ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року
м. Київ
справа № 725/1375/19
провадження № 51-4334км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3,за участю: секретаря судового засідання прокурорів виправданого захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 січня 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровськ, жителя м. Чернівці
Обставини справи
1. ОСОБА_7 обвинувачувався за частиною 3 статті 368, частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК) у злочинах, вчинених за таких обставин.
2. На час подій він був начальником сектору кримінальної поліції Шевченківського ВП Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області.
3. Протягом квітня-червня 2018 року він отримав від ОСОБА_10 у якості неправомірної вигоди гроші на загальну суму 35800 грн за те, що не буде вживати заходи з розкриття крадіжок, вчинених особами, підконтрольними ОСОБА_10, документувати їх протиправну діяльність та здійснювати заходи щодо їх розшуку при проведенні оперативно-розшукових заходів у разі встановлення таких осіб.
4. Крім цього, ОСОБА_7 не пізніше 07 червня 2018 року придбав та зберігав за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу 37 бойових патронів.
5. Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 січня 2023 року його було виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованих йому злочинів.
6. Оскарженою ухвалою цей вирок залишено без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
7. У касаційній скарзі та доповненнях до неї прокурор, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
8. Прокурор вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про:
- незаконність постанови про контроль за вчиненням злочину від 18 травня 2018 року та недопустимість зібраних на її виконання доказів;
- неналежність протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД);
- допущені порушення під час проведення огляду 07 червня 2018 року, затримання ОСОБА_7 та проведення його особистого обшуку;
- недопустимість протоколу обшуку житла, в якому проживав ОСОБА_7 ;
- порушення територіальної підслідності.
9. Також він вважає, що суди дійшли необґрунтованого висновку про здійснення провокативних дій стосовно ОСОБА_7 .
10. На думку прокурора, апеляційний суд:
- не проаналізував в повному обсязі доводи апеляційної скарги прокурора, відповіді на них надав формально, а на деякі не відповів взагалі, обмежившись лише переліченням доказів, які він не взяв до уваги та загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_7 ;
- виклав в ухвалі взаємовиключні та суперечливі висновки;
- не проаналізував докази, які досліджував при повторному дослідженні доказів та документів, визнаних районним судом недопустимими;
- не вирішив питання розподілу процесуальних витрат;
- в резолютивній частині ухвали припустився суперечності з її мотивувальною частиною;
- визнавши необґрунтованими ряд висновків суду першої інстанції, залишив вирок без зміни;
- всупереч положенням статей 408, 419 КПК доповнив мотивувальну частину вироку доводами, викладеними в мотивувальній частині своєї ухвали;
- дійшов необґрунтованого висновку щодо неналежності органу досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Позиції учасників касаційного розгляду
11. У судовому засіданні сторона обвинувачення підтримала доводи касаційної скарги, просила її задовольнити.
12. Сторона захисту заперечила проти доводів касаційної скарги, просила залишити оскаржувані рішення без зміни.
13. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
14. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Висновки апеляційної інстанції, з якими Суд погоджується
15. Суд зазначає, що апеляційна інстанція визнала необґрунтованими висновки суду першої інстанції про:
- відсутність повноважень у заступника військового прокурора Західного регіону України на призначення прокурора або групу прокурорів і, відповідно, незаконність постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні;
- незаконність доручення керівника органу досудового розслідування про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні;
- неправомірність надання слідчим суддею однією ухвалою дозволу на проведення кількох видів негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) і недопустимість отриманих на підставі такої ухвали доказів;
- неналежність протоколів про хід і результати НСРД через відсутність підписів всіх учасників;
- істотне порушення кримінального процесу через відсутність відомостей про походження грошових коштів для проведення контролю за вчиненням злочину;
- порушення вимог законодавства при розсекреченні ухвал слідчих судів через відсутність повідомлень про це із суду;
- відсутність повноважень у службових осіб військової прокуратури Західного регіону при повторному скеруванні обвинувального акту до суду.
16. Суд в цілому погоджується з мотивами, викладеними в ухвалі апеляційного суду в обґрунтування цих висновків.
17. Суд зазначає, що відмінність у формулюваннях і зміна у апеляційній інстанції складу доказів, які підлягають оцінці, не тягне за собою скасування або зміну оскарженого вироку, якщо висновок суду про невинуватість або винуватість особи та інші складові резолютивної частини вироку залишаються незмінними. На цій підставі Суд відхиляє довід сторони обвинувачення щодо доповнення мотивувальної частини вироку доводами, викладеними в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду.
Щодо порушення підслідності
18. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що досудове розслідування проведено з порушенням територіальної підслідності, що потягло отримання дозволів на проведення НСРД в суді, який не був уповноважений їх надавати. У зв`язку з таким висновком суди визнали недопустимими всі докази, одержані на підставі таких дозволів.
19. Свій висновок апеляційна інстанція обґрунтувала тим, що місцем вчинення злочину є територія Чернівецької області, тому належним органом досудового розслідування даного кримінального провадження є Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області. На підтримку своїх висновків апеляційний суд послався на постанови Суду від 28 жовтня 2021 року в справі №?725/5014/18 та від 24 травня 2021 року в справі №?640/5023/19.
20. Суд вважає цей висновок необґрунтованим.
21. Суд уже зазначав, що інститут підслідності покликаний оптимізувати діяльність органів, що здійснюють досудове розслідування, з метою його найбільш ефективної та результативної організації для досягнення завдань кримінального провадження, передбачених у статті 2 КПК. Водночас забезпечення ефективного розслідування і, як складова цієї діяльності, визначення органу розслідування є по суті управлінською діяльністю прокурора, у якого можуть бути різні підстави для передачі справи тому чи іншому органу. Це можуть бути відомості про особисту зацікавленість посадових осіб "правильного" органу розслідування в результатах справи, і їхня функціональна залежність від сторін у справі, відсутність достатнього досвіду, ресурсів та інформації в того органу, який має проводити розслідування за визначеною законом підслідністю, тощо.
22. Водночас специфіка корупційних злочинів та особливості здійснення досудового розслідування у них потребують невідкладної фіксації відомостей про такий злочин, запобігання витоку інформації про розслідування, термінового вжиття заходів, спрямованих на збирання доказів, у тому числі проведення комплексу негласних слідчих (розшукових) дій.
23. Нормативна вимога проведення процесуальних дій уповноваженими суб`єктами покликана забезпечити вчинення цих дій особами з необхідною кваліфікацією, які виконують свої професійні обов`язки в умовах передбаченого законом контролю і у визначений правовий спосіб.
24. У розумінні пункту 2 частини 3 статті 87 КПК реалізація органами досудового розслідування своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, як підстава для визнання доказів недопустимими означає вчинення дій чи прийняття рішень, які не належать до предмета відання цих органів.
25. Якщо орган розслідування здійснює слідчі дії, прямо передбачені КПК, такі дії не можуть вважатися "реалізацією повноважень, не передбачених КПК" у значенні пункту 2 частини 3 статті 87 КПК і мати наслідком автоматичне визнання доказів недопустимими[1].
26. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою вищезазначені приписи кримінального процесуального закону та не мотивував, яким чином здійснення досудового розслідування слідчим відділом УСБ України у Львівській, а не у Чернівецькій області істотно порушило права ОСОБА_7 .
27. Суд не вважає релевантними посилання апеляційного суду на його висновки у постановах від 28 жовтня 2021 року[2]та 24 травня 2021 року[3], оскільки вони не стосуються питання територіальної підслідності і не можуть бути застосовані в обставинах цієї справи.
28. Враховуючи вищевикладене, Суд вважає необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про порушення правил підслідності і, відповідно, про недопустимість доказів, отриманих під час розслідування.
Щодо недопустимості доказів, отриманих під час контролю за вчиненням злочину на підставі постанови прокурора від 08 травня 2018 року
29. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність в постанові прокурора від 08 травня 2018 року про контроль за вчиненням злочину згадки про обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої дії провокування особи на вчинення злочину, має наслідком визнання відомостей, отриманих в результаті НСРД, проведених на підставі цієї постанови, недопустимими. Суд апеляційної інстанції погодився з цим висновком.
30. У той же час суди попередніх інстанцій не зазначили в своїх рішеннях, на підставі якого саме положення КПК вони дійшли висновку про недопустимість результатів спірних слідчих дій.
31. Суд зазначає, що відповідно до частини 1 у сукупності з пунктом 1 частини 2 статті 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
32. Таким чином, питання зводиться до того, чи означають зазначені судами недоліки змісту постанови, що здійснені НСРД на її підставі здійснені без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
33. Суд зазначає, що у постанові дійсно відсутня згадка про відсутність обставин, які свідчать про провокування вчинення злочину. Однак Суд зазначає, що прокурор в постанові, на підставі якої здійснюється контроль за вчиненням злочину, може викласти лише ті обставини, які йому відомі на час її ухвалення. У цій справі контроль за вчиненням злочину на підставі цієї постанови було здійснено майже через місяць, тобто 07 червня 2018 року, тому обставини, які склалися на час його проведення, у тому числі ті, що можуть мати значення для висновку про провокування до вчинення злочину, не могли бути відомі прокурору 08 травня 2018 року.
34. Суди також послалися на те, що в постанові прокурора від 08 травня 2018 року зазначено (з помилкою) номер банківської карти дружини ОСОБА_7, хоча, за їх висновком, цей номер став відомим органу розслідування не раніше ніж 22 травня 2018 року.
35. Суд зазначає, що під час розмови 22 травня 2018 року (т. 8, а.с. 101) ОСОБА_11 просить ОСОБА_7 ще раз надати йому номер карти, бо раніше надана інформація загубилася. Це свідчить про те, що номер карти був відомий ОСОБА_11 раніше ніж 22 травня 2018 року, і він його міг повідомити в рамках співпраці з органом розслідування до 08 травня 2018 року, і суди не звернули уваги на цю обставину.
36. У будь-якому разі, Суд не вважає, що вказані судами попередніх інстанцій недоліки у викладенні тексту постанови свідчать про здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Тому Суд вважає помилковим висновок судів про порушення прав людини і основоположних свобод здійсненими на підставі вказаної постанови діями і, відповідно, недопустимість отриманих в процесі їх здійснення відомостей. Інших підстав для визнання цих доказів недопустимими в оскаржених рішеннях не наведено.
Щодо недопустимості протоколів про проведення НСРД
37. Суд першої інстанції дійшов висновку про недопустимість відомостей, отриманих в результаті НСРД, пославшись на те, що вони були проведені поза межами строків дії доручення прокурора від 08 травня 2018 року. Апеляційний суд підтримав такий висновок.
38. У той же час судами не зазначено, на підставі яких положень КПК вони вважали ці докази недопустимими.
39. Відповідно до частини 2 статті 87 КПК, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, які тягнуть недопустимість доказів відповідно до частини 1 цієї статті, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
40. Суд відзначає, що відповідно до доручення прокурора НСРД щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_12 мало бути проведено з 04 травня 2018 року по 02 червня 2018 року, щодо ОСОБА_10 - з 04 травня по 06 червня 2018 року. У той же час останні негласні слідчі дії щодо ОСОБА_7 здійснені 07 червня 2018 року.
41. За висновком судів попередніх інстанцій вони здійснені поза межами строків, визначених дорученням, а тому отримані в їх результаті відомості є недопустимими.
42. У цій справі НСРД проводилися не на підставі доручення прокурора, який не має повноважень надавати такий дозвіл, а на підставі ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Львівської області від 04 та 07 травня 2018 року, якими було надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 терміном на 60 днів, починаючи з дня винесення ухвали, тобто відповідно до 03 та 06 липня 2018 року.
43. Таким чином, спірні слідчі дії були проведені на підставі відповідних ухвал слідчих суддів і в межах строку, на який був наданий дозвіл на їх проведення. 44. Строки, встановлені прокурором, не впливають на законність проведення цих слідчих дій в контексті застосування правил статті 87 КПК.
45. Враховуючи викладене, Суд вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про недопустимість (неналежність) протоколів про хід і результати НСРД.
Щодо огляду 07 червня 2018 року, затримання та особистого обшуку ОСОБА_7 .
46. Суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність дій під час проведення огляду 07 червня 2018 року та недопустимість доказів за результатами його проведення. Апеляційна інстанція погодилася з таким висновком.