ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 344/722/22
провадження № 61-12218св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів, - Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєднався ОСОБА_2 , на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
27 лютого 2023 року у складі судді Бабій О. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу огорожі, вольєра та знесення самочинно побудованого гаражу.
2. Позовна заява мотивована тим, що сторони є співвласниками чотирьох квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
3. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_2,
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_3,
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_4, ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_5 .
4. Будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0621 га, кадастровий номер 2610100000:20:001:0290, яка передана у спільну сумісну власність співвласникам будинку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
5. Незважаючи на те, що позивачі та відповідачі є співвласниками земельної ділянки, відповідачі чинять позивачам перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка передана у спільну сумісну власність співвласникам будинку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Так, без згоди позивачів відповідачі встановили з бічної сторони будинку огорожу, якою повністю перекрили доступ (прохід) до стіни будинку, відгородили частину спільної земельної ділянки шляхом встановлення бетонного фундаменту, на якому встановили металічні стовпчики, між якими натягнули сітку-рабицю, це створює незручності для заїзду транспортного засобу на подвір`я будинку. Також встановили вольєр, в якому сім`я відповідачів в минулому утримувала велику собаку. Крім того, ОСОБА_3 на земельній ділянці самочинно збудувала цегляну господарську споруду - гараж, чим обмежила доступ до користування всією площею земельної ділянки.
6. Посилаючись на порушення відповідачами їх прав, просили зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0621 га, кадастровий номер 2610100000:20:001:0290, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом: демонтажу огорожі (фундаменту і сітки) встановленої з боку фасадної частини будинку, між стіною будинку і огорожею, яка встановлена по межі земельної ділянки вказаного будинку і землі загального користування; демонтажу огорожі (фундаменту, металевих стовпчиків, сітки-рабиці) встановленої позаду будинку (на подвір`ї вказаного будинку); демонтажу вольєра; знесення самочинного побудованого на вказаній земельній ділянці гаражу.
7. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27 вересня 2022 року провадження у справі закрито в частині вимог ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 27 лютого 2023 року позов задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:20:001:0290 площею 0,0621 га, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 шляхом:
- демонтажу огорожі (фундаменту і сітки), встановленої з боку фасадної частини будинку АДРЕСА_1, між стіною будинку і огорожею, яка встановлена по межі земельної ділянки вказаного будинку і землі загального користування ( АДРЕСА_1 );
- демонтажу огорожі (фундаменту, металевих стовпчиків, сітки-рабиці), встановленої позаду будинку (на подвір`ї вказаного будинку);
- демонтажу вольєра.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
9. Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 березня 2023 року стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 2 000,00 грн з кожного.
Стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 3 200,00 грн з кожного.
Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 2 750, грн з кожного.
10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі, які є співвласниками та власниками квартир АДРЕСА_3 та
АДРЕСА_6 на прибудинковій території зазначеного будинку самовільно встановили огорожу (сітку) з боку фасадної частини будинку, між стіною будинку і огорожею, яка встановлена по межі земельної ділянки вказаного будинку і землі загального користування; огорожу (металеві стовпчики, сітку-рабицю) позаду будинку (на подвір`ї); вольєр без згоди співвласників багатоквартирного будинку, співвласників земельної ділянки, а тому право позивачів порушене та підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідачів усунути перешкоди позивачам у користуванні земельною ділянкою.
11. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачів усунути перешкоди шляхом знесення самочинного побудованого на вказаній земельній ділянці гаража, то суду не надано належних та допустимих доказів того, що гараж збудований відповідачами чи ними здійснена його перебудова. Відтак, вказана вимога позивачів не підлягає до задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
12. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, до якої приєдналась ОСОБА_1, на рішення Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2023 року залишено без задоволення.
Додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 березня 2023 року про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 2 000,00 грн з кожного та на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 3 200,00 грн з кожного скасовано.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналась ОСОБА_4, задоволено.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 27 лютого 2023 року в частині зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:20:001:0290 площею
0,0621 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом: демонтажу огорожі (фундаменту і сітки), встановленої з боку фасадної частини будинку АДРЕСА_1, між стіною будинку і огорожею, яка встановлена по межі земельної ділянки вказаного будинку і землі загального користування ( АДРЕСА_1 ); демонтажу огорожі (фундаменту, металевих стовпчиків, сітки-рабиці), встановленої позаду будинку (на подвір`ї вказаного будинку); демонтажу вольєра скасовано й ухвалено у цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 22 березня 2023 року задоволено частково.
Додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 березня 2023 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 2 750,00 грн з кожного змінено та стягнуто із ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 5 000,00 грн з кожного.
13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за згодою співвласників житлового будинку по АДРЕСА_1 проведено розподіл щодо користування прибудинковою територією цього будинку, що підтверджується планом розподілу, виготовленим ПП "ГЕО" в 2014 року, зокрема планом розподілу прибудинкової території між ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 встановлено за : кв. 1 закріплено - 0,0095 га; кв. АДРЕСА_7 - 0,0079 га, у спільному користуванні 0,0106 га, на якому також розміщені господарські споруди побудовані до 2014 року і спору щодо користування прибудинковою територією та господарськими спорудами між співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 не виникало.
14. Відтак, набувши за договором купівлі - продажу квартири від 15 листопада 2019 року, згідно якого ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_2 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_8, позивач став співвласником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, тобто ОСОБА_6 .
15. Доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно норм статті 42 ЗК України ставили питання до відповідачів як співвласників про визначення іншого порядку користування земельної ділянки, ніж встановлений вищевказаним планом розподілу, позивачами суду не надано.
16. Надані позивачами докази не підтверджують того, що розташовані на спірній земельній ділянці господарські приміщення та споруди побудовані відповідачами, а також, що вони побудовані після набуття ОСОБА_2 квартири у вказаному будинку, та спростовуються планом погодженням співвласників житлового будинку по АДРЕСА_1 щодо користування прибудинковою територією цього будинку та господарськими приміщеннями і спорудами, копією генерального плану забудови та технічним описом зазначеного будинку, копією кадастрового плану земельної ділянки вказаного будинку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. У серпні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року.
18. Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
19. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення
Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 лютого
2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня
2023 року.
20. Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року прийнято заяву ОСОБА_2 про приєднання до касаційної ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 лютого
2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня
2023 року.
21. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути позивачам перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться у спільній сумісній власності, шляхом знесення самочинно побудованого гаражу скасувати, постанову апеляційного суду скасувати в повному обсязі та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
23. Підставою касаційного оскарження представник заявника зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 926/2189/17,
від 08 квітня 2019 року у справі № 368/513/16?ц, від 10 квітня 2019 року у справі
№ 127/27333/16?ц, від 26 червня 2019 року у справі № 461/3647/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15?ц, від 28 серпня 2019 року у справі
№ 295/7193/15?ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-ц,
від 03 листопада 2020 року у справі № 761/41149/16-ц, від 27 вересня 2021 року у справі № 526/86/19 та постанові Верховного Суду України від 19 листопада
2014 року у справі № 6-180цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
24. Касаційна скарга мотивована тим, що у 2014 році за її згодою, а також згодою всіх співвласників житлового будинку складено план розподілу прибудинкової території між співвласниками, проте відповідачі не здійснили попередньо узгоджений усіма демонтаж сараїв (гаражів) та паркану, а навпаки встановили нові паркани, фіртку та встановили перед її вікном і вікном квартири ОСОБА_2 вольєр, додатково обмеживши їх в користування спільною земельною ділянкою, а також повністю перекрили їм доступ (прохід) до стіни будинку, яка є фактично стіною їхніх квартир, тим самим унеможливили її обслуговування та догляд. Крім того, навесні 2021 року ОСОБА_3 на земельній ділянці, яка є у спільній власності сторін, встановила вольєр не тільки без згоди інших співвласників, а й з порушеннями ДБН.
25. Зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги, що згідно із частинами першою та другою статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки зі спільного майна багатоквартирного будинку.
26. Нормами земельного законодавства та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не передбачена можливість передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок або її частини.
27. Вказує, що земельна ділянка багатоквартирного будинку, як спільне майно цього будинку, не може бути поділена між співвласниками; поділ ділянки між співвласниками багатоквартирного будинку ніколи не проводився, відповідна документація щодо поділу ділянки не виготовлялась; нотаріально посвідченого договору щодо визначення порядку користування ділянкою між співвласниками не укладалось.
28. Також вважає, що апеляційний суд не надав належної оцінки показам свідків, а також тому, що відповідачі визнали, яким саме гаражем вони володіють і користуються. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не врахували того, що спірний сарай (гараж) є самочинно збудованим, використовується для особистих потреб відповідачами, а позивачі не надавали відповідачам згоди на його будівництво, тому у даному випадку до застосування судами підлягала стаття 376 ЦК України.
29. Вважає, що відмова у задоволенні позову ОСОБА_2 з тих підстав, що спірні сараї (гаражі) побудовані до набуття ним у власність квартири, суперечить вимога статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
30. Також зазначає, що апеляційний суд розглянув справи за її відсутності та належним чином не повідомив її про час та місце розгляду справи, чим допустив порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала заяву про приєднання до касаційної скарги
31. У заяві про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_2 просив постанову апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
32. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на касаційну скаргу, в яких вони просили рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на те, що суди належним чином оцінили всі докази, які були надані сторонами при розгляді справи, зробили правильні висновки та прийняли законні та обґрунтовані рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є співвласниками земельної ділянки площею 0,0621 га, кадастровий номер 2610100000:20:001:0290, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
34. Співвласниками квартири АДРЕСА_9 з 16 грудня 1997 року були ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, яка у зв`язку з одруженням змінила прізвище на ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, видане агентством по приватизації державного житлового фонду.
35. 23 жовтня 2002 року ОСОБА_7 подарував свою частку у квартирі ОСОБА_8, що підтверджується копією договору дарування.
36. 13 червня 2015 року ОСОБА_4 стала власником 43/100 частин квартири після смерті чоловіка ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 червня 2015 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
37. Власником квартири АДРЕСА_6 є
ОСОБА_3, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
38. ОСОБА_1 та ОСОБА_10 є співвласниками квартири АДРЕСА_10 з 02 червня 1998 року, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, видане агентством приватизації.
39. Згідно з договором купівлі - продажу квартири від 15 листопада 2019 року ОСОБА_6 продала, а покупець ОСОБА_2 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_8 .
40. Отже, власником квартири АДРЕСА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 2019 року є