ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 757/13668/21-к
провадження № 51-5108 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника Фермерського господарства ОСОБА_6 - ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність прокурора.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги представника Фермерського господарства ОСОБА_6 - ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року, а апеляційну скаргу повернуто апелянтові на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_6 вказує, що суд апеляційної інстанції, постановляючи рішення:
- позбавив його права на апеляційний розгляд, що не узгоджується з положеннями частин 1, 5 ст. 9 КПК України, ст. 129 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини" та рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України";
- не дотримався вимог ст. 117 КПК України, а також не навів мотивованих підстав на спростування доводів, викладених у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та причин неврахування практики ЄСПЛ в цій частині;
- не врахував порушення вимог ч. 7 ст. 376 КПК України, яких допустився слідчий суддя та не надав оцінки доводам, зазначеним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження в частині того, що оскаржувана ухвала слідчого судді не була йому направлена в порядку, передбаченому вищенаведеною нормою процесуального закону.
При цьому ОСОБА_6 зауважує, що він не був присутнім під час проголошення ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року та про її існування дізнався лише 17 липня 2021 року, коли рекомендованим листом отримав копію.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_6 не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала подану касаційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ст. 412 КПК України).
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожному гарантується право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.
Водночас ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Воловік проти України" зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.
Положеннями ст. 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів провадження, не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року, ОСОБА_6 оскаржив її в апеляційному порядку.