ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 320/2719/21
адміністративне провадження № К/990/17258/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/2719/21
за адміністративним позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Кушнова А. О.) від 18 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Чаку Є. В., Єгорова Н. М., Коротких А. Ю.) від 12 квітня 2023 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2021 року Приватне-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Т. Г. Шевченка (далі - ПОСП ім. Т. Г. Шевченка) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0014830506, яким до ПОСП ім. Т. Г. Шевченка застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 500 000 грн.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки відповідача, викладені в акті фактичної перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, яким до позивача була застосовано фінансову санкції у вигляді штрафу в розмірі 500 000 грн за зберігання пального без наявності ліцензії, є передчасними, адже зроблені відповідачем без урахування фактичних обставин справи та без урахування протиправної відмови відповідача у видачі позивачу ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).
Зокрема позивач стверджує, що в березні 2020 року ним подано до відповідача документи для отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки). До заяви було додано всі необхідні документи, проте відповідачем було протиправно відмовлено у видачі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), що встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 320/6270/20, яке набрало законної сили.
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 0014830506 від 20 серпня 2020 року.
Стягнуто на користь ПОСП ім. Т. Г. Шевченка за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України судовий збір у розмірі 7 500 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 12 травня 2023 року Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПОСП ім. Т. Г. Шевченка в задоволенні позову.
5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 18 липня 2023 року до Верховного Суду від ПОСП ім. Т. Г. Шевченка надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом у період з 17 липня 2020 року по 24 липня 2020 року проведено фактичну перевірку господарської діяльності позивача з метою перевірки дотримання ним норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
9. Результати перевірки оформлені Актом № 0999/1036/05/04258770 від 24 липня 2020 року, у висновках якого зазначено, що відповідачем встановлено зберігання позивачем пального без наявності ліцензії, а саме встановлено факти прийняття на зберігання пального на паливний склад за адресою: Богуславський р-н, с. Михайлівка (використовується позивачем): 1) 26 квітня 2020 року на паливний склад прийнято на зберігання 7 075,6 л дизельного палива від ТОВ "Паливна компанія "ПІТ-Лейн", про що складена акцизна накладна № 1511 від 26 квітня 2020 року; 2) 29 квітня 2020 року підприємством прийнято на зберігання 7 000 л скрапленого газу від ТОВ "Паливна компанія "Газ-Ресурс", про що складена акцизна накладна № 11451 від 29 квітня 2020 року. У період із 01 квітня 2020 року по 17 липня 2020 року відповідно до реєстру ліцензій пального позивач ліцензію на зберігання пального не отримував та не подавав до органів ДПС (ДФС) повідомлення за формою №20-ОПП про зареєстровані об`єкти оподаткування (контора (бухгалтерія): Богуславський р-н, с. Михайлівка).
10. 29 липня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 28 липня 2020 року (вх. № 31020/10 за даними відповідача) для зберігання пального за адресою місцезнаходження позивача. У вказаній заяві міститься посилання на платіжне доручення № 1889 від 16 березня 2020 року, видане позивачем, у якості інформації про внесення платежу за ліцензію.
11. 18 серпня 2020 року відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № 891 від 18 серпня 2020 року на директора позивача ОСОБА_1 за фактом вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
12. 20 серпня 2020 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0014820506 від 20 серпня 2020 року, яким до позивача було застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1 020 грн за неподання повідомлення за формою № 20-ОПП про зареєстровані об`єкти оподаткування відповідно до абзацу другого пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також податкове повідомлення-рішення № 0014830506 від 20 серпня 2020 року, яким до позивача було застосовано фінансову санкції у вигляді штрафу в розмірі 500 000 грн за зберігання пального без наявності ліцензії відповідно до статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР).
13. 11 вересня 2020 року позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення № 0014820506 та 0014830506 від 20 серпня 2020 року.
14. Рішенням від 30 грудня 2020 року № 36726/6/99-00-06-03-01-06 ДПС України частково задовольнила скаргу позивача, скасувала податкове повідомлення-рішення відповідача № 0014820506 від 20 серпня 2020 року, а податкове повідомлення-рішення № 0014830506 від 20 серпня 2020 року - залишила без змін.
15. Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0014830506 від 20 серпня 2020 року протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку про відсутність вини позивача в правопорушенні, передбаченому статтею 17 Закону № 481/95-ВР та виявленому відповідачем під час фактичної перевірки господарської діяльності позивача, а саме зберіганні пального без наявності відповідної ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).
17. Такий висновок судів попередніх інстанцій мотивований тим, що відповідач 07 квітня 2020 року протиправно відмовив позивачу у видачі ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), тобто створив штучну передумову для порушення позивачем вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР, що виключає вину позивача.
18. Протиправна відмова відповідача у видачі позивачу ліцензії на зберігання палива, встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, слугувала причиною для отримання позивачем 26 квітня 2020 року на зберігання 7 075,6 л дизельного пального від ТОВ "Паливна компанія "ПІТ-Лейн" та 29 квітня 2020 року на зберігання 7 000 л скрапленого газу від ТОВ "Газ-Ресурс" без чинної на дату отримання позивачем такого палива ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
20. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
21. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій невірно застосували положення частини сьомої статті 15 Закону № 481/95-ВР.
22. На переконання скаржника, з огляду на те, що у період з 01 квітня по 17 липня 2020 року ПОСП ім. Т. Г. Шевченка зберігало пальне за відсутні відповідної ліцензії, у діях позивача наявні об`єкт, об`єктивна сторона та суб`єкт податкового правопорушення. При цьому, виходячи з поведінки позивача щодо обставин зберігання пального без наявності ліценції, то він не перебував у стані крайньої необхідності, випадок у обставинах, за яких відбувалося несанкціоноване зберігання ним пального, відсутній. Тобто, позивач мав можливість для дотримання відповідних правил та норм, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання.
Відтак, позивач, незалежно від дій контролюючого органу, не мав права допускати порушення норм податкового права, а якщо б дії контролюючого органу призвели б до негативних наслідків, мав би право звернутися за захистом своїх порушених прав до компетентного суб`єкта.
23. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень порушили вимоги статті 129 Конституції України та статей 9, 90, 242 КАС України (щодо законності та об`єктивності судових рішень).
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
25. Спірним питанням у цій справі, яке складає межі перевірки судом касаційної інстанції правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, є: застосування Закону № 481/95-ВР у питанні доведеності наявності складу правопорушення у діях позивача.
26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
27. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України врегульовані Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР.
28. Стаття 15 Закону № 481/95-ВР визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.
29. Статтею 17 Закону № 481/95-ВР встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону. Так, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Цією нормою встановлено щонайменше 22 випадки, за наявності яких до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів та визначено розмір таких. Визначені цією нормою розміри штрафів є або фіксованими, або у відсотковому співвідношенні до вартості товару із визначенням граничної межі.
30. Отже, стаття 15 Закону № 481/95-ВР містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального, а стаття 17 Закону № 481/95-ВР містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в залежності від характеру виявленого правопорушення.
31. До 01 липня 2019 року діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.
32. З 01 липня 2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", яким внесено зміни до ПК України та Закону № 481/95-ВР.