ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 336/5265/22
провадження № 61-12940св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2,
третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 липня 2023 року в складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визнання незаконним утримання на території України малолітньої дитини та зобов`язання передати дитину для забезпечення повернення дитини до держави постійного проживання.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що 25 листопада 2011 року між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 отримала громадянство Королівства Данія за народженням відповідно до розділу І Закону про громадянство Данії, що підтверджується свідоцтвом про громадянство у справі № 2018-8117.
За повідомленням Міністерства юстиції України та Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 19 січня 2022 року о 08 год 16 хв покинула територію України. Після чого подружжя постійно проживало на території Королівства Данія за адресою: АДРЕСА_1 .
06 квітня 2022 року відповідачка повідомила йому, що хоче виїхати до Німеччини, де мешкають деякі члени її родини. Він не заперечував щодо виїзду дружини до Німеччини, проте не погоджувався на виїзд дочки.
09 квітня 2022 року, повернувшись додому, він виявив відсутність дружини та дочки, почав їх шукати та звернувся з заявою до поліції, з повідомлення якої дізнався, що дочку з відповідачкою бачили на вокзалі м. Орхус. Поліція Східної Ютландії надала реєстраційний номер 4200-61605-03759-22 його заяві про підозру у викраденні дитини. Надалі він отримав реєстраційний номер 4200-83979-0010222 у зв`язку з незаконним перевезенням дитини та розшуком відповідачки. Йому стало відомо, що о 20 год 49 хв 15 квітня 2022 року ОСОБА_3 перетнула пункт пропуску державного кордону України "Вилок", в`їхала на територію України як громадянка України, виїзду з території України зафіксовано не було.
Позивач зазначає, що відповідачка без його згоди незаконно вивезла їхню дочку ОСОБА_5 та змінила місце проживання малолітньої дитини.
З цього приводу він звертався до Міністерства юстиції України, а також до Сімейного суду у Данії, рішенням якого було визнано його право тимчасової одноособової опіки над ОСОБА_6 у зв`язку з викраденням дитини відповідачкою. Це підтверджує, що право позивача як піклувальника порушене незаконним вивезенням дитини.
Згода полягає в усній, письмовій або мовчазній формі. Жодної з указаних форм надання згоди на перевезення дитини отримано не було.
На території України діє воєнний стан, наявні масові ракетні удари, порушення правил міжнародного гуманітарного права, низки міжнародних договорів щодо правил ведення війни, численні терористичні акти та прояви геноциду стосовно всіх представників українського народу. Вказані обставини не сприяють розвитку особистості та не забезпечують право дитини на дитинство, адже можливість всебічного розвитку та вибору дозвілля порушується та обмежується повітряними тривогами, необхідністю постійного відвідування укриття, обмеженням масового скупчення людей та проведення офіційних розважальних заходів. Також існують підстави вважати, що життю та здоров`ю дитини загрожує небезпека. Отже, рішення відповідачки про перевезення дитини на територію України не відповідає інтересам дитини.
У зв`язку з неефективністю вирішення питання про повернення дитини Міністерством юстиції України позивач вимушений звернутися до суду для захисту своїх законних прав та інтересів.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд:
визнати незаконним утримання ОСОБА_2 на території України малолітньої дитини ОСОБА_7 ;
зобов`язати ОСОБА_2 передати малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, її батькові ОСОБА_1 для забезпечення повернення дитини до держави постійного проживання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконним утримання ОСОБА_2 на території України малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зобов`язано ОСОБА_2 передати дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, її батькові ОСОБА_1 для забезпечення повернення дитини до держави постійного проживання Королівства Данія.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що одноособове рішення ОСОБА_2 про перевезення дитини на територію України не можна вважати таким, що реалізовано у законний спосіб. Батько має емоційну прихильність до дитини, до виїзду дружини вважав їх родину міцною, вважає, що об`єднання родини можливе. В інтересах дитини буде її повернення на територію постійного місця проживання. На відповідачку, як на одного з подружжя та одного з батьків, покладено обов`язок поважати та враховувати думку іншого з подружжя стосовно виховання спільних дітей, зокрема на визначення постійного місця проживання і без усного, письмового або мовчазного дозволу останнього не здійснювати дії, спрямовані на зміну місця проживання дитини та порушення права позивача на батьківство. Відповідачка, маючи намір покинути Данію та вивезти дитину, мала діяти відповідно до законодавства країни перебування, зважаючи на те, що дитина є громадянкою Данії. Вивезення дитини має бути обов`язково погоджено з батьком, дотримання процедури переміщення дитини у супроводі одного з батьків має бути оформлене належним чином, обов`язок дотримання законодавства покладається на відповідачку, якими б не були власні мотиви її дій.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_2 .
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2023 року скасовано та ухвалено нову постанову.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визнання незаконним утримання на території України малолітньої дитини та зобов`язання передати дитину для забезпечення повернення дитини
до держави постійного проживання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з моменту народження є громадянкою України та все життя після народження проживала в Україні. Дитина лише двічі виїжджала за межі України на короткий період часу, після чого поверталася до України як країни свого походження, де проживає і по теперішній час. Наразі дитині десять років, з яких вона лише два рази короткочасно не проживала в Україні, у м. Запоріжжі відвідувала дошкільні заклади, гуртки, зараз навчається в школі, за дитиною здійснюється медичний догляд у м. Запоріжжі, де у дитини є свої друзі, захоплення, дитина має сталі сімейні зв`язки. Ці факти свідчать, що дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним, вона є дуже прив`язаною до матері, бабусі та дідуся (батьків матері), розуміє українську мову. Наявні у справі докази доводять, що звичайним місцем проживання дитини як до виїзду до Данії, так і після повернення до України, була і є Україна. За таких обставин немає підстав для повернення дитини до Данії за правилами Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, оскільки звичайним місцем проживання дитини була і є Україна, а, перебуваючи у Данії, дитина не набула нового звичайного для себе та постійного місця проживання у цій країні.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів
26 серпня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_9, засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 липня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 19 липня 2023 року і залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2023 року.
У касаційній скарзі заявник посилається на:
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 757/51046/17-ц;
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування Гаазької конвенції 1980 року в умовах воєнного стану в Україні (висновок щодо визначення постійного/звичайного місця проживання дитини в умовах воєнного стану та висновок щодо порушення і здійснення прав на опіку) та частини другої статті 155 СК України при розгляді справ про визнання незаконним утримання дитини на території України та на території активних бойових дій;
пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та стверджує, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме не з`ясував "звичайне або постійне місце проживання дитини", а також не перевірив умов її проживання.
Висновок психолога-спеціаліста від 06 лютого 2023 року є недопустимим доказом, оскільки виготовлений на замовлення заінтересованої сторони - відповідачки та містить виключно переказ думок та переконань останньої, тобто свідчить про суб`єктивний характер такого висновку, який не відтворює об`єктивні реалії.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У жовтні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Кузнєцов Д. О., подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила її залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення апеляційного суду.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
28 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
02 жовтня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги та закриттякасаційного провадження в зазначеній цивільній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 25 листопада 2011 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстрований Жовтневим відділом державної реєстрації цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 368 (том 1, а. с. 10, 93).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилась дочка ОСОБА_3 (том 1, а. с. 11, 94).
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2022 року шлюб між сторонами розірвано.
Згідно із свідоцтвом про громадянство Королівства Данія від 10 жовтня 2018 року ОСОБА_3 набула громадянство Данії за народженням відповідно до розділу 1 Закону про громадянство Данії (див. Декрет № 422 від 07 червня 2004 року з останніми змінами, внесеними Законом № 1562 від 13 грудня 2016 року) та отримала паспорт громадянки Королівства Данія (том 1, а. с. 12, 14).
Сімейний суд Данії 08 червня 2022 року ухвалив рішення (номер справи: 2022-35582, будинок сімейного суду, 08-06-2022). Документ про тимчасову (поодинці ред.) опіку: сімейний суд вирішив, що ОСОБА_10, 150179-2981, тимчасово передана під опіку ОСОБА_11, 290313-6580, відповідно до розділу 26(1) Закону про батьківську відповідальність. Це тимчасове рішення діє доти, доки остаточну угоду або рішення не буде виконано. Рішення втрачає чинність, якщо клопотання про прийняття рішення про опіку або піклування над дитиною місце проживання, скасовано або відхилено, або батьки відновили спільне проживання. Це тимчасове рішення може бути виконане в сімейному суді відповідно до частини третьої пункту 1 розділу 478 Процесуального кодексу (том 1, а. с. 15).
Батьку у зв`язку з опікою над дитиною в Данії було призначено соціальну допомогу.
Згідно з електронним листом директора приватної школи Нejbjereg від 29 квітня 2022 року ОСОБА_3 була зарахована до вказаної школи, пройшла співбесіду, мала з`явитися до школи у визначений строк, але не з`явилася (том 1, а. с. 17).
Міністерство соціальних справ та у справах людей похилого віку Королівства Данія вживало заходів для розшуку дитини, зверталося до Національної поліції України, проте мати відмовилася повідомити своє поточне місцезнаходження (том 1, а. с. 201).
На виконання доручення компетентних органів Данії поліція м. Гернсхайм, Німеччина, проводила заходи з розшуку дитини та її матері, опитала осіб, які б могли дати інформацію про них, але вони, включаючи матір відповідачки, пояснили, що відповідачка до Німеччини не прибула (том 1, а. с. 204, 205).
Відповідно до посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 ОСОБА_1 постійно проживав в Україні, крім того, місце проживання позивача з 2013 року до 2022 року було зареєстроване на території України за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 152, 217-219).
Згідно з довідками про реєстрацію місця проживання особи за відомостями департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 22 грудня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2, відповідачка - з 23 лютого 2010 року до теперішнього часу, дитина - з 23 травня 2014 року до теперішнього часу (том 1, а. с. 153, 154).
ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом (том 1, а. с. 155, 156).
ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в Україні, з моменту народження є громадянкою України, після народження проживала та продовжує проживати в Україні до теперішнього часу.
З витягу, наданого Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-18104/0/15-22-вх від 19 липня 2022 року, вбачається, що за період із 19 липня 2017 року до 19 липня 2022 року ОСОБА_12 за межі України виїжджала двічі: 06 листопада 2021 року - повернулася 26 грудня 2021 року (термін перебування за кордоном - 1 місяць 20 днів); 19 січня 2022 року - повернулася 15 квітня 2022 року (термін перебування за кордоном - 2 місяці 27 днів) (том 1, а. с. 176).
Згідно з копією акта про фактичне проживання особи від 08 червня 2022 року в квартирі АДРЕСА_3 проживають: ОСОБА_13, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (том 1, а. с. 157).
Відповідно до характеристик, наданих класним керівником та директором школи, ОСОБА_3 є ученицею 3-А класу (в іншій характеристиці - 4-А класу) Запорізького академічного ліцею "Вибір" з 2019 року (том 1, а. с. 159, т. 2, а. с. 36).
ОСОБА_3 з першого класу навчається в Запорізькому академічному ліцеї "Вибір" Запорізької міської ради Запорізької області.
За наявною в матеріалах справи копією медичної картки ОСОБА_3 з народження перебуває під наглядом лікарів у Комунальній установі "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2", амбулаторія № 6 м. Запоріжжя (том 1, а.с. 161-166).
Висновком районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування від 16 грудня 2022 року визнано за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом із матір`ю ОСОБА_2 .
Під час складання висновку спеціалістами відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради проведено обстеження умов проживання дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає разом з матір`ю ОСОБА_2, про що складено акт обстеження, у якому зазначено, що житло складається з трьох кімнат. Умови проживання добрі. Дитина має окрему кімнату, в наявності іграшки, необхідна техніка та меблі для навчання, шафа з одягом відповідно вікових потреб, ліжко. Матір`ю створені належні умови для проживання, навчання, відпочинку та розвитку малолітньої дитини. За довідкою Запорізького академічного ліцею "Вибір" Запорізької міської ради Запорізької області ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, навчається в академічному ліцеї "Вибір" з першого класу. ОСОБА_12 має охайний вигляд, приходить завжди в чистому одязі, забезпечена всім необхідним для навчання в школі. Мати приділяє належну увагу вихованню дочки. Класний керівник не спілкувався з батьком, бо він постійно у відрядженні, батька бачив лише один раз на лінійці у вересні (том 1, а. с. 167).
ІНФОРМАЦІЯ_4 кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри психології Запорізького національного університету Губа Н. О. провела психологічне обстеження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 . За результатом обстеження складено висновок спеціаліста-психолога, за яким:
1. Індивідуальний (емоційно-вольовий, психічний, інтелектуальний) розвиток ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідає віковій нормі для дітей цього віку, ОСОБА_14 здатна самостійно, послідовно і усвідомлено описувати дії, події, обставини (факти), які відбуваються в її житті, висловлювати власну думку (оцінку, позицію) щодо дій, подій, обставин (фактів), а також щодо людей, з якими вони пов`язані. Таким чином, психологічний розвиток ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, дозволяє дитині сформулювати свою власну думку (власне бажання) щодо місця (країни) свого проживання та оточення.
2. У процесі обстеження виявлено, що ОСОБА_3 позитивно емоційно, з вираженою любов`ю та прихильністю ставиться до своєї мами ОСОБА_2 . Всі емоційні стосунки дитини до всіх виділених у висновку спеціаліста дорослих обумовлені поведінкою самих дорослих у конкретних ситуаціях, які дитина в змозі оцінити і самостійно сформувати своє ставлення до них.
3. У процесі обстеження ОСОБА_3 відкрито й однозначно сформулювала своє бажання проживати з матір`ю ОСОБА_2, з якою і проживає на цей момент на території України. Це обумовлено соціальними факторами (місцем народження в Україні та проживанням на території України, відвідуванням дитячих центрів розвитку у дошкільному віці, відвідуванням школи, широкого кола соціальних контактів з друзями, які збереглися з дошкільного періоду та з`явилися нові, з родичами, з якими ОСОБА_14 спілкується) та мовним середовищем - ОСОБА_14 вільно говорить і взаємодіє російською мовою, знає українську мову, почала вивчати англійську мову.
4. У процесі дослідження ОСОБА_14 відмітила, що від народження "сколько себя помню" проживала в Україні, відвідувала дитячий центр розвитку "Капелька", вступила та відвідує школу "Вибір", з мамою ходять у лікарню до лікаря, коли хворіє. У процесі її соціалізації в Україні в період дошкільного, молодшого шкільного віку у неї утворилося своє коло друзів, з якими вона спілкується, розвиваючи та формуючи свої комунікативні навички. В розмові ОСОБА_14 неодноразово наголошувала "Я гражданка Украины".
5. У процесі обстеження виявлено, що з моменту народження ОСОБА_14 проживала з матір`ю та батьком на території України, "но когда родители ссорились, а ссорились они часто, то мы уходили жить к бабушке с дедушкой, и с мамой жили там, потом опять возвращались к папе, но это все тут, в Украине, мы все тут живем". За словами дитини, коли батько приходив додому, то відразу починав конфліктувати з ОСОБА_2, матір`ю дитини. ОСОБА_14 в бесіді неодноразово підкреслювала, що ставала свідком постійних сварок між батьками, психологічного, емоційного насильства батька стосовно матері.
6. ОСОБА_14 у розмові згадала, що була за кордоном, у Данії, куди їздила з мамою та татом. Були не дуже довго (дитина не може вказати тимчасовий проміжок), винаймали квартиру, і рідко ходили в гості до бабусі та дідуся, татових батьків. У Данії ОСОБА_15 не сподобалося (зі слів дитини), вона нічого там не знала і не розуміла.
7. ОСОБА_14 зазначила, що під час спілкування з бабусею та дідусем (батьками батька), інших родичів вона не згадувала, були великі мовні труднощі.
8. У процесі дослідження виявлено, що ОСОБА_14 вільно розмовляє російською мовою, це мова, якою вона спілкується в сім`ї з мамою та татом, і зі своїми друзями, знає, розуміє і говорить українською мовою, оскільки навчається в школі, де спілкування та навчання проходить українською мовою. Англійську мову почала тільки вивчати, інших мов дитина (за її словами) не знає.
9. Розлука з матір`ю ОСОБА_2 та вимушено примусовий (у випадку наявності правових підстав) переїзд дитини ОСОБА_7 з України до Данії, порушення звичного для дитини ритму життя негативно позначяться на психологічному і фізичному здоров`ї дитини, травмує її психіку і порушить стан психологічного благополуччя. Розрив стосунків ОСОБА_15 з матір`ю буде психотравмуючою ситуацією, яка може привести до глибоких порушень в її психічному функціонуванні, а в майбутньому до формування фобій, страхів і різних комплексів неповноцінності, які можуть проявитися на різних етапах становлення особистості (том 2, а. с. 119-123).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) станом на 31 січня 2023 року включно (за період з травня 2022 року до січня 2023 року) сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за виконавчим документом становить 32 062,42 грн (том 2, а. с. 124).
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з моменту народження є громадянкою України та все життя після народження проживала в Україні, дитина лише двічі виїжджала за межі України: 06 листопада - 26 грудня 2021 року (термін перебування за кордоном - 1 місяць 20 днів); 19 січня - 15 квітня 2022 року (термін перебування за кордоном - 2 місяці 27 днів). Після чого повернулася до України, країни свого походження, де проживає і до теперішнього часу. Наразі дитині десять років, із яких вона лише два рази короткочасно не проживала в Україні. У м. Запоріжжі відвідувала дошкільні заклади, гуртки, зараз навчається в школі, за дитиною здійснюється медичний догляд. У м. Запоріжжі у дитини є свої друзі, захоплення, дитина має сталі сімейні зв`язки, дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним, вона є дуже прив`язаною до матері, бабусі та дідуся (батьків матері), розуміє українську мову.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо вирішення заяви ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги та закриття касаційного провадження
02 жовтня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги та закриттякасаційного провадження узазначеній цивільній справі.
Заявник вказує, що на підставі пункту 1 частини першої статті 396 ЦПК України та частини четвертої статті 398 ЦПК України відмовляється від касаційної скарги і просить касаційне провадження у справі закрити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги.
За частиною четвертою статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі, чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.
Згідно із частиною п`ятою статті 398 ЦПК України у разі закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається.
Разом із тим у поданій до суду заяві ОСОБА_1 не зазначив про те, що йому відомі наслідки відмови від касаційної скарги.