ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 914/768/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - Новіцького Л. В. (в режимі відеоконференції), Тищук Л. К. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача - Наумець А. Г. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 (колегія суддів: Зварич О. В. - головуючий, Гриців В. М., Якімець Г. Г.), рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 і додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2023 (суддя Березяк Н. Є.) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Новіцького Леоніда Вікентійовича
до Львівської міської ради
про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі до договору оренди землі від 27.07.2011,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Фізична особа - підприємець Новіцький Леонід Вікентійович (далі - ФОП Новіцький Л. В.) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі до договору оренди землі від 27.07.2011 у редакції, викладеній у позовній заяві.
1.2. Позовні вимоги ФОП Новіцького Л. В. обґрунтовані тим, що відповідач не розглянув лист-повідомлення позивача про поновлення договору оренди землі від 27.07.2011; позивач після закінчення строку дії договору оренди землі від 27.07.2011 продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за відсутності заперечень Львівської міської ради. Тому позивач просив визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк, тобто до 30.09.2025.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 у справі № 914/768/23, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023, задоволено позовні вимоги ФОП Новіцького Л. В. Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі до договору оренди землі від 27.07.2011, зареєстрованого у Львівській міській раді 27.07.2011 за № 3-1803 в Управлінні Держкомзему у місті Львові, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.03.2012 за № 461010004000744, у редакції, викладеній у позовній заяві.
2.2. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по суті спору, встановив, що позивач як орендар звернувся до відповідача як орендодавця із заявою про намір поновити договір оренди землі та проектом додаткової угоди у строк, встановлений пунктом 8 договору оренди землі від 27.07.2011. Проте, як зазначив суд першої інстанції, відповідач рішення про поновлення або відмову у поновленні договору оренди землі не прийняв, додаткова угода уповноваженою особою не підписана, позивач продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та виконувати інші умови договору оренди землі від 27.07.2011; заперечень щодо користування земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору оренди землі від 27.07.2011 від орендодавця не надходило.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявні визначені частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" підстави для поновлення спірного договору оренди землі, відповідач зволікає з укладенням додаткової угоди до договору оренди землі, яка відповідно до частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" мала бути укладена в обов`язковому порядку у місячний строк, тому слід задовольнити позовні вимоги про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 27.07.2011 укладеною в редакції, запропонованій позивачем.
2.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 у справі № 914/768/23, зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне, обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального і процесуального права.
2.4. Господарський суд Львівської області ухвалив додаткове рішення від 08.06.2023 у справі № 914/768/23, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023, яким заяву представника ФОП Новіцького Л. В. від 31.05.2023 задовольнив частково; стягнув із Львівської міської ради на користь ФОП Новіцького Л. В. 20 000,00 грн витрат на правову (правничу) допомогу; в задоволенні решти вимог заяви ФОП Новіцького Л. В. відмовив.
2.5. Суд першої інстанції зазначив, що розмір заявлених представником позивача Тищук Л. К. витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 64 500,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні із виконаною роботою у суді, тому їх розмір є необґрунтованим у зазначеній частині. Суд першої інстанції дійшов висновку, що розумним, співмірним і справедливим є відшкодування позивачу понесених судових витрат у розмірі 20 000,00 грн.
2.6. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2023 у справі № 914/768/23, зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано та правильно частково задовольнив заяву ФОП Новіцького Л. В. та стягнув із Львівської міської ради на користь ФОП Новіцького Л. В. 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/768/23.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Львівська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі № 914/768/23, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП Новіцького Л. В. про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі відмовити; скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2023 у справі № 914/768/23 про стягнення із Львівської міської ради витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ФОП Новіцького Л. В.
3.2. Львівська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 907/535/17. Львівська міська рада вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", за умов розміщення на земельній ділянці тимчасової споруди, а не об`єкта нерухомого майна.
3.3. ФОП Новіцький Л. В. у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу Львівської міської ради без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Позивач вважає, що суди попередніх інстанції правильно застосували положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" до спірних правовідносин. ФОП Новіцький Л. В. зауважує, що доводи скаржника про неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 907/535/17, є безпідставними, оскільки спірні правовідносини у справі № 907/535/17 не є подібними зі спірними правовідносинами у справі, що розглядається.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з ухвалою Львівської міської ради від 15.11.2007 № 1316 погоджено ФОП Новіцькому Л. В. місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,026 га на вул. І. Виговського, 69 у м. Львові в оренду строком на 5 років для встановлення і обслуговування тимчасового торгового павільйону продтоварів і кафе-бару зі збірно-розбірних конструкцій на місці існуючих двох павільйонів.
4.2. Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 30.09.2010 № 3959 позивачу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,026 га на вул. І. Виговського, 69 у м. Львові. Зазначену земельну ділянку передано позивачу в оренду строком на 5 років для встановлення та обслуговування тимчасового павільйону продтоварів і кафе-бару зі збірно-розбірних конструкцій на місці двох павільйонів без права капітального будівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції.
4.3. На виконання зазначеної ухвали Львівської міської ради між Львівською міською радою та ФОП Новіцьким Л. В. укладено договір оренди землі від 27.07.2011, згідно з яким орендар - ФОП Новіцький Л. В. отримав у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. І. Виговського, буд. 69 (кадастровий номер 4610136300:04:007:0054, загальна площа земельної ділянки - 0,0260 га) для встановлення та обслуговування тимчасового торгового павільйону продтоварів і кафе-бару зі збірно-розбірних конструкцій на місці двох павільйонів.
4.4. Згідно з пунктом 8 договору оренди землі від 27.07.2011 договір укладено на 5 (п`ять) років до 30.09.2015 року.
4.5. Відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2018 у справі № 914/708/18 договір оренди землі від 27.07.2011 поновлено на тих самих умовах і на той самий строк до 30.09.2020.
4.6. До Львівської міської ради 01.07.2020 надійшов лист-повідомлення Новіцького Л. В. про поновлення договору оренди землі від 27.07.2011 на тих самих умовах і на той самий строк до 30.09.2025, до якого було додано проект додаткової угоди.
4.7. Господарські суди попередніх інстанцій зауважили, що, як зазначає відповідач, листом від 09.09.2020 № 2403-вих-69262 Львівська міська рада в особі Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування повідомила Новіцького Л. В. про те, що на земельній ділянці, щодо якої Новіцький Л. В. має намір укласти додаткову угоду до договору оренди землі, відсутній об`єкт нерухомого майна, а розміщена мала архітектурна форма. Повідомлено, що Управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування буде підготовлено проект ухвали щодо користування ФОП Новіцьким Л. В. земельною ділянкою на вул. І. Виговського, 69, кадастровий номер 461013630:04:007:0054, та подано на розгляд сесії Львівської міської ради.
Проте суди попередніх інстанцій зазначили, що доказів про направлення такого повідомлення позивачу в матеріалах справи немає; в судовому засіданні представник також не зміг надати доказів щодо повідомлення Новіцького Л. В. про неможливість продовжити договір оренди земельної ділянки у визначений законом строк.
4.8. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 10.02.2023 виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення № 129 "Про демонтаж тимчасової споруди на вул. І. Виговського, 69".
4.9. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що відповідач не розглянув лист-повідомлення позивача про поновлення договору оренди землі від 27.07.2011; позивач після закінчення строку дії договору оренди землі від 27.07.2011 продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за відсутності заперечень Львівської міської ради, тому вважає, що наявні підстави для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі до договору оренди землі від 27.07.2011.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ФОП Новіцького Л. В. до Львівської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 27.07.2011.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не розглянув лист-повідомлення позивача про поновлення договору оренди землі від 27.07.2011; позивач після закінчення строку дії договору оренди землі від 27.07.2011 продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за відсутності заперечень Львівської міської ради, тому вважає, що наявні підстави для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі до договору оренди землі від 27.07.2011.
5.4. Верховний Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом із насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
5.5. Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі".
5.6. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
5.7. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
5.8. Колегія суддів враховує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8 цього Закону з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
5.9. Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами 3 і 4 такого змісту:
"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 1261 Земельного кодексу України.
Правила, визначені статтею 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
5.10. Верховний Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" законодавець фактично розмежував два механізми, які раніше були закладені в попередній редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: реалізації переважного права на укладення нового договору оренди землі (який відповідно до чинних приписів Закону України "Про оренду землі" врегульовано статтею 33) та реалізації права на поновлення договору оренди землі (який регулюється субсидіарно приписами статті 322 Закону України "Про оренду землі" та статті 1261 Земельного кодексу України). Положення частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" як до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", так і після цього залишилися схожими.
5.11. При цьому назву статті 33 Закону України "Про оренду землі" було змінено з "Поновлення договору оренди землі" на "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк", а з тексту фактично вилучено частини 6-8, які використовувались як механізм реалізації права орендаря на автоматичну пролонгацію за умови відсутності заперечень орендодавця, та опис процедури поновлення.
5.12. Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору оренди та на момент звернення з позовом у цій справі) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.
5.13. Таким чином, нова редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі", на відміну від попередньої редакції цієї статті, надає орендарю переважне право перед іншими особами на укладення нового договору, а не поновлення попереднього. Сторони договору оренди можуть погодити істотні умови і укласти новий договір оренди на тих самих або нових погоджених сторонами умовах, але в будь-якому випадку, якщо мова йде про укладення договору оренди щодо земель державної або комунальної власності, укладення нового договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України. Також нова редакція цієї статті вже не містить положення про можливість поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк, яке раніше було зазначено в частині 6 цієї статті та фактично встановлювало механізм "мовчазної згоди", який (механізм) після розмежування процедур переважного права та поновлення договору оренди врегульований законодавцем саме у статті 1261 Земельного кодексу України.
5.14. Водночас колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності за результатами розгляду справи № 906/1314/21 у постанові від 23.11.2023 було висловлену правову позицію щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", яку Суд відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України повинен застосовувати у подібних правовідносинах.
При цьому частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, з урахуванням зазначених приписів процесуального законодавства існує необхідність врахування саме останньої правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності, викладеної у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21.
5.15. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).
5.16. При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі") тепер регулюється статтею 1261 Земельного кодексу України.
5.17. Відповідно до абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
5.18. Згідно із частиною 2 статті 1261 Земельного кодексу України якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
5.19. Також відповідно до частини 1 статті 1261 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.
5.20. Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, оскільки стаття 1261 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до зазначеного реєстру про виключення відомостей про поновлення).
5.21. Таким чином, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною 1 статті 1261 Земельного кодексу України. Тобто поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності у процедурі, визначеній в статті 1261 Земельного кодексу України, за загальним правилом заборонено.