ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 803/779/18
касаційне провадження № К/9901/65396/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 (суддя Лозовський О.А.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2018 (головуючий суддя - Старунський Д.М., судді - Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, підприємець, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0284521307 та податкову вимогу від 12.01.2018 №115-17.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що ним правомірно у періоді, який перевірявся, включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми за господарськими операціями з ПП "Лібра-Трейд", які фактично відбулися, пов`язані з його господарською діяльністю, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, придбаний товар використано ним у власній господарській діяльності. Вважає висновки контролюючого органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) такими, що не відповідають дійсності, а оспорюванні податкове повідомлення-рішення і вимогу контролюючого органу - такими, що підлягають скасуванню з підстав того, що висновки перевірки ґрунтуються не на даних первинних документів, а на інформації акта перевірки від 28.01.2016 №6/17-2381410370, за результатами якої контролюючим органом були прийняті податкове повідомлення-рішення від 16.02.2016 №0002131702, рішення про застосування штрафних санкцій від 16.02.2016 №0002151702 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2016 №Ф-0002141702, які у подальшому були визнані протиправними і скасовані Волинським окружним адміністративним судом постановою від 06.04.2016 у справі №803/288/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 22.05.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0284521307 і податкову вимогу від 12.01.2018 №115-17.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання товарів, які у подальшому були використані платником у власній господарській діяльності, що підтверджено належними первинними бухгалтерськими документами, а відтак оскаржувані рішення контролюючого органу підлягають скасуванню.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норма процесуального права, зокрема, статей 185, 198 ПК України, статей 1, 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV), Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, пунктів 2.4, 2.15 Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, статей 9, 72, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи).
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неврахування судами наданих ним доказів та доводів. Скаржник доводить, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за господарськими операціями з придбання товарів (бананів) у ПП "Лібра-Трейд" з підстав відсутності доказів в підтвердження здійснення зазначених вище господарських операцій, а саме, в підтвердження придбання, транспортування та подальшого використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, зокрема, товарно-транспортних накладних, оскільки надані до суду позивачем первинні документи (видаткові накладні, рахунки-фактури), на думку скаржника, не відповідають вимогам Закону №996-ХІV.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.11.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.02.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив попередній розгляд справи у судовому засіданні на 14.02.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ПП "Лібра-Трейд" за період жовтень-листопад 2014 року, результати якої оформлені актом від 13.10.2017 №11342/03-20-13-7/2381410370, за висновками якого встановлено порушення платником пункту 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за 2014 рік на суму 29478,34 грн, в тому числі: за жовтень 2014 року на суму 12165,00 грн, за листопад 2014 року на суму 17313,34 грн.
Фактичною підставою для висновків про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про ненадання платником первинних та інших документів в підтвердження господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом - ПП "Лібра-Трейд" та висновки акту Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області від 28.01.2016 №6/17-2381410370, складеного за наслідками документальної планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загально-обов`язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2012 по 31.12.2014. На підставі висновків цього акту перевірки контролюючий орган дійшов до висновку про наявність розбіжностей по податковому кредиту покупця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від постачальника ПП "Лібра-Трейд" на загальну суму податку на додану вартість 29478,34 грн, яка виникла у зв`язку з невстановленням під час виїзної документальної позапланової перевірки ПП "Лібра-Трейд", яка проводилась ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, фактичного продажу товарів зазначеним контрагентом-постачальником на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . В цьому акті перевірки зазначено про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не використовують свої податкові зобов`язання, що було відображено і в довідці "Про результати виїзної документальної позапланової перевірки ПП "Лібра-Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень, листопад 2014 року" від 23.03.2015 №1642/2651-2205/35932074.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0284521307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 36847,93 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 29478,34 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7369,59 грн.
Оскільки суму нарахованого грошового зобов`язання з податку на додану вартість в установлений законом строк позивачем не було сплачено, контролюючим органом було надіслано платнику податкову вимогу від 12.01.2018 №115-17 на суму 51981,53 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 29478,34 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7369,59 пені в сумі 15133,60 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з положеннями розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.