ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 545/903/22
провадження № 51-4891 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_6,
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170420000052, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України уродженця с. Копили Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурораОСОБА_8 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2023 року стосовно ОСОБА_6 .
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 24 червня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо цивільного позову, судових витрат та речових доказів.
Згідно з обставинами, встановленими у вироку, ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він 10 січня 2022 року близько 19:10, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1, чим порушив п.2.9 а) Правил дорожнього руху України (далф - ПДР). Рухаючись на вищевказаному автомобілі на вул. Лісова в с. Копили Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_6 перед зміною напрямку руху та виїздом з другорядної дороги на нерегульоване перехрестя з автодорогою М03 "Київ-Харків-Довжанський", не виконав вимогу знаку п. 2.1 "дати дорогу" розділу 33 ПДР не зупинився перед лінією дорожньої розмітки 1.13 розділу 34 ПДР, виїхав на перехрестя з головною дорогою, не дав дорогу автомобілю Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9, що рухався на головній дорозі "Київ-Харків-Довжанський" у напрямку м. Харкова в межах правої смуги для руху, чим створив небезпеку для його руху та допустив з ним зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної події (далі - ДТП), пасажир автомобіля Chevrolet Aveo, ОСОБА_10 отримала середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження у вигляді: закритого багатоскалкового перелому правого плечової кістки зі зміщенням, забоїв м`яких тканин та саден шкіри колінних суглобів, які в подальшому ускладнились післятравматичною мононейропатією правого променевого нерву з вираженим парезом розгиначів правої кісті.
Причиною ДТП стало порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п. 10.1, 16.11, п. 2.1 розділу 33 та п. 1.13 розділу 34 ПДР. ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Chevrolet Aveo.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 в частині призначення основного покарання змінено: призначено ОСОБА_6 за ст. 286-1 КК, із застосуванням ст. 69 КК, покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На підтвердження своїх доводів прокурор посилається на те, що:
- ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 370 КПК, не містить будь - яких обґрунтувань призначення ОСОБА_6 покарання в контексті правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 2 лютого 2023 року (справа № 579/1530/21), від 30 серпня 2021 року (справа 554/8674/18), від 19 жовтня 2022 року (справа № 170/667/21), від 11 травня 2021 року (справа № 336/4259/18).
- обставини, визнані судом як пом`якшуючі покарання, не є такими, що істотно знижують суспільну небезпечність кримінального правопорушення;
- суспільна небезпечність кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_6, зведена фактично до інтересів потерпілої, хоча її думка не може бути вирішальною. Поряд з цим не враховано підвищену суспільну небезпечність цього злочину з огляду на вчинення його ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння;
- призначене судом апеляційної інстанції покарання фактично нівелює мету покарання та може викликати відчуття безкарності.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор підтримала вимоги касаційної скарги;
- захисник та засуджений заперечували щодо задоволення вимог касаційних скарг.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію учасників провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 286 - КК у касаційній скарзі прокурора не оспорюється, а тому в касаційному порядку не перевіряється.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, яке тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, крім іншого, застосування закону, який не підлягає застосуванню;
Згідно зі ст. 424 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
За змістом статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання, врахував, що він вчинив нетяжкий злочин, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, на обліку у нарколога та психіатра не перебував, характеризувався позитивно за місцем проживання. Місцевий суд визнав обставинами, що пом`якшують покарання його щире каяття, визнання вини у вчиненому правопорушенні та вжиття заходів для часткового відшкодування матеріальних збитків потерпілій, активне сприяння встановленню істини у справі.