ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 1522/23570/12
провадження № 61-7063св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: Одеська міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7,
особи, які подали апеляційні скарги: ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_8, ОСОБА_9 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на будинок із надвірними спорудами, розташований на земельній ділянці площею 292,47 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 яка після здійсненої нею реконструкції, є окремим будинком із надвірними спорудами.
Посилаючись на те, що переобладнання зазначеної квартири здійснено з дотриманням будівельних норм і правил, відповідно до вимог чинного законодавства, позивачка просила визнати за нею право власності на житловий будинок, загальною площею 41,4 кв. м, житловою площею 26,8, кв. м, із надвірними спорудами (гараж, літня кухня), розташований на земельній ділянці площею 292,47 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 10 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 292,47 кв. м та складається з житлового будинку загальною площею 41,4 кв. м, в тому числі житловою 26,8 кв. м, надвірних споруд: гараж, літня кухня.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вона здійснила переобладнання квартири з дотриманням будівельних норм і правил, відповідно до вимог чинного законодавства. Експлуатація житлового будинку, загальною площею 41,4 кв. м, житловою площею 26,8, кв. м, із надвірними спорудами (гараж, літня кухня), розташованого на земельній ділянці площею 292,47 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 не перешкоджає користуванню майном власникам сусідніх земельних ділянок та будівель, а також іншим власникам земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 звернулися до суду з апеляційними скаргами.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_9 та ОСОБА_8 закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 10 квітня 2013 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_9, ОСОБА_8 не вирішувалося, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України є підставою для закриття апеляційного провадження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг та позиція інших учасників справи
У травні 2023 року ОСОБА_9 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить, скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції не врахував, що належний позивачці гараж є об`єктом самочинного будівництва, побудований з порушенням Державних будівельних норм та Правил пожежної безпеки, на майданчику для розвороту, що знаходиться наприкінці внутрішньоквартального тупикового проїзду, та повинен забезпечувати можливість проїзду і вільного маневрування зокрема, пожежними машинами, а також проїзд до земельної ділянки ОСОБА_9 .
У травні 2023 року ОСОБА_8 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить, скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_8, належно не повідомленої про дату та час судового засідання.
Суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав оцінки технічному висновку від 17 грудня 2012 року № 199/12, який було покладено в основу рішення суду першої інстанції. Зокрема не звернув увагу на те, що у цьому висновку не зазначено чи відповідає гараж та літня кухня будівельним, санітарним та протипожежним нормам, а також їх місце розташування та технічні характеристики.
Суд апеляційної інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин статтю 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) згідно з якою житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Належні позивачці гараж та літня кухня є самочинним будівництвом, однак суд не встановив дати здійснення позивачкою такого будівництва, а також наявності у неї відповідних дозвільних документів.
Наявність самочинно побудованого гаража на небезпечній відстані від житлового будинку ОСОБА_8 є грубим порушенням Державних будівельних норм та створює загрозу знищення її майна. Встановлення паркану обмежує її право користування загальним проїздом, а також створює перешкоди для проїзду пожежної машини, у разі такої необхідності.
Зважаючи на наведене суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2013 року питання про права та інтереси ОСОБА_8 не вирішувалося.
У червні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли відзиви на касаційні скарги ОСОБА_9 та ОСОБА_8, у яких вона просила касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшли заперечення ОСОБА_9 на відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2022 року касаційні скарги ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалами Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з підстав передбачених частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та витребувано з матеріали справи № 1522/23570/12 з суду першої інстанції; надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційні скарги.
У червні 2023 року матеріали справи № 1522/23570/12 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій
Суд апеляційної інстанції встановив, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22 липня 2002 року, виданого на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради від 22 липня 2002 року № 172009 та договору дарування від 28 липня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 844, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І. В., ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Надалі вона здійснила реконструкцію зазначеної квартири у окремий житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 292,47 кв. м, складається з житлового будинку загальною площею 41,4 кв. м, житловою площею 26,8 кв. м, надвірних споруд: гараж, літня кухня.
Згідно з технічним висновком № 199/12 судової будівельно-технічної експертизи від 17 грудня 2012 року переобладнаний з квартири АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 292,47 кв. м, який складається із житлового будинку, загальною площею 41,4 кв. м, житловою площею 26,8 кв. м, надвірних будівель: гаража та літньої кухні, відповідає будівельним, санітарним, протипожежним та іншим нормам. Експлуатація будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 не перешкоджає власникам сусідніх земельних ділянок та іншим власникам земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, користуватися належним їм майном.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року у справі № 2/1522/10380/11 визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 151,87 кв. м, який складається з житлового будинку літ. "А", загальною площею 31,8 кв. м, житловою площею 22,2 кв. м, надвірної споруди -сарай літ. "К".
Встановлено порядок користування земельною ділянкою, шляхом виділення у користування:
ОСОБА_1 земельну ділянку № 1 площею 159,74 кв. м та земельну ділянку № 4 площею 132,73 кв. м, що разом становить 292,47 кв. м;
ОСОБА_3 земельну ділянку № 2 площею 20,64 кв. м та ділянку № 8 площею 220,35 кв. м, що разом становить 240,99 кв. м;
ОСОБА_2 земельну ділянку № 3 площею 90,71 кв. м та земельну ділянку № 11 площею 61,16 кв. м, що разом становить 151,87 кв. м;
ОСОБА_5 земельну ділянку № 5 площею 229,34 кв. м та земельну ділянку № 10 площею 156,14 кв. м, що разом становить 385,48 кв. м;
ОСОБА_6 земельну ділянку № 6 площею 185,42 кв. м та земельну ділянку № 9 площею 138,37 кв. м, що разом становить 323,79 кв. м;
ОСОБА_4 земельну ділянку № 7 площею 182,29 кв. м;
територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку № 12, площею 245,67 кв. м.
Земельну ділянку № 13 площею 301,75 кв. м визначено територією загального користування всіх землекористувачів, у складі та розташуванні відповідно до графічного відтворення порядку користування земельною ділянкою (малюнок № 6, доданий до висновку судової експертизи від 03 січня 2012 року № 182/2011).
Згідно з відповіддю Головного Управління Державної Служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 27 травня 2020 року № 1629, надану на звернення ОСОБА_9, за адресою: АДРЕСА_1 наявний майданчик для розвороту, проте він експлуатується з порушеннями пунктів 1.1, 1.3, 1.4 розділу ІІІ "Правил пожежної безпеки України", затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417. Допускається захаращування його матеріалом, сміттям тощо.
Згідно з відповіддю Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" від 01 лютого 2023 року № М-25, надану на звернення ОСОБА_9, гараж, який самовільно було встановлено за адресою: АДРЕСА_1 розміщується на відстані приблизно 1,2 м від осі існуючої міської мережі каналізації, яка проходить по внутрішньо квартальному проїзду до земельної ділянки за адресою: Фонтанська дорога 95/7, що є порушенням Державних будівельних норм. Працівниками Міськканалізації балансоутримувачу буде надано акт - припис з вимогою здійснити його зміщення на відстань від існуючої міської мережі.
Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).