ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 522/6993/18
провадження № 61-8765св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: ОСОБА_5, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2020 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Князюка О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1, діючи від свого імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про виселення та вселення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що мати позивача - ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира). Позивач та її малолітній син - ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали у вказаній квартирі.
Протягом декількох років тривають судові процеси з приводу власності на вказану квартиру між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 01 серпня 2006 року між ОСОБА_5 та АППБ "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", укладено кредитний договір № 014/0043/82/61804 та іпотечний договір, предметом якого є квартира № 6 . Надалі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відступило право вимоги за вказаними договорами ПАТ "Комерційний банк "Стандарт", який в свою чергу відступив право вимоги за цими договорами ОСОБА_8 11 вересня 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу квартири № 6, а 17 вересня 2014 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу цієї ж квартири та зареєстроване право власності на квартиру за нею.
22 грудня 2015 року ОСОБА_10, діючи від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності від 18 грудня 2015 року № 708, звернувся до Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про зняття з реєстрації місця проживання позивача та її сина за вказаною адресою. У зв`язку з цим було знято з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_2 як таких, що втратили право користування житловим приміщенням (за заявою нового власника). Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року її позов задоволено: визнано протиправними дії Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо зняття з реєстрації місця проживання її та її малолітнього сина. Зобов`язано Департамент скасувати внесені до реєстраційного обліку відомості про зняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за вказаною адресою. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено позивачам у задоволенні позову. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2017 року постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року скасована, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року залишена в силі.
Проте, поки тривали судові процеси, позивача з її малолітнім сином виселили із зазначеної квартири. Також відповідачі встановили залізну решітку у парадному, яка перекриває доступ до спірної квартири. Тому її з малолітнім сином виселено незаконно.
Просила суд:
виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1,
усунути перешкоди шляхом демонтування залізної решітки з дверима, що знаходяться на другому поверсі парадного;
вселити її та малолітнього ОСОБА_2 2013 року народження, в квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, позов задоволено частково.
Вселено ОСОБА_1 та її малолітнього сина - ОСОБА_2 2013 року народження в квартиру АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволеної вимоги про вселення мотивоване тим, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2017 року (справа № 815/1785/16) встановлено протиправне зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та її малолітнього сина за адресою: АДРЕСА_3 . Позивачка з 23 жовтня 2012 року зареєстрована за вказаною адресою, а її малолітній син ОСОБА_2 - з 23 серпня 2013 року. На підставі доводів позивача, суд дійшов висновку, що відповідачі чинить перешкоди позивачу у користуванні квартирою, не допускаючи позивача та її сина до житлового приміщення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сам факт переходу права власності на житло до іншої особи не є безумовною підставою для виселення членів сім`ї власника цього нерухомого майна, у тому числі і колишніх. Законність виселення, яке по факту є втручанням у право на житло та право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції, має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання. Схожий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 61-298 цс 19). Встановивши, що позивачі є, відповідно, дочкою та неповнолітнім внуком колишнього власника житла ОСОБА_5, які зі згоди та її дозволу вселилися у спірну квартиру та були у ній належним чином зареєстровані і на час фактичного виселення позивачів та створення їм перешкод у доступі до житла було відсутнє судове рішення про припинення сервітуту (права користування позивачами житлом), а позивачі були протиправно зняті з реєстраційного обліку, у них відсутнє інше житло, яке б належало їм на праві власності (користування), суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для їх вселення.
Доводи апеляційної скарги, що новий власник житла ОСОБА_6 не давала позивачам згоди на вселення та користування належним їй житлом, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вселення позивачів у квартиру відбулось зі згоди колишнього власника житла ОСОБА_5, ще до набуття ОСОБА_6 права власності на спірну квартиру (17 вересня 2014 року). Посилання апеляційної скарги на наявність у позивачів іншого житла є необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 була належним чином повідомлена про дату час і місце проведення судового засідання, призначеного на 30 вересня 2020 року 14:15 год. шляхом вручення їй судової повістки (т. 2, а. с. 50).
Аргументи учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_3 через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення судів скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що з тексту постанови апеляційного суду від 23 травня 2023 року вбачається, що "будучи належним чином в розумінні ч. 8 ст. 128 ЦПК України повідомленими про дату, час і місце розгляду справи учасники справи, зокрема ОСОБА_3 в судове засідання, призначене на 23 травня 2023 року на 14-30 г. не з ʼявилась". Однак вказане не відповідає дійсності, оскільки вона у зв`язку з тим, що 24 лютого 2022 року о 5 ранку російська федерація почала повномасштабну війну проти України, виїхала зі своєю сім`єю до м. Артан, Франція, де з 05 березня 2022 року і по цей день перебуває.
У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права: пункт 5 частини першої, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палата Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, та у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 638/13030/13, від 02 жовтня 2019 року у справі № 644/6646/14, від 25 лютого 2021 року у справі № 761/26620/16).
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3 відмовлено.Відзив ОСОБА_1, яка діє від свого імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 23 травня 2023 року задоволено. Зупинено виконання оскаржених судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року продовжено ОСОБА_1 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3 до 06 листопада 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).