ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 450/2275/18
провадження № 61-9415св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду
від 11 травня 2023 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що 09 квітня 2010 року між сторонами було укладено договір позики, відповідно до якого вона надала ОСОБА_5 у борг 200 000 дол. США, які той зобов`язався повернути до 01 січня 2017 року про що написав відповідну розписку.
3. Строк повернення позики сплив, проте відповідач під різними приводами ухиляється від виконання свого обов`язку повернути позичені кошти.
4. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути
із ОСОБА_4 кошти у розмірі 200 000 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області
від 27 вересня 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 27 вересня 2018 року про внесення виправлень, позов задоволено.Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 200 000 дол. США, що еквівалентно 5 244 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
6. Суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням визнання позову відповідачем ОСОБА_2, вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики є законними і обґрунтованими.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
7. У грудні 2022 року, ОСОБА_3, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року.
8. Постановою Львівського апеляційного суду від 11 травня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Вирішено питання розподілу судових витрат.
9. Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довела укладення договору позики та відповідно передачу коштів відповідачу, а суд був позбавлений можливості перевірити справжність копії розписки шляхом співставлення її з оригіналом, який позивачем надано не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. У червні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 11 травня 2023 року.
12. Протоколом від 02 серпня 2023 року повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду у зв`язку
із відставкою судді ОСОБА_6, суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У серпні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
14. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 09 грудня 2021 року у справі № 913/401/20, від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, від 12 квітня 2023 року у справі № 161/12564/21,
від 31 березня 2021 року у справі № 201/2832/19, від 19 травня 2021 року
у справі № 693/624/19, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17,
від 24 липня 2019 року у справі № 299/396/17, від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18, від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц,
від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-ц, від 14 липня 2020 року
у справі № 754/2450/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Вважає, що суд першої інстанції з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та надав належну оцінку доказам в їх сукупності. Натомість апеляційний суд, в порушення вимог частин першої, другої статті 367 ЦПК України, не перевірив законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, не дослідив докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилалися в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
17. Крім того апеляційний суд проігнорував те, що ОСОБА_3 у апеляційній скарзі не вказала, які норми матеріального права порушено та які норми процесуального права не дотримано судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення.
18. Апеляційний суд дійшов помилкових висновків, що вона не довела факту укладення договору позики 09 квітня 2010 року та передачу коштів відповідачу.
19. Посилання апеляційного суду на те, що вона не виконала ухвалу суду про надання для огляду оригіналу розписки є необґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції не витребовувався оригінал розписки.
20. Також звертає увагу, що апеляційний суд помилково переглянув справу по суті за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в розгляді справи, при цьому не з`ясувавши яким чином порушені права апелянта оскаржуваним рішенням.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Обставини справи
21. Суд першої інстанції вважав, що 09 квітня 2010 року між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, на підтвердження якого ОСОБА_2 склав розписку, про те що позичив у ОСОБА_1
200 000 дол. США та зобов`язується їх повернути до 01 січня 2017 року.
22. 27 вересня 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Квак В. М. подав до суду першої інстанції заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника на підставі наявних матеріалів, з урахуванням того, що відповідач позов визнає.
23. У провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебувала справа № 450/5370/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
24. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області
від 03 березня 2022 року у справі № 450/5370/21 позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 10 березня 2014 року в розмірі 220 000 дол. США, з яких
150 000 дол. США - основний борг, 70 000 дол. США - проценти за користування позикою.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
25. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
26. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
27. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
28. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
29. Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
30. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
31. Конституцією України закріплено основні засади судочинства
(частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
32. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
33. Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
34. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст
яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення у справі "De Geouffrede laPradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).