ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 300/2642/23
адміністративне провадження № К/990/24955/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 (суддя Остап`юк С.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023 (колегія суддів: Бруновська Н.В., Хобор Р.Б., Шавель Р.М.) у справі №300/2642/23 за позовом ОСОБА_1 до Коломийського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України про зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 11.05.2023 ОСОБА_1, у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Коломийського районного центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України, Першого відділення Коломийського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому просила:
- встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт належності до членів сім`ї загиблого військовослужбовця - дружини без реєстрації шлюбу та сина.
- зобов`язати вирішити питання про виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат.
2. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023, відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
3. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2023 відкрито касаційне провадження.
5. У відзивах на касаційну скаргу Коломийський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та Міністерство внутрішніх справ України просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що встановлення факту, що має юридичне значення, відбувається в порядку цивільного судочинства, оскільки між сторонами публічно-правовий спір відсутній.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що спір, що виник у позивача, пов`язаний з доведенням наявності підстав для визнання за нею та дитиною певного соціально-правового статусу, не пов`язаний з будь-якими немайновими цивільними правами та обов`язками позивача, їх виникненням, існуванням та припиненням.
Вказує, що без встановлення факту територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не приймає заяву та пакет документів від позивачки про отримання одноразової грошової допомоги, оскільки вона не є членом сім`ї загиблого військовослужбовця.
За своїм предметом та можливими правовими наслідками цей спір за участю позивача існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №287/167/18-ц та Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Право особи на доступ до правосуддя гарантоване ст.55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб.
10. У рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) закріпив поняття суд, встановлений законом, яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.
Фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
11. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
12. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення складу учасників справи.
Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити з прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення насамперед майнового приватного права чи інтересу.
13. Великою Палатою Верховного Суду 18.01.2024 ухвалена постанова у справі № 560/17953/21, в якій розмежовано питання предметної юрисдикції за подібних спірних правовідносин, де вказане наступне.
14. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
15. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
16. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
17. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
18. Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
19. Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
20. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
21. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.
Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08.11.2019 у справі № 161/853/19, від 18.12.2019 у справі № 370/2598/16-ц.
22. Слід зауважити, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.