ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 433/1932/15-ц
провадження № 61-7388св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачка - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Савченка С. І., Ігнатченко Н. В., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з неї на свою користь заборгованість за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначило, що між АТ КБ "ПриватБанк" та відповідачкою 23 березня 2007 року укладено кредитний договір № DN80FJ00000131, згідно з яким позивач надав відповідачці кредит у розмірі 26 250,00 дол. США на строк до 23 серпня 2037 року.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку становить між нею та АТ КБ "ПриватБанк"договір, що підтверджується її підписом у заяві.
Всупереч умовам договору відповідачка належним чином свого зобов`язання не виконала, а саме порушила строки повернення позивачу грошових коштів, відсотків, а також інших витрат відповідно до умов договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Виходячи з наведеного, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитом у сумі 44 324,94 дол. США, яка складається із: 26 075,04 дол. США - заборгованість за кредитом; 7 875,72 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2 688,18 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 7 686,18 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 23 серпня 2007 року № DN80FJ00000131 у сумі 44 324,94 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 937 915,73 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка неналежним чином виконала взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 44 324,94 дол. США, яка складається із: 26 075,04 дол. США - заборгованості за кредитом, 7875,72 дол. США - заборгованості за відсотками; 2 688,18 дол. США - заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом та 7 686,18 дол. США - пені за несвоєчасне виконання зобов`язань.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 30 березня 2023 року подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд вказав на те, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а виключні випадки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, для відкриття апеляційного провадження у разі спливу одного року апеляційний суд не встановив.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів
17 травня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення повністю та направити справу до суду апеляційної інстанції для нового розгляду.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду і в кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.
Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами. Стан війни в Україні створює об`єктивні перешкоди для реалізації прав людини на судовий захист, проте такі не можуть бути обмежені в умовах воєнного та надзвичайного стану.
Вказує, що рішення суду першої інстанції вона отримала 13 березня 2023 року після ознайомлення з матеріалами справи.
Доказів отримання судового рішення раніше матеріали справи не містять.
Крім того, у касаційній скарзі зазначено, що в матеріалах справи міститься апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції, подана 22 серпня 2022 року, проте відповідачка її не підписувала та не подавала.
Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є частина перша статті 389 ЦПК України.
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного суду від 27 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 28 жовтня 2015 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 23 серпня 2007 року № DN80FJ00000131 у сумі 44 324,94 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 937 915,73 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 08 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1, інтереси якої представляла адвокат Сєрокурора О. В., про перегляд заочного рішення Троїцького районного суду Луганської області від 28 жовтня 2015 року у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Скасовано заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 28 жовтня 2015 року у справі № 433/1932/15-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Цивільну справу № 433/1932/15-ц за позовною заявою ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд Святошинському районному суду міста Києва.
15 січня 2021 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшли матеріали цивільної справи № 433/1932/15-ц, згідно з якими ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 08 грудня 2020 року переглянуто заочне рішення та направлено справу за підсудністю за місцем проживання відповідачки ОСОБА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 23 серпня 2007 року № DN80FJ00000131 у сумі 44 324,94 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 937 915,73 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з указаним рішенням суду першої інстанції, 30 березня 2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Разом зі скаргою заявниця подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення місцевого суду вона отримала 13 березня 2023 року під час ознайомлення з матеріалами справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на підставі частини другої статті 358 ЦПК України (апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексу судового рішення).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства
є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що
учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.