ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 302/380/17
провадження № 61-15697св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Майданська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області (правонаступник Міжгірська селищна рада Закарпатської області), ОСОБА_2,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 14 липня 2021 року в складі судді Павлюка С. С. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 липня 2023 року в складі колегії судів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Майданської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, про визнання недійсними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, державного акту на право приватної власності на землю та скасування його державної реєстрації.
В обґрунтування позову вказала, що вона є власницею житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки площею 0,22 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за цією ж адресою.
У січні 2017 року до неї пред`явив позов ОСОБА_2, який просив суд визнати недійсним рішення Майданської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 25 червня 2015 року № 3 "Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1", визнати недійсним свідоцтво про право власності, яким посвідчується її право власності на земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію її права власності на цю земельну ділянку, зобов`язати звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,1912 га шляхом демонтажу огорожі і приведення цієї земельної ділянки до стану, який існував до порушення, та повернення її ОСОБА_2 .
Із цієї позовної заяви їй стало відомо про те, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 28 грудня 2001 року, виданим на підставі рішення Майданської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 26 грудня 1996 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянку площею 0,1912 га в ур. "Ровінь".
Зазначала, що з технічної документації по виготовленню державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_2 вона довідалася про те, що рішенням у Міжгірського району Закарпатської області від 26 грудня 1996 року останньому передано у власність земельну ділянку площею 0,07 га для обслуговування житлового будинку та 0,18 га для ведення особистого підсобного господарства, а не 0,1912 га як зазначено у відповідному державному акті на право приватної власності на землю від 28 грудня 2001 року. З огляду на це відомості, які містяться у державному акті щодо площі земельної ділянки, суперечать рішенню органу місцевого самоврядування, на підставі якого його було видано.
Вказувала, що станом на 1996 рік за ОСОБА_2 не рахувалося жодної земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, що підтверджується відповідною копією погосподарської книги за 1995-2000 роки.
Крім того, на адвокатський запит від 13 березня 2017 року № 09 Майданською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області не було надано жодної інформації щодо рішення, на підставі якого ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, а тому вважає, що таке рішення є відсутнім, а технічна документація на виготовлення державного акта на право власності на землю ОСОБА_2 не відповідала інструкції з її виготовлення.
Посилаючись на наведені вище обставини, позивач просила суд:
- визнати недійсним (незаконним) та скасувати рішення 15-ої сесії 22-го скликання Майданської сільської ради від 26 грудня 1996 року, яким ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,25 га, у тому числі 0,07 га для обслуговування житлового будинку та 0,18 га для ведення особистого підсобного господарства;
- визнати недійсним (незаконним) та скасувати державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 016357, що виданий 28 грудня 2001 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1912 га в ур. "Ровінь" для ведення особистого підсобного господарства та на земельну ділянку площею 0,0624 га в ур. "Біля будинку" для обслуговування житлового будинку, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 217 та скасувати його державну реєстрацію.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 14 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 липня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довела належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами свої вимоги і порушення її прав як власниці земельної ділянки.
Водночас суди врахували, що позивач за наслідком виконання судових рішень у справі 302/1170/16-ц набула статусу землекористувача земельної ділянки, а не її власника, та в порядку частини третьої статті 49 ЦПК України не змінювала підстав поданого нею позову щодо порушення її прав відповідачами вже як землекористувачки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 28 червня 2023 року в справі № 539/5295/21, від 06 жовтня 2021 року в справі № 910/13574/20, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що вказуючи про недоведеність позивачем факту порушення її прав, суди попередніх інстанцій узяли до уваги судові рішення у справі 302/1170/16-ц, якими було скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на належну їй земельну ділянку у зв`язку із тим, що вона перетинається із ділянкою ОСОБА_2, проте не врахували, що правовою підставою виникнення у позивача права власності на земельну ділянку є те, що ОСОБА_1 з 1996 року є правонаступником ОСОБА_3 . Земельна ділянка з користування позивача в установленому законом порядку не вилучалась. Оскільки позивач залишається власником цієї земельної ділянки, тому висновок судів про недоведеність порушення відповідачем її прав є передчасним.
У грудні 2023 року та січні 2024 року ОСОБА_2 та Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області подали відзиви на касаційну скаргу, мотивовані незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі нотаріально посвідченого договору дарування домоволодіння від 21 листопада 2007 року ОСОБА_1 набула у власність домоволодіння АДРЕСА_1 . При цьому в договорі дарування не зазначено про розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування домоволодіння.
Рішенням Майданської сільської ради Міжгірського району від 25 червня 2015 року № 3 "Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку і передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,22 га за кадастровим номером 2122483300:01:006:0031, що розташована у АДРЕСА_1 і призначена для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 за індексним номером 40736366 від 16 липня 2015 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 липня 2015 року ОСОБА_1 належала земельна ділянка площею 0,22 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 2122483300:01:006:0031.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01 червня 2017 року у справі № 302/1170/16-ц частково задоволено позов ОСОБА_2 до Майданської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності та державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії.
Визнано недійсним рішення Майданської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області № 3 від 25 червня 2015 року в частині накладення земельної ділянки ОСОБА_1 за кадастровим номером 2122483300:01:006:0031 на земельну ділянку ОСОБА_2 в ур. "Ровінь" с. Майдан, яка належить йому на праві власності згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №016357 від 28 грудня 2001 року.
У задоволені решти вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 08 листопада 2017 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01 червня 2017 року скасовано в частині відмови ОСОБА_2 у заявлених позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове їх задоволення.
Визнано недійсним рішення Майданської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області № 3 від 25 червня 2015 року "Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1".
Визнано недійсними свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 16 липня 2015 року, видане державним реєстратором реєстраційної служби Міжгірського управління юстиції Закарпатської області Кужель Л. Ф., ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,22 га, кадастровий номер 2122483300:01:006:0031, для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1, та державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 681626421224 на дану земельну ділянку за вказаною адресою.
Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити належну ОСОБА_2 частину земельної ділянки в урочищі "Ровінь" у с. Майдан Міжгірського району Закарпатської області шляхом зняття встановленої на ній огорожі та повернення її ОСОБА_2 . У решті заявлених вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 28 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01 червня 2017 року у нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 08 листопада 2017 року залишено без змін.
Рішенням державного реєстратора Міжгірської РДА Закарпатської області Галай В. В. від 05 липня 2018 року № 41912668 скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2122483300:01:006:0031.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Підставою для визнання недійсними оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, виданого на підставі нього державного акта про право приватної власності на землю та скасування державної реєстрації такого права за відповідачем, на переконання позивача, є та обставина, що технічна документація по виготовленню вказаного акта на момент її розробки не відповідала нормам чинного на той час законодавства.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.