1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3015/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2023 року (головуючий - Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.) у справі

за позовом Міністерства оборони України

до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт"

про стягнення грошових коштів.

(у судовому засіданні взяли участь представники: Позивача - Хатунцева І.В., Відповідача - Циба Р.А.)

ВСТУП

1. Учасниками цього спору є Міністерство оборони України (далі - "Позивач", Міністерство) і Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (далі - "Відповідач", Підприємство).

2. Підприємство, як виконавець, не виконало взяті на себе за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення зобов`язання, а саме не поставило Міністерству обумовлені контрактом товари.

3. У зв`язку з цим Міністерство звернулося до суду із позовом у цій справі, в якому просило стягнути з Товариства, перераховану останньому суму попередньої оплати за товар, а також нараховані на підставі відповідних умов контракту суми пені та штрафу.

4. Під час розгляду справи Товариство добровільно повернуло Міністерству усю суму попередньої оплати, а тому провадження щодо цих вимог місцевим судом було закрито. В частині ж нарахованих штрафних санкцій спір між сторонами продовжив існувати і був розглянутий судами по суті.

5. Місцевий суд в цілому дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, за винятком періоду нарахування пені, який слідував після вимоги Міністерства про повернення суми попередньої оплати. Водночас суд дійшов також висновку про наявність у даному випадку підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50 %.

6. Апеляційний суд підтримав висновки місцевого суду по суті позовних вимог, однак вирішив, що у спірних правовідносинах наявними є підстави для зменшення штрафних санкцій на 99%.

7. Міністерство із здійсненим апеляційним судом зменшенням штрафних санкцій не погодилося і звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

8. За викладеного, у даному касаційному провадженні перед Верховним Судом постало питання правильності застосування судом попередньої інстанції приписів частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто норм матеріального права, якими передбачено право суду зменшувати належні до стягнення штрафні санкції.

9. Спрощено це питання можна сформулювати таким чином:

"Чи правомірно апеляційний суд зменшив нараховані Підприємству пеню та штраф на 99%"

10. Здійснивши касаційний перегляд судового рішення, Верховний Суд констатував правомірність здійснених апеляційним судом дій, а тому касаційну скаргу Міністерства відхилив, оскаржувану постанову залишив без змін.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини спору

11. 14.07.2022 Міністерство (як замовник) і Підприємство (як виконавець) уклали Державний контракт на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 403/1/22/251 (далі - Контракт), відповідно до умов якого виконавець зобов`язався поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товари, зазначені у специфікації товарів оборонного призначення, що поставляються за державним контрактом, що постачаються з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти його через визначеного вантажоодержувача та оплатити такі товари.

11.1. Відповідно до пункту 2.1 Контракту (в редакції Додаткової угоди № 2 від 26.08.2022) орієнтовна вартість товарів на момент укладення контракту становить 1 917 089 000,00 грн.

11.2. Згідно з пунктом 2.8 Контракту за рішенням замовника розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі 97% від вартості товарів за контрактом на строк не більше як на 6 місяців з дати перерахування коштів на рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати товари поставляються не пізніше строку поставки товарів, зазначених у специфікації.

11.3. У специфікації до Контракту сторони визначили товар, який поставляється відповідно до умов Контракту, погодили кількість товару, його ціну, загальну вартість - 1 917 089 000, 00 грн, а також встановили строк поставки товару (01.11.2022, 01.12.2022 та 15.12.2022) (в редакції Додаткової угоди № 2 від 26.08.2022).

11.4. У пункті 7.2 Контракту домовились, що за порушення строків поставки товарів виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставлених (недопоставлених) товарів, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

12. Міністерством на виконання умов Контракту було перераховано Підприємству попередню оплату у розмірі 1 683 825 716, 00 грн.

13. Підприємство своїх зобов`язань з постачання товару не виконало взагалі.

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

14. Посилаючись на вказані обставини Міністерство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства, в якому просило стягнути з останнього 1 991 989 064, 00 грн, з яких 1 683 825 716, 00 грн основного боргу (попередня оплата), 186 650 152, 00 грн пені та 121 513 196, 00 грн штрафу.

15. Підстави позову - обставини невиконання Підприємством своїх зобов`язань з постачання товару за Контрактом.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

16. Господарський суд міста Києва своїм рішенням від 10.05.2023 позов задовольнив частково. Стягнув з Підприємства на користь Міністерства 61 210 874, 20 грн пені і 60 756 598, 00 грн штрафу. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 1 683 825 716, 00 грн закрив.

16.1. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу (попередньої оплати), місцевий суд виходив з обставин добровільного повернення усієї суми такого боргу Відповідачем.

16.2. Часткове ж задоволення позовних вимог в частині стягнення заявлених штрафних санкцій суд мотивував тим, що Позивачем було неправильно визначено дату, по яку такі санкції нараховано (15.03.2023). Суд пояснив, що з матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався Відповідача з листом вих. № 403/4/2/1693 від 06.02.2023, в якому пропонував повернути попередню оплату, а тому з цього моменту (06.02.2023) у Підприємства припинився обов`язок поставити Міністерству товар за Контрактом, однак виник обов`язок повернути грошові кошти. Звідси нарахування пені за невчасне постачання товару у спірних правовідносинах було можливим лише по 06.02.2023, а не по 15.03.2023 як безпідставно вважав Позивач.

16.3. Крім цього суд вказав, що в ході розгляду справи Підприємство просило відмовити у задоволення позовних вимог Міністерства з підстав наявності форс-мажорних обставин, які завадили йому належно виконати умови Контракту. У випадку ж незгоди суду з такою позицією Підприємства просило зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції.

16.4. Суд вирішив, що підстав для звільнення Відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань через дію форс-мажорних обставин у даному випадку немає. Водночас наявними визнав підстави для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50 %.

16.5. В останньому питанні суд виходив із наведених Відповідачем обставин, зокрема, того, що:

- взаємовідносини між Позивачем і Відповідачем у цій справі є відносинами прямого управління (зі сторони Міністерства) і підпорядкування (зі сторони Підприємства), в яких Міністерство, як орган управління, повністю координує роботу Підприємства (призначає та звільняє керівника, визначає завдання та строки їх виконання тощо); в таких умовах господарська діяльність Відповідача при укладанні договорів з Позивачем на постачання товарів оборонного призначення є повністю залежною від останнього, зокрема і при визначенні строків виконання таких договорів;

- Підприємство бере участь у посиленні обороноздатності України шляхом здійснення поставок товарів військового призначення, в тому силі, для Міністерства з метою забезпечення потреб військових формувань;

- затримка в поставці товару за Контрактом була зумовлена рядом вагомих обставин, на які Відповідач впливу не мав (пожежа в одному з виробничих цехів виробника, дефіцит пороху, зміна керівництва ВМЗ);

- Відповідач регулярно повідомляв Позивача відповідними листами про хід виконання і проблеми, які виникли в закупівлі товарів за Контрактом;

- відповідно до звіту про фінансові результати за 2022 рік чистий прибуток Підприємства склав 12 331 000, 00 грн і при цьому 80% від цієї суми підлягають сплаті державі в якості дивідендів;

- стягнення штрафних санкцій у заявленому розмірі призведе до зриву виконання інших державних та зовнішньоекономічних контрактів, для виконання яких мають бути залучені власні кошти Підприємства та може призвести до порушення інтересів держави у сфері обороноздатності, що в даний час є пріоритетним питанням, вкрай важливим для державного суверенітету та територіальної цілісності України.

16.6. Зважаючи на надані Відповідачем обґрунтування, беручи до уваги всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що сума основного боргу була сплачена Підприємством під час розгляду справи, а матеріали справи не містять доказів понесення Міністерством збитків, спричинених простроченням виконання Відповідачем зобов`язань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню з Відповідача на половину.

17. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку Північний апеляційний господарський суд своєю постановою від 17.10.2023 рішення місцевого господарського суду змінив та виклав його резолютивну частину з урахуванням висновків про те, що у спірних правовідносинах наявними є підстави для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99 %, а не на 50 %. Постановив стягнути з Відповідача на користь Позивача 1 224 217, 48 грн пені і 1 215 131, 96 грн штрафу. В іншій частині позову відмовив.

18. Надавши власну оцінку зібраним доказам та обставинам справи, апеляційний суд виснував, що оскільки:

- Відповідачем належно доведено наявність значного переліку причин і обставин, які зумовили порушення ним строку поставки товару за Контрактом;

- Підприємство повернуло всю суму попередньої оплати за непоставлений товар;

- заявлений Позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій є занадто великим, в той час як доказів понесення ним збитків чи погіршення фінансового стану, зумовлених порушенням Відповідачем його господарських зобов`язань Міністерством не надано;

- вина Відповідача у порушенні зобов`язання була обумовлена невиконанням договірних зобов`язань контрагентами через обставини, які засвідчені сертифікатами Болгарської торгово-промислової палати та Господарської палати Чеської Республіки;

- Відповідач в умовах війни забезпечує Збройні Сили України засобами протидії агресії росії і покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій у визначеному судом першої інстанції розмірі фактично призведе до банкрутства Підприємства та подальших пов`язаних з цим негативних наслідків, що потягне й зрив майбутнього виконання державних контрактів, у тому числі з Міністерством;

- у своєму листі від 24.09.2023 Головне управління військової юстиції Міністерства зазначило, що претензійно-позовну роботу Міноборони стосовно Спецекспортерів не можна вважати оптимальним інструментом захисту інтересів Міністерства. Фактичне виконання рішень судів, якими задовольняються вимоги Міноборони про стягнення з Спецекспортерів основного боргу та штрафних санкцій, є малоперспективним, оскільки власні наявні фінансові активи таких боржників обмежені, а кошти, перераховані Міноборони таким Спецекспортерам у якості передоплати для виконання Державних контрактів, в більшості випадків, вже сплачені ними іноземним контрагентам. Тобто, за фактичного неповернення коштів сплачених іноземним контрагентам в якості передоплати, ресурсів для виконання таких судових рішень у Спецекспортерів фактично немає;

- у даному випадку судом може бути реалізовано своє право на зменшення розміру заявлених штрафних санкцій, що підлягають стягненню з Відповідача до 1 224 217, 48 грн пені та 1 215 131, 96 грн штрафу, тобто на 99%.

Касаційна скарга

19. Не погодившись із постановою апеляційного суду, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить в частині зменшення штрафних санкцій на 99 % її скасувати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги Позивача

20. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом попередньої інстанції було неправильно застосовано приписи частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), порушено положення статей 13, 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і таке застосування суперечить ряду висновків Верховного Суду щодо правильного застосування і дотримання вказаних норм у подібних правовідносинах, які було викладено, зокрема, у постановах від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19 та від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21.

21. Обґрунтовуючи своє твердження скаржник пояснює, що апеляційним господарським судом належні до стягнення з Відповідача штрафні санкції було зменшено без будь-яких вагомих обґрунтувань та відповідних доказів. При цьому судом не було взято до уваги специфіки спірних правовідносин (закупівля товарів військового призначення), інтересів Позивача та його статусу, відсутності у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин, а також того, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки, як заходу цивільної відповідальності за порушення господарського зобов`язання та призводить до порушення балансу інтересів сторін.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

22. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти її задоволення. Скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою. Із постановою апеляційного господарського суду погоджується і просить залишити її без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

23. Згідно із частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Між тим частиною четвертої цієї статті ГПК України унормовано, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосовування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

25. Так, касаційне провадження у цій справі Верховний Суд відкрив ухвалою від 30.11.2023 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

26. Водночас під час підготовки даної справи до касаційного розгляду суд касаційної інстанції з`ясував, що у провадження об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа № 911/2269/22, у якій Верховний Суд вирішує питання правильності застосовування статей 551 ЦК України та 233 ГК України в контексті, зокрема, можливості господарського суду зменшувати належні до стягнення із боржників штрафні санкції на 99%.

27. У зв`язку із цим Верховний Суд ухвалою від 08.01.2024 касаційне провадження у цій справі зупинив до прийняття об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі № 911/2269/22.

28. 19.01.2024 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла постанову у справі № 911/2269/22, а тому ухвалою від 29.01.2024 суд касаційної інстанції касаційне провадження у даній справі поновив.

29. Враховуючи, що колегія суддів, яка у касаційному порядку переглядає постанову апеляційного господарського суду у справі № 910/3015/23 вважає необхідним врахувати правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування статей 551 ЦК України та 233 ГК України, який викладено у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, тобто після подання касаційної скарги Міністерством у цій справі, Верховний Суд під час здійснення касаційного провадження за касаційною скаргою Позивача доводами та вимогами такої скарги в силу положень частини четвертої статті 300 ГПК України не обмежений.


................
Перейти до повного тексту