ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 803/990/18
касаційне провадження № К/9901/69043/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Технологія" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 (суддя Ксензюк А.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді - Довга О.І., Шавель Р.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Технологія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Технологія" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області України (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 16.03.2018 № 4234/10/03-20-12-07-07 про відмову в переході на спрощену систему оподаткування з 01.04.2018, зобов`язати прийняти рішення про реєстрацію Товариства як платника єдиного податку та анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість форми №3 - ПДВ з 01.04.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність рішення контролюючого органу про відмову йому в переході на спрощену систему оподаткування, оскільки він є провайдером програмних послуг і здійснює діяльність у сфері телевізійного мовлення, а не надає послуги пошти та зв`язку, а здійснення вказаного виду діяльності не є підставою для відмови у переході на спрощену систему оподаткування.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 06.07.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач не може бути платником єдиного податку, оскільки здійснює діяльність, яка за своєю суттю є діяльністю з надання послуг зв`язку, що підлягає ліцензуванню.
Позивач оскаржив рішення судів попередніх інстанцій до Верховного Суду, який ухвалою від 28.12.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Скаржник у касаційній скарзі доводить, що видані йому ліцензії провайдера програмної послуги не є наданням послуг зв`язку та ліцензуванню у сфері телекомунікацій, і не перешкоджають йому бути платником єдиного податку, оскільки видом його діяльності є надання абонентам можливості перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.02.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив попередній розгляд справи у судовому засіданні на 14.02.2024.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, їх обґрунтування та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, підтверджується матеріалами справи, що 16.03.2018 Товариство звернулося до Управління із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування та про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість форми №3-ПДВ. Згідно поданої заяви обраний позивачем вид господарської діяльності - 60.20 "Діяльність у сфері телевізійного мовлення".
Листом від 16.03.2018 №4234/10/03-20-12-07-07 контролюючий орган відмовив платнику у переході на спрощену систему оподаткування з 01.04.2018, у зв`язку з тим, що позивач є суб`єктом господарювання, який здійснює ліцензовану діяльність з надання послуг зв`язку і згідно із абзацом восьмим підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) не може застосовувати спрощену систему оподаткування.
Аналогічна заява про застосування спрощеної системи оподаткування була подана позивачем також 14.03.2018, за результатами розгляду якої відповідач листом від 15.03.2018 №4116/10/03-20-12-01-09 відмовив позивачу у переході на спрощену систему оподаткування з 01.04.2018 з посиланням на абзац восьмий підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 291.2 статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 статті 291 ПК України).
Право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку (пункт 292.16 статті 292 ПК України).
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву (підпункт 298.1.1 пункт 298.1 статті 298 ПК України).