ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 369/3393/21
провадження № 61-12914св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - Державна іпотечна установа,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скрицької Надії Анатоліївни на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2022 року у складі судді Янченка А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Нежури В. А., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
1. У березні 2021 року Державна іпотечна установа звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит.
2. Позовна заява мотивована тим, що 24 травня 2007 року між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 46-07-Ип/23, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 35 000,00 доларів США зі сплатою 9,82 % річних строком до 23 травня 2022 року. Відповідно до додаткової угоди від 05 січня 2009 року № 4 збільшено розмір кредиту до 75 000,00 доларів США та змінено проценти на 9 % річних. В подальшому сторони неодноразово змінювали умови кредитування, зокрема 01 квітня 2014 року погоджено, що
з 01 травня 2015 року розмір процентів збільшено до 14 % річних.
3. В забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором 24 травня 2007 року, 12 вересня 2008 року між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договори поруки (з подальшими змінами), за умовами яких останні зобов`язалися відповідати перед кредитором за виконання боржником в повному обсязі боргових зобов`язань, що випливають із основного кредитного договору.
4. Також повернення кредиту було забезпечене іпотечним договором
від 24 травня 2007 року (з подальшими змінами), укладеним між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_1 .
5. 11 лютого 2015 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та Державною іпотечною установою укладено договір відступлення права вимоги № 17/4-В, відповідно до якого ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" передав Державній іпотечній установі всі права вимоги за вищевказаним кредитним договором, іпотечним договором та договорами поруки.
6. Посилаючись на неналежне виконання умов кредитного договору та наявність кредитного боргу, Державна іпотечна установа просила стягнути солідарно з відповідачів кредитну заборгованість у розмірі 617 554,31 грн, з яких: основна сума боргу - 444 919,44 грн; прострочені відсотки за користування кредитом - 172 634,87 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 12 січня 2022 року позов задоволено повністю. Солідарно стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Державної іпотечної установи 444 919,44 грн основного боргу, 172 634,87 грн прострочених відсотків за користування кредитом, а всього 617 554,31 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору, а саме порушенням зобов`язань щодо сплати чергових щомісячних платежів на погашення кредиту та відсотків, утворилась заборгованість, яку слід стягнути з позичальника та поручителів у солідарному порядку у заявленому позивачем розмірі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скрицької Н. А. задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині порядку стягнення з відповідачів заборгованості змінено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість в розмірі 617 554,31 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 444 919,44 грн; заборгованості за простроченими відсотками - 172 634,87 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Державної іпотечної установи заборгованість в розмірі 617 554,31 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 444 919,44 грн; заборгованості за простроченими відсотками - 172 634,87 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь Державної іпотечної установи заборгованість в розмірі 617 554,31 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 444 919,44 грн; заборгованості за простроченими відсотками - 172 634,87 грн.
У решті рішення суду залишено без змін.
10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, проте враховуючи, що предметом спору є різні самостійні договори поруки, дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині порядку стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, оскільки ані нормами закону, ані умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів за окремими договорами поруки.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. У серпні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Скрицької Н. А. на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат
Скрицька Н. А., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
14. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц та постановах Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 219/7462/15-ц, від 22 вересня 2021 року у справі
№ 295/9265/19, від 15 березня 2023 року у справі № 754/16506/17, від 14 травня 2021 року у справі № 753/16782/15, від 04 серпня 2021 року у справі
№ 207/857/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібраних у справі доказів, встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно визначено розмір заборгованості за тілом кредиту, оскільки станом на 17 вересня 2015 року розмір боргу становив 805 735,31 грн, до 15 листопада 2016 року ОСОБА_1 сплатила 442 422,07 грн, а тому сума боргу становить 363 313,24 грн, а не 444 919,44 грн, як вказував позивач. При цьому з розрахунку, наданого позивачем, не зрозуміло, який курс гривні щодо долара США взятий ним за основу для здійснення розрахунку заборгованості щодо основного боргу та станом на яку саме дату взятий цей курс.
17. Вважає, що суди не врахували квитанції про сплату заборгованості
від 12 жовтня 2015 року на суму 3 224,43 грн та від 02 грудня 2015 року на суму 3 576,23 грн. Як наслідок, не правильним є розрахунок не лише розміру основної заборгованості, але і розрахунок розміру заборгованості процентів, оскільки вони є взаємозалежними.
18. Також зазначає, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий позивачем, не є належним доказом дійсного розміру заборгованості відповідачки як щодо суми основного боргу, так і суми прострочених відсотків за користування кредитом, оскільки він не є випискою по рахунку позичальниці (із зазначенням щомісячного нарахування по всіх видах заборгованості та з урахуванням здійснених відповідачем платежів), складений позивачем без зазначення джерела відповідної інформації та суперечить іншим матеріалам справи, зокрема квитанціям, наданим відповідачкою. Водночас, ані позовна заява, ані доданий до неї розрахунок заборгованості не містить прив`язки до еквіваленту в іноземній валюті.
19. Крім того вказує, що апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині порядку стягнення заборгованості, не врахував, що сума, яка підлягала стягненню, підлягала поділу на загальну кількість поручителів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
20. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу, в якому вона просила задовольнити касаційну скаргу, рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на аналогічні доводи, викладені в касаційній скарзі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 травня 2007 року між товариство ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 46-07-Ип/23 (далі - кредитний договір), з подальшими змінами до нього, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості, поворотності, платності кредитні ресурси в сумі 35 000,00 доларів США з оплатою по відсотковій ставці 9,82 процентів річних, строком до 23 травня 2023 року.
22. Повернення кредиту забезпечене іпотечним договором від 24 травня
2007 року (з подальшими змінами), укладеним між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 .
23. В забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним кредитним договором, 24 травня 2007 року та 12 вересня 2008 року між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит", ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договори поруки № 46-07-П1/23, № 46-07-П2/23, № 46-07-П3/23.
24. У період з 2007 року по 2014 роки між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до кредитного договору, іпотечного договору та договорів поруки.
25. Так, згідно з додатковою угодою від 12 вересня 2008 року № 3 до кредитного договору, укладеною між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1, сторони погодили, що банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 81 000,00 доларів США зі сплатою 9 % процентів річних.
26. Додатковою угодою від 05 січня 2009 року № 4 сторони погодили зміну кредитного ліміту до 75 000,00 доларів США, розмір процентів не змінився.
27. 01 квітня 2014 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та
ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 8, відповідно до умов якої змінено розмір процентів за користування кредитними коштами: з 01 травня 2015 року
по 23 травня 2022 року - 14 % річних; до 30 квітня 2015 року ануїтетні платежі встановлені у розмірі 689,83 доларів США щомісячно, з 01 травня 2015 року
по 23 травня 2022 року - 718,84 доларів США.
28. Відповідні зміни були внесені до договорів поруки.
29. 11 лютого 2015 року Державна іпотечна установа та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" уклали договір відступлення права вимоги № 17/4-В, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрований в реєстрі за № 616, згідно з умовами якого первісний кредитор відступив, а новий набув всі права вимоги за договором (кредитами, іпотеки, поруки), зокрема тими, що були укладені з відповідачами.
30. Відповідно до розрахунку заборгованості Білохи ( ОСОБА_1 ) перед АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитним договором від 24 травня 2007 року
№ 46-07-Ип/23 станом на 17 вересня 2015 року у боржника наявна заборгованість в сумі 36 973,01 доларів США (еквівалент в гривнях 805 735,31 грн).
31. Згідно з довідкою про стан заборгованості за кредитним договором
від 24 травня 2007 року № 46-07-Ип/23 і відповідними розрахунками у відповідачів перед позивачем наявна заборгованість за період з 17 вересня 2015 року
по 29 січня 2021 року на загальну суму 617 554,31 грн, у тому числі: основний борг - 444 919,44 грн, прострочені відсотки - 172 634,87 грн.
32. 10 лютого 2021 року відповідачам направлені досудові вимоги про дострокове повернення кредиту та процентів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
33. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;