ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 199/1359/23
провадження № 61-13682св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, в забезпечення якого просила накласти арешт на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку за зазначеною адресою, кадастровий номер 1210100000:01:445:0005; заборонити відповідачу вчиняти дії щодо відчуження зазначеного майна до закінчення розгляду справи та набрання судовим рішенням законної сили.
Заява про забезпечення позову, яка подана одночасно з позовною заявою, обґрунтована тим, що спірне майно придбано до реєстрації шлюбу сторін, а отже у відповідача відсутні перешкоди у відчуженні вказаного майна на користь інших осіб. На переконання заявниці наявні ризиків ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, у випадку його ухвалення на її користь.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року у складі судді Подорець О. Б. заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.
В порядку забезпечення позову заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії, направленні на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна, а саме: 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за зазначеною адресою, кадастровий номер 1210100000:01:445:0005.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки накладення арешту на майно може обмежити відповідача розпоряджатися майном на власний розсуд, що однозначно завдасть шкоди його правам та інтересам, а тому суд вважав за необхідне задовольнити заяву частково шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, направленні на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна, а саме - 1/2 частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер - 1210100000:01:445:0005.
Саме такий вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, унеможливить ухилення від виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог і, в той же час, відповідач не позбавляється можливості володіти і користуватися належним йому майном, а тому заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
В іншій частині заява задоволенню не підлягає, оскільки накладання арешту обмежить права відповідача щодо володіння та користування спірним майном.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року скасовано. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову не наведено належних та переконливих доказів на підтвердження того, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема заборони вчинення дій щодо відчуження спірного майна, буде співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття саме такого виду забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду про задоволення позову, заявницею не достатньо обґрунтовано ризики невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Доводи про те, що відповідач своїми діями перешкоджає її комфортному перебуванню у спірному будинку не можуть слугувати підставою для задоволення заяви про забезпечення позову та не свідчать про будь-які ризики вчинення дій щодо спірного майна, зокрема його відчуження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції не оцінив належно співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття таких заходів, як то відчуження спірного майна, а отже позбавлення права позивачки та малолітньої дитини на це майно.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 до вирішення спору є власником будинку та, користуючись своїм положенням, постійно погрожував відчужити його третім особам. Зазначає, що на час подання касаційної скарги в спірному будинку проживає вона та їх спільна з відповідачем донька
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас відповідач перешкоджає у комфортному проживанні, створюючи нестерпні умови, зокрема, ОСОБА_2 навмисно звернувся до енергетичної компанії із заявкою про відключення спірного житлового приміщення від електропостачання, хоча і відсутня заборгованість за послуги електроенергії.
Вважає, що апеляційний суд не врахував, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, оскільки спірне майно може бути примусово вилучене у позивачки до винесення рішення суду.
Апеляційним судом невірно встановлено співмірність співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій зазначила, що між нею та її чоловіком виник спір стосовно майна, яке було придбане до реєстрації між ними шлюбу, та вказує на те, що існують реальні ризики на відчуження відповідачем спірного будинку та земельної ділянки.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 16 листопада 2016 року було зареєстровано право власності на спірний будинок та земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, який було засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В.
Згідно свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 23 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 23 грудня 2016 року було укладено шлюб.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.