ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 596/964/18
провадження № 51-2407км22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасник судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
захисник ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 травня 2023 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210070000082, стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Гусятин Чемеровецького району Хмельницької області та проживає в АДРЕСА_1, в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК України) раніше не судимого, засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 ч. 1 ст. 185, ст. 348 КК України, звільненого від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування оскаржених судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
Свої доводи захисник мотивує тим, що суди обох інстанцій не взяли до уваги мотивацію показань та дій працівників поліції на той момент, коли після застосування до ОСОБА_7 надмірного фізичного насильства доставили його до відділення поліції і з`ясували, що реальна вартість металобрухту, викраденого ОСОБА_7 могла стати підставою для притягнення його лише до адміністративної відповідальності. Із цих же мотивів у подальшому і не проводилась товарознавча експертиза викраденого.
Вважає, що формулювання обставин вчинення злочину визначене вироком суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на вирішення питання щодо направленості умислу засудженого та юридичної кваліфікації його дій.
Зазначає, що судові рішення не відповідають вимогам ст.ст.85, 86, 87, 89 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) з огляду на те, що суди визнали належними та допустимими докази, які здобуті службовими особами, і не мали законного права брати участь у кримінальних провадженнях стосовно ОСОБА_7, що призвело до порушення прав останнього на неупереджене розслідування та справедливий суд.
Вказує, що зазначені обставини у сукупності із показами потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 викликають беззаперечні сумніви в неупередженості як керівника органу досудового розслідування, так і підлеглих йому працівників того ж органу.
На думку захисника, вирок суду першої інстанції постановлений на підставі недопустимих доказів, а судом апеляційної інстанції таким обставинам належної правової оцінки не надано.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185, ст. 348 КК України, та призначено йому покарання: за ч.3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ст. 348 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Строк виконання покарання постановлено обчислювати з дня затримання ОСОБА_7, тобто з 04 квітня 2018 року, включивши у такий термін утримання під вартою до 25 травня 2019 року.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено частково.
Вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2022 року стосовно ОСОБА_7 змінено.
На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження №12018210070000082від 04 квітня 2018 року у цій частині закрито.
Постановлено вважати ОСОБА_7 засудженим за ст. 348 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Виключено з резолютивної частини вироку Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2022 року посилання на ст.70 КК України.
Як встановлено судами, ОСОБА_7 04 квітня 2018 року близько 18:00, діючи з метою реалізації злочинного наміру, спрямованого на викрадення металевих елементів колії, що належать ПАТ "Укрзалізниця", прибув на залізно-дорожнє полотно перегону Гусятин-Копичинці, а саме на сьомий пікет третього кілометру, що в межах смт. Гусятин Гусятинського району Тернопільської області, де переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, використовуючи заздалегідь заготовлені знаряддя для демонтажу та перевезення елементів колії, розпочав проводити демонтаж костилів та підкладок.
Водночас, демонтувавши п`ять підкладок "ДО 65", 5 підкладок "ДО 50" та 6 шість костилів, ОСОБА_7 не зміг довести свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, до кінця, оскільки був виявлений на місці вчинення злочину працівниками ВСП "Чортківська дистанція колії" РФ "Львівська залізниці" ПАТ "Укрзалізниця", які рухались на незнімній рухомій дрезині в напрямку стації Гусятин.
Загалом, протягом здійснення злочинної діяльності, спрямованої на викрадення елементів залізничних з`єднань перегону Гусятин-Копичинці ОСОБА_7 демонтував 5 підкладок "ДО 65", 5 підкладок "ДО 50", 6 костилів, чим спричинив шкоду ПАТ "Укрзалізниця" на загальну суму 542,05 грн.
Крім того, 04 квітня 2018 року близько 18:00 ОСОБА_7 вчиняв кримінальне правопорушення - крадіжку елементів залізничних з`єднань перегону Гусятин-Копичинці під час чого був викритий працівниками відокремленого-підрозділу "Чортківської дистанції колій регіональної філії Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", які повідомили про даний факт у поліцію.
Надалі, з приїздом працівників слідчо-оперативної групи поліції, з метою перевірки обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, запрошено до Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області.
04 квітня 2018 року, близько 21:00, ОСОБА_7, під час перебування на задньому сидінні службового автомобіля марки ВАЗ 21014, р.н. НОМЕР_1 відділення поліції, який прямував по вул. Б. Лепкого в смт. Гусятин, будучи в стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на вбивство працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням останнім своїх службових обов`язків, непомітно дістав з кишені одягу розкладний ніж, який мав з собою та утримуючи його в руці приклав лезо до шиї заступника начальника відділення - начальника слідчого відділення Гусятинського відділення поліції майора поліції ОСОБА_8, який перебував в складі слідчо-оперативної групи вказаного підрозділу.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7, прагнучи перешкодити працівнику правоохоронних органів виконувати службові обов`язки, вголос висловив про намір його вбивствашляхом нанесення йому тілесних ушкоджень із застосуванням ножа і силою намагався спрямувати його лезо у тіло ОСОБА_8, однак, не зміг цього зробити через опір останнього. Також, він висловив вимогу іншим працівникам слідчо - оперативної групи ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які перебували в автомобілі, вийти з нього та надати йому можливість безперешкодно залишити місце їхнього перебування.
Усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю і здоров`ю, ОСОБА_8, помітивши, що ОСОБА_7 на деякий момент відволікся і втратив пильність, застосував відносно нього заходи фізичного впливу та вилучив з його руки ніж, не давши таким чином останньому довести свій злочинний умисел, спрямований на посягання на життя працівника правоохоронного органу до кінця.