ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 299/2532/20
провадження № 51-5197 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 18 травня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12020070080000533 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст постановлених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2022 року засуджено ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 06 грудня 2019 року, та визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Вказаним вироком також вирішено питання щодо запобіжного заходу та судових витрат.
Відповідно до вироку ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, будучи раніше засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, та звільненим від відбування такого покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки, 20 липня 2020 року приблизно о 13:00, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, маючи умисел, спрямований на викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливим умислом, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу відчинив хвіртку та зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_2, проник до спальної кімнати будинку, звідки викрав грошові кошти у сумі 110 000 грн та 2 500 доларів США, що за курсом НБУ становило 68 400 грн, золоту чоловічу каблучку вартістю 3 599,75 грн, після чого з місця вчинення злочину зник, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 181 999,75 грн.
За встановлених фактичних обставин дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковані, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, що завдало значної шкоди потерпілому.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18 травня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2022 року - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що обвинувачення побудоване на показаннях єдиного свідка обвинувачення ОСОБА_9, який під час допиту в суді повідомив, що бачив засудженого у дворі сусіда ОСОБА_8 в кінці серпня 2020 року, що не узгоджується з датою крадіжки, яка, відповідно до змісту обвинувачення, була вчинена 20 липня 2020 року. Крім того, вказує, що вартість викраденої чоловічої золотої каблучки було визначено на підставі оцінки спеціаліста ОСОБА_10, а не на підставі проведення товарознавчої експертизи, що суперечить вимогам ст. 242 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). До того ж у судовому засіданні стороною обвинувачення не було надано зазначену каблучку для огляду як речовий доказ. При цьому потерпілий під час допиту в суді зазначив, що написавши розписку, каблучку залишив у слідчого та не забрав, оскільки це була не та каблучка, яку у нього викрали. Водночас, вказує про недопустимість як доказу висновку дактилоскопічної експертизи № 3/296 від 14 вересня 2020 року, який був стороною обвинувачення долучений лише під час судового розгляду та стороні захисту у порядку ст. 290 КПК не відкривався, а сліди пальців рук на зразку клейкої стрічки, які вилучені під час огляду місця події, під час досудового розслідування речовими доказами не визнавалися. Крім того, зазначає, що у матеріалах кримінального провадження наявна постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, яка не підписана в.о. керівника Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_11, що вказує про відсутність повноважень у прокурорів на здійснення процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні.
Також вказані обставини залишилися без відповідної уваги суду апеляційної інстанції, який не надав належної відповіді на доводи апеляційних скарг сторони захисту.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Інші учасники належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не направляли.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Приписами ч. 1 ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК.