ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 554/527/23
провадження № 61-11779св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2023 року у складі судді Савченко Л. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 липня
2023 рокуу складі колегії суддів: Пікуля В. П., Абрамова П. С., Бутенко С. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Октябрського районного суду
м. Полтави від 18 листопада 2021 року у справі № 554/8601/21 визнано незаконним та скасовано наказ відповідача від 09 серпня 2021 року про звільнення позивача та поновлено його на роботі. Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2022 року у справі
№ 554/8601/21 встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача обчислена, виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували дню звільнення позивача з роботи в період з 10 червня 2021 року по 09 серпня 2021 року у розмірі 105 828,94 грн, та становить 2 519,73 грн. Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у справі
№ 554/8601/21 рішення Октябрського районного суду м. Полтави
від 18 листопада 2021 року та додаткове рішення Октябрського районного суду
м. Полтави від 28 квітня 2022 року залишені без змін.
Позивач зазначає, що у розмір середньоденної заробітної плати, яка була визначена судом для обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не були враховані нараховані податки і збори за період з 10 червня 2021 року по 09 серпня 2021 року на загальну суму 42 927,31 грн, тобто 998,30 грн за один робочий день, що суперечить нормам чинного законодавства та сталій практиці Верховного Суду і призвело до недоотримання ОСОБА_1 грошових коштів.
З огляду на вказане просив суд стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 10 серпня 2021 року по 30 листопада 2021 року в розмірі 78 865,70 грн.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2023 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2023 року, провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивач просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 серпня 2021 року по 30 листопада 2021 року, тоді як аналогічний спір між тими самими сторонами, з тих самих підстав і про той самий предмет вже вирішено Октябрським районним судом м. Полтави у справі №554/8601/21, що, в свою чергу, з урахуванням положень статті 255 ЦПК України, є підставою для закриття провадження у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази, не з`ясували обставини, які мають значення для справи, та виклали висновки, які не відповідають встановленим обставинам справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги у справі № 554/8601/21 були обраховані позивачем саме з "чистих" виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували дню звільнення позивача з роботи в розмірі 105 828,94 грн, без урахування нарахованих та утриманих сум податків і зборів із суми заробітної плати.
Разом з тим, згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 08 лютого 1995 року №100, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору. Суми нарахованої заробітної плати за підсумками роботи за певний період враховуються … без виключення сум відрахування на податки.
Зазначає, що в постанові Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі
№ 607/2699/17 викладено висновок про те, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
У даному випадку, оскільки рішенням суду присуджено середній заробіток без врахування податків і зборів, відрахування таких податків і зборів з платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу погіршує його фінансове становище, оскільки у цей період, у разі перебування на посаді, він отримував би заробітну плату в більшому розмірі.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібним є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Проте, у цій справі та справі №554/8601/21 відсутня тотожність підстав позовних вимог. Зазначає, що підстави стягнення з відповідача заборгованості у справі №554/8601/21 (обрахунок середньої заробітної плати з виплат без врахування податків і зборів) різниться від підстав, заявлених у позові у цій справі (обрахунок середньої заробітної плати виключно з нарахованих та утриманих податків і зборів).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ КБ "ПриватБанк" на касаційну скаргу, в якому банк просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що судами правильно визначено тотожність складу учасників цивільного процесу, матеріально-правових вимог та обставин, що обґрунтовують звернення позивача до суду, наслідком чого стало винесення ухвали про закриття провадження. Доводи позивача фактично є незгодою із судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому не може бути підставою для повторного вирішення спору в частині стягнення середнього заробітку за період з 10 серпня по 30 листопада 2021 року.
Зазначає, що згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №9901/407/19, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувалися би податки і збори.
Рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 серпня 2021 року по 28 квітня 2022 року було повністю виконано відповідачем в добровільному порядку і у позивача відсутні будь-які правові підстави для повторного стягнення середнього заробітку за той самий період вимушеного прогулу.
Також банк подав до суду клопотання про закриття касаційного провадження як помилково відкритого у малозначній справі.
Доводи особи, яка подала заперечення на відзив на касаційну скаргу
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшли заперечення на відзив, в яких позивач ще раз наголосив на тому, що у справах № 554/8601/21 та №554/527/23 різний предмет позову. Також подав до суду клопотання про відмову у задоволенні заяви банку про закриття касаційного провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2021 року у справі №554/8601/21 позов ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк", третя особа: Полтавська обласна організація Всеукраїнської професійної спілки працівників АТ КБ "ПриватБанк", про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ АТ КБ "ПриватБанк" за № Э.DN-УВ-2021-7112961-п від 09 серпня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на роботі в АТ КБ "ПриватБанк" на посаді начальника відділу правового забезпечення Центрального макрорегіонального управління АТ КБ "ПриватБанк".
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908,00 грн по сплаті судового збору.
В задоволенні інших вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2022 року у справі №554/8601/21 стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 403 156,80 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у справі №554/8601/21 вищевказані судові рішення залишено без змін.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що у розмір середньоденної заробітної плати, яка була визначена судом у справі №554/8601/21 для обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не були враховані нараховані податки і збори за період з 10 червня 2021 року
по 09 серпня 2021 року на загальну суму 42 927,31 грн, тобто 998,30 грн за один робочий день, що призвело до недоотримання ним грошових коштів.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.