ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 307/2789/21
провадження № 61-12868св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представникаОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 червня 2023 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та визначення частки.
2. Позовна заява мотивована тим, що у період з жовтня 2004 року по червень 2021 року сторони проживали однієї сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, побут, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. За час спільного проживання у них народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ними було набуте спільне майно, яке зареєстроване за відповідачем, а саме:
- земельна ділянка площею 0,0098 га з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 ;
- 23 грудня 2005 року квартира АДРЕСА_2 ;
- 01 квітня 2009 року житловий будинок по АДРЕСА_3 ;
- 24 лютого 2011 року житловий будинок по АДРЕСА_1 ;
- 09 березня 2020 року земельна ділянка, кадастровий номер 2125381400:01:018:0052, площею 0,1444 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд по АДРЕСА_4 .
3. Зазначала, що в червні місяці 2021 року між сторонами почали виникати сварки, непорозуміння, а отже вони прийшли до переконання, що подальше спільне життя не має сенсу і збереження сім`ї є неможливим. Поділити майно за взаємною згодою не вдається можливим, оскільки відповідач вважає, що таке належить виключно йому.
4. З огляду на вказане просила встановити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнати спільною сумісною власністю набуте ними майно за час їх спільного проживання, з визначенням часток в розмірі 1/2 за кожним з них.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 травня
2022 року у складі судді Гримут В. І., з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 23 вересня 2022 року, позов задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2004 року до 2019 року.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях по частині майно придбане ними за час спільного проживання: житловий будинок АДРЕСА_3 ; житловий будинок АДРЕСА_1 ; квартиру
АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0.0098 га, цільове призначення для будівництва індивідуального гаража, по АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовлено.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обґрунтованими є показання свідків зі сторони позивачки на підтвердження того, що сторони проживали однією сім`єю у період з 2004 року до 2019 року, оскільки їх пояснення стосуються різносторонніх деталізованих фактичних даних, які підтверджують наявність усталених відносин, які притаманні подружжю, і узгоджуються у зазначеній частині з письмовими доказами у справі.
7. При цьому суд відхилив покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині його знайомства з ОСОБА_5 в 2017 році, оскільки вони спростовуються показаннями позивачки та свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які повністю узгоджуються між собою і не суперечать один одному.
8. Оскільки судом встановлено факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня місяця 2004 року до 2019 року, суд дійшов висновку, що все майно набуте за час цього періоду, а саме: житловий будинок АДРЕСА_3 ; житловий будинок АДРЕСА_1 ; квартира
АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0.0098 га, цільове призначення для будівництва індивідуального гаража, по АДРЕСА_1, є їхньою спільною сумісною власністю в ідеальних частках, тому позов цій частині підлягає задоволенню.
9. У частині заявлених позивачкою вимог щодо визнання спільною сумісною власністю земельної ділянки площею 0.1444 га за кадастровим номером 2125381400:01:018:0052 за адресою: АДРЕСА_4, позов задоволенню не підлягає, так як право власності на цю земельну ділянку ОСОБА_2 отримав 09 березня 2020 року за договором купівлі-продажу, тобто в той час коли сторони уже не проживали спільно.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
10. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2022 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що акт обстеження матеріально-побутових умов від 27 липня 2021 року, в якому йдеться про проживання сторін однією сім`єю, не може бути прийнятий до уваги, оскільки такий складений зі слів позивачки.
12. Також вважав, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги показання свідків зі сторони позивача на підтвердження того, що сторони проживали однією сім`єю у вказаний період, оскільки їх пояснення носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю.
13. Інших належних та достатніх доказів, з яких можна було б встановити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в матеріалах справи немає.
14. Крім того, апеляційний суд виходив з того, що сам по собі факт перебування позивача з відповідачем у близьких стосунках, який не заперечував й сам відповідач, не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період однією сім`єю, а придбане одним із них майно є спільною сумісною власністю, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. У серпні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 червня 2023 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
17. Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2022 року залишити в силі.
19. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц,
від 07 листопада 2018 року у справі № 641/4323/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц,
від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2004 року підтверджений як письмовими доказами, так і іншими доказами, в тому числі показами свідків, які підтвердили, що позивач і відповідач проживали разом як сім`я, у них народилася дитина, вони разом вели господарство, у них були взаємні права та обов`язки, вони разом купували майно, вели спільне господарство, разом відпочивали, разом ходили в гості тощо.
22. Також апеляційний суд не обґрунтував надання переваги показанням свідків відповідача та відхилив при цьому показання свідків позивача, які підтвердили факт спільного проживання, ведення спільного господарства.
23. Вважає, що апеляційний суд належним чином не дослідив та не дав оцінку поданим позивачем доказам, не взяв до уваги вищевказані позиції Верховного Суду у аналогічних справах, а тому дійшов неправильного та помилкового висновку про те, що факт проживання сторін не підтверджено належними та допустимими доказами та безпідставно відхилив всі надані позивачем докази.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
24. У листопаді 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Довгій В. І. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначав, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у грудні 2005 року на підставі договору купівлі-продажу за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
26. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі рішення Буштинської селищної ради від 27 квітня 2007 року № 166 є власником земельної ділянки площею 0.0098 га, яка розташована у АДРЕСА_1, для будівництва індивідуального гаража.
27. 22 лютого 2011 за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 набув у власність домоволодіння АДРЕСА_1 . Загальна площа
153,9 кв. м, житлова - 62,2 кв. м.
28. 19 вересня 2013 року, на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2009 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 98.8 кв. м, житловою площею 48.2 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_3 .
29. Згідно з договором купівлі-продажу від 09 березня 2020 року ОСОБА_2 купив земельну ділянку, кадастровий номер 2125381400:01:018:0052, площею 0.1444 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, в
АДРЕСА_4 .
30. Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_4, яка згідно довідки Буштинської селищної ради від 01 лютого 2021 року № 425 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .
31. Звертаючись до суду з цим позовом в якості доказу на підтвердження факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, позивачка надала акт обстеження матеріально-побутових умов від 27 липня 2021 року, проведений депутатом Буштинської селищної ради Токач О. І., підписаний цим депутатом, а також селищним головою ОСОБА_9, в якому зазначено, що ОСОБА_1 проживає в громадянському шлюбі з ОСОБА_2 з жовтня 2004 року та виховують спільну неповнолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сім`я проживає у власному будинку, який вони почали будувати, перебуваючи у шлюбі. Умови проживання в будинку задовільні.
32. Надалі Секретар ради Токач О. І. повідомив, що викладені ним в акті обстеження відомості були отримані з письмової заяви ОСОБА_1 на його ім`я, які вона надала 26 липня 2021 року, та були підтверджені нею цього ж дня в особистій розмові. Також до заяви ОСОБА_1 була додана копія свідоцтва про народження неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Іншими відомостями, які б підтверджували зазначену в акті-обстеженні інформацію, депутат Буштинської селищної ради ОСОБА_10 не володіє.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
33. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
34. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
36. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
37. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
38. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.