщення частини будівлі та фундаменту на території земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083. Аналізуючи схему, зроблено висновок, що межі за даними Державного земельного кадастру не співпадають із фактичними межами земельної ділянки, зокрема: стіна землеволодіння на АДРЕСА_2, накладається на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083 (АДРЕСА_2). Фундамент землеволодіння на АДРЕСА_2, накладається на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083 (АДРЕСА_2) ( т. 4, а. с. 89-96).