У Х В А Л А
14 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 990/15/24
Провадження № 11-27заі24
Суддя Великої Палати Верховного Суду Желєзний І. В. перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України про захист конституційних прав і свобод, захист прав людини, відшкодування шкоди здоров`ю та відновлення конституційного ладу України,
УСТАНОВИВ:
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до держави України в особі Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, у якому, зокрема, просив (як убачається з ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2024 року в цій справі):
- встановити судом факт, що ніякої безоплатної правової допомоги немає і що Центри правової допомоги особисто йому її точно не надали, хоча він звертався;
- встановити факти звернення за допомогою, за медичною допомогою, за грошовою допомогою та встановити факт неотримання медичної допомоги та грошової субсидії;
- встановити факт, що на його утриманні перебуває мати, яка не може сама себе обслуговувати;
- встановити право на допомогу по втраті годувальника та факт незаконної відмови в отриманні такої допомоги;
- встановити факти звернення за субсидією та незаконної відмови у наданні такої;
- встановити факт завданої шкоди здоров`ю;
- відшкодувати шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 5 000 000 грн;
- встановити факт, що суми у розмірі 2 520,00 грн недостатньо для того, щоб прожити, найняти юриста, сплатити лікування в Києві;
- встановити реальний прожитковий рівень життя у розмірі 6 000,00 грн на місяць;
- встановити судом право на пенсію по втраті годувальника;
- встановити судом, що у нього немає обов`язку мати айфон, смартфон, цифровий підпис, електронну пошту;
- встановити судом, що гаджет, айфон не можуть встановити особу, яка є власником, або не є власником айфону;
- відшкодувати спричинену шкоду, а саме витрачений час на суд, який оцінює у розмірі 100 000 000 грн.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2024 року відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовну заяву повернуто особі, яка її подала, оскільки порушено правила об`єднання позовних вимог.
07 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з апеляційною скаргою, а 08 лютого 2024 року апеляційну скаргу супровідним листом направлено до Великої Палати Верховного Суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зокрема просить визнати рішення у цій справі незаконним та скасувати його, а справу повернути до повноважного суду.
Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що погано володіє українською мовою, а тому просить забезпечити його перекладачем і "тим хто буде писати позов за рахунок держави" (орфографія оригіналу збережена).
Відповідно до частини третьої статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Перевіряючи апеляційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга цієї статті).
Як убачається з матеріалів апеляційної скарги та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановлена 17 січня 2024 року (оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 січня 2024 року), а апеляційну скаргу позивач подав 07 лютого 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначається дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 296 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Частиною першою статті 121 КАС України установлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, пропущений процесуальний строк поновлюється судом за заявою учасника справи. При цьому скаржник має зазначити дату отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується та надати відповідні докази.
Проте, всупереч зазначеним нормам ОСОБА_1 не подав до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2024 року із зазначенням причин такого пропуску (зазначення дати отримання копії судового рішення суду першої інстанціїіз наданням доказів, на підтвердження такої дати, за наявності).
Крім того, пунктом 3 частини другої статті 296 КАС України встановлено, що в апеляційній скарзі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Всупереч наведеним вище вимогам ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначив реєстраційного номера облікової картки платника податків за його наявності або номера і серії паспорта громадянина України та відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно із пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Скаржником не надано документа про сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги, натомість зазначено, що особи з інвалідністю I та II груп звільнено від сплати судвого збору, посвідчення номер № НОМЕР_1 .
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).
Пільги щодо сплати судового збору встановлено статтею 5 Закону № 3674-VI.
Пунктом 9 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Однак до апеляційної скарги позивачем не додано документа, який підтверджує наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, зокрема копії посвідчення № НОМЕР_1 .
За змістом частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.