ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 372/2047/20
провадження № 51-3620 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року стосовно
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Богуслав Київської області,
який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1,
проживає за адресою:
АДРЕСА_2,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Обухівський районний суд Київської області вироком від 22 липня 2020 року засудив ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
15 березня 2023 року Київський апеляційний суд скасував вирок суду у частині призначення ОСОБА_6 покарання і ухвалив новий вирок, за яким призначив обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 07 червня 2019 року приблизно о 01 год, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_3, діючи повторно, незаконно заволодів автомобілем "SKODA SUPER B", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7, та яким за генеральним дорученням керував ОСОБА_8 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги засуджений, не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить його змінити, застосувати положення ст. 75 КК або призначити інше покарання, не пов`язане із позбавленням волі. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що він узяв автомобіль за дозволом потерпілого, а також позицію останнього щодо міри покарання, висловлену в суді першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Потерпілий ОСОБА_8 подав до Суду заяву та просив урахувати те, що ОСОБА_6 дійсно працював у нього, але автомобіль чи ключі від нього він остатньому ніколи не довіряв.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 289 КК в касаційному порядку не оспорюються.
У поданій касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції, посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості.
Колегія суддів уважає ці доводи засудженого безпідставними з огляду на таке.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.