ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 766/9372/16-ц
провадження № 61-16609св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - акціонерне товариство "Сенс Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Сенс Банк" на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С. І. від 06 грудня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кузнєцової О. А., Радченка С. В., Склярської І. В.,
від 01 листопада 2023 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - АТ "Сенс Банк", про поділ спільного майна подружжя.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 24 січня 2004 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який було розірвано на підставі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 червня 2016 року.
3. За час перебування у шлюбі, а саме 21 квітня 2008 року, вона з відповідачем придбала двокімнатну квартиру
АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстроване за ОСОБА_2 .
4. Для придбання зазначеної квартири між ОСОБА_2 та
ВАТ "Сведбанк" було укладено договір кредиту, в рахунок забезпечення виконання якого в іпотеку банку було передано спірну квартиру
АДРЕСА_1 .
5. Посилалася на те, що зазначений кредитний договір був укладений в інтересах сім`ї та у період перебування у шлюбі, спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягає поділу. Згоди щодо поділу спільного майна між ними не досягнуто.
6. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1, загальною площею 50,0 кв. м, а іншу 1/2 частини квартири залишити у власності ОСОБА_2 .
Стислий виклад позиції інших учасників справи
7. ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що спірна квартира була придбана за кредитні кошти, отримані ним у ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк". Строк дії відповідного кредитного договору з 21 квітня 2008 року по 21 квітня 2019 року. Зауважував, що шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 червня 2016 року, яке набрало законної сили
24 червня 2016 року. Кредит після розірвання шлюбу він сплачував власними коштами. Крім цього, оскільки подружжя не мало коштів на сплату кредиту, він взяв у позику протягом 2008-2016 років грошові кошти на загальну суму
48 012,00 дол. США для оплати кредиту. Ураховуючи наведене, вважав, що спірна квартира була придбана хоч і в період шлюбу, але за його особисті кошти, а тому є його особистою власністю та поділу не підлягає.
8. АТ "Альфа-Банк" (після зміни назви - АТ "Сенс Банк") при вирішенні спору покладалося на розсуд суду, зауважувало про необхідність урахування інтересів банку.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 грудня
2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
10. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
11. У порядку поділу спільного майна подружжя, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
12. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира придбана під час шлюбу сторін та за їхні спільні кошти, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки у якій є рівними. Зазначено, що право на спільну сумісну власність на квартиру пов`язано з борговим зобов`язанням - поверненням грошової суми, що отримана у позику на придбання цієї квартири, у той же час зазначена обставина не може бути підставою для відмови у поділі спільного сумісного майна подружжя. Кредитний договір №2102/0408/71-062 від 21 квітня 2008 року суд першої інстанції вважав таким, що укладений під час шлюбу та в інтересах сім`ї, у зв`язку з чим цей договір створив обов`язки для позивачки та відповідача, як солідарних боржників.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
14. Постановою Херсонського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ "Сенс Банк" залишено без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 грудня 2021 року залишено без змін.
15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо належності спірної квартири до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя та наявності підстав вважати, що укладений відповідачем кредитний договір з метою її купівлі є таким, що укладений в інтересах сім`ї, у зв`язку із чим відповідно до частини третьої статті 61 Сімейного кодексу України отримані за ним кредитні кошти є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, яке за спільними зобов`язаннями відповідає усім своїм майном. Суд апеляційної інстанції вважав, що поділ майна, яке перебуває в іпотеці, не має негативного впливу на права банку, оскільки особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. 17 листопада 2023 року АТ "Сенс Банк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 грудня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування
норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного
Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц, у постановах Верховного Суду від14 березня 2018 року у справі № 369/2560/15-ц, від 21 березня 2018 року у справі
№ 372/4781/14-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 534/795/14-ц, від08 травня 2018 року у справі № 304/1423/15-ц, від 03 квітня 2019 року у справі
№ 726/831/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 201/13602/16-ц, від 09 липня 2020 року у справі № 310/14016/13-ц, від 25 листопада 2020 року у справі
№ 752/20319/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення боржником сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
19. Заявник наголошує на тому, що у провадженні суду з 2017 року перебуває справа № 766/2270/17 за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Однак виконати судове рішення буде неможливо, оскільки частина предмета іпотеки перейшла у власність дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на підставі судового рішення у цій справі. Крім того, іпотекодержатель позбавлений можливості реалізувати передбачене іпотечним договором іпотечне застереження в порядку статей 37, 38 Закону України "Про іпотеку".
20. Зауважує, що судами не було звернуто уваги на те, що позов у цій справі направлений на перехід права власності на нерухоме майно, а тому позивач повинен був довести не тільки обсяг нажитого під час шлюбу майна шляхом подання правовстановлюючих документів, а також відсутність обтяжень прав власника на розпорядження цим майном, що в свою чергу унеможливлює перехід права власності на таке майно.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
22. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 766/9372/16-ц, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
23. У грудні 2023 року матеріали цивільної справи № 766/9372/16-ц надійшли на адресу Верховного Суду.
24. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
25. Водночас, 14 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшла письмова промова представника ОСОБА_1 - адвоката Хащініної Г. О. та клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача. ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Хащініна Г. О., зауважує, що касаційна скарга АТ "Сенс Банк" є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Посилається на беззаперечне право подружжя на поділ спільного сумісного майна, відсутність доказів зловживання сторонами своїм правом та нерелевантність наведеної заявником судової практики.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 січня 2004 року, який було розірвано на підставі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 червня 2016 року.
27. 21 квітня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2102/0408/71-062, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 48 000,00 дол. США на строк з 21 квітня 2008 року по 21 квітня 2019 року з метою придбання двокімнатної квартири
АДРЕСА_1 . Виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором забезпечено іпотекою.
28. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 21 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В. В., ОСОБА_2 придбав у приватну власність квартиру АДРЕСА_1, за ціною 269 695,00 грн.
29. 21 квітня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 .
30. Між ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником ВАТ "Сведбанк", та
ПАТ "Дельта Банк" укладено договір про відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором №2102/0408/71-062 та договором іпотеки, укладеними з ОСОБА_2 .
31. Між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Альфа-Банк" укладено договір про відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором №2102/0408/71-062 та договором іпотеки, укладеними з ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
32. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
33. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, таякщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
34. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
35. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.