ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 753/13645/22
провадження № 51-5525км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100020002561, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Слов`янська, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого: 07 листопада 2017 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 850 грн; 03 лютого 2021 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік; 29 листопада 2022 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Короткий зміст історії справи
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі статей 71, 72 КК України до покарання призначено ОСОБА_7 даним вироком приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року у виді штрафу в розмірі 850 грн, і остаточно за сукупністю вироків призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 850 грн.
Покарання у виді штрафу в сумі 850 грн, призначене ОСОБА_7 вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року, постановлено виконувати самостійно.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вимог ст. 72 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених вироком Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року та за цим вироком, остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі та штрафу в розмірі 850 грн.
Покарання у виді штрафу в сумі 850 грн, призначене ОСОБА_7 вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року, постановлено виконувати самостійно.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року вирок районного суду змінено в частині призначеного покарання. Постановлено вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Дарницького районного суду від 29 листопада 2022 року більш суворим покаранням за цим вироком, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено без змін.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він, діючи в умовах воєнного стану, 27 липня 2022 року приблизно о 13:40, перебуваючи в приміщенні магазину "Сільпо", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова,10, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав балик Дарницький "Глобино", вартістю 654,16 грн, після чого з місця вчинення правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суд змінити, перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_7 з ч. 4 на ч. 2 ст. 185 КК Українита призначити покарання за вказаною нормою статті із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року обмеження волі та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначити йому остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки 7 місяців.
При цьому захисник в обґрунтування касаційної скарги, не оспорюючи факту вчинення його підзахисним кримінального правопорушення, посилається на те, що на момент події правопорушення, а саме 27 липня 2022 року у м. Києві бойових зіткнень та повітряних тривог не було і засуджений не скоював мародерства. Вказані обставини, на його думку, виключають кваліфікацію дій ОСОБА_7 за кваліфікуючою обставиною: "вчинення злочину в умовах воєнного стану".
Крім того, вказує на те, що суди безпідставно не визнали обставиною, що пом`якшує покарання засудженому - вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин та як наслідок не застосовали до засудженого положення ст. 69 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Мотиви Суду
Щодо тверджень захисника про неправильну кваліфікацію дій засудженого за ч. 4 ст. 185 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, за результатами розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 вважав доведеною його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.
Колегія суддів погоджується з такою кваліфікацією дій засудженого та вважає неспроможними твердження захисника про те, що оскільки на дату вчинення кримінального правопорушення будь-яких бойових дій у місті не проводилось, то в діях ОСОБА_7 відсутня така кваліфікуюча обставина як вчинення крадіжки в умовах воєнного стану, виходячи з наступного.
Так, указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 102-ІХ з 05:30 на всій території України введено воєнний стан.
Законом України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство" від 03 березня 2022 року № 2117-ІХ посилено відповідальність за кримінальні правопорушення, передбачені статтями 185, 186, 187, 189, 191 КК України, вчинені в умовах воєнного стану.
Необхідність доповнення вказаних статей про кримінальні правопорушення проти власності цією кваліфікуючою ознакою викликано тим, що суспільна небезпечність таких дій істотно підвищується в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Надалі воєнний стан неодноразово продовжувався, у тому числі Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
ОСОБА_7 вчинив крадіжку 27 липня 2022 року у м. Києві, тобто на території України в умовах дії воєнного стану.
Відповідно до висновку, сформульованого у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 січня 2024 року про застосування ч. 4 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою вчинення злочину в умовах воєнного або надзвичайного стану (справа № 722/594/22, провадження № 51-3186кмо22), кримінальну відповідальність за вказаною нормою закону передбачено за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений.
Враховуючи зазначене, кваліфікація дій засудженого ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України є вірною.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судами через незастосування положення ст. 69 КК України при призначенні покарання засудженому, то колегія суддів зазначає таке.
Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.