ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 757/6016/22
провадження № 61-13220св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року в складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих за договором купівлі-продажу земельних ділянок.
В обґрунтування позову вказала, що 26 лютого 2019 року вона видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_2 на здійснення ряду юридичних дій щодо належного їй на праві власності майна - земельних ділянок, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1, площею 0,2500 га, кадастровий № 3222480601:10:121:0169, а також за адресою: Бобрицька сільська рада, Києво-Святошинський район, Київська область, площею 0,1000 га, кадастровий № 322480600:02:032:5023. На підставі вказаної довіреності відповідач уклав договори купівлі-продажу земельних ділянок та отримав належні їй грошові кошти в сумі 400 000 грн. Відповідач не повідомляв їй про укладення вказаних договорів, а також не передавав кошти за продаж земельних ділянок.
З огляду на зазначене позивач просила суд стягнути із ОСОБА_2 на її користь грошові кошти, отримані в якості оплати за договорами купівлі-продажу, в сумі 400 000 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 70 807,09 грн, 3 % річних у сумі 33 534, 25 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року в складі судді Матійчук Г. О. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачкою факту неотримання коштів від продажу земельних ділянок ОСОБА_2 . Також суд вважав недоведеним продаж земельних ділянок відповідачем саме за 400 000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року скасовано рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року та ухвалено нове про задоволення позову ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, отримані в якості оплати за договорами купівлі-продажу у розмірі 400 000 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 70 807,09 грн, три відсотки річних у розмірі 33 534,25 грн.
Апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції безпідставно поклав на позивачку обов`язок довести, що вона не отримувала від повіреного грошові кошти за продаж належних їй земельних ділянок. Крім того, суд установив, що відповідач ОСОБА_2 не заперечував факт надання йому повноважень за виданою ОСОБА_1 довіреністю продати належні останній земельні ділянки. Він також підтвердив, що як повірений за довіреністю продав належні позивачці земельні ділянки за 400 000 грн своїй матері ОСОБА_3 . Водночас відповідач не надав доказів належного виконання обов`язку передати ОСОБА_1 грошові кошти за продаж належних останній земельних ділянок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У вересні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо недопущення покладення подвійної відповідальності на довірену особу та застосування положень статей 530 та 1006 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач негайно після укладення договорів купівлі-продажу землі повернув позивачці всі отримані за цими правочинами кошти, однак суд апеляційної інстанції на власний розсуд трактував умови довіреності від 26 лютого 2019 року та форму, у якій повірений мав би здійснити повернення коштів. Так, апеляційний суд проігнорував той факт, що зі змісту вказаної довіреності не вбачається обумовлених строків повернення грошових коштів та обов`язку встановити факт такого повернення у письмовому вигляді.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 лютого 2019 року ОСОБА_1 видала на ім`я ОСОБА_2 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О. А. та зареєстровану за № 1242, якою уповноважила ОСОБА_2 на здійснення ряду юридичних дій, зокрема, розпорядження в порядку, передбаченому законодавством України (продаж, обмін на будь-яке інше майно, здачі в оренду, іпотеку, за ціну та на умовах за його власним розсудом, або укладення будь-яких інших дозволених діючим законодавством договорів) щодо належного їй на праві власності майна, а саме земельних ділянок, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1, площею 0,2500 га, кадастровий № 3222480601:10:121:0169, а також за адресою: Бобрицька сільська рада, Києво-Святошинський район, Київська область, площею 0,1000 га, кадастровий № 322480600:02:032:5023.
На підставі вказаної довіреності 07 березня 2019 року відповідач ОСОБА_2 уклав нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу зазначених земельних ділянок, які він відчужив своїй матері ОСОБА_3 за 400 000 грн.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).
Згідно з частинами першою та третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, а правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав. При цьому здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18.