Постанова
Іменем України
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 454/4357/21
провадження № 61-15228св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі : ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - приватний нотаріус Червоноградського нотаріального округу Львівської області Сироїд Галина Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Червоноградського нотаріального округу Львівської області Сироїд Галина Іванівна, про визнання договору дарування квартири удаваним правочином та поділ майна подружжя
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений 28 квітня 2012 року приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Сироїд Г. І., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою приховування дійсного правочину - договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості; визнати, що 28 квітня 2012 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 фактично було укладено договір купівлі-продажу цієї квартири; визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя; у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнати за нею право власності на 1/2 частини вказаної квартири.
Підставою позовних вимог ОСОБА_1 зазначала те, що 14 червня 2008 року між нею і ОСОБА_2 було укладено шлюб, який рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 03 листопада 2021 року розірвано.
При проведенні поділу спільно нажитого майна вона дізналася, що на підставі договору дарування від 20 квітня 2012 року її чоловік отримав у дар від ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . Проте позивач уважає, що оспорюваний договір дарування є удаваним правочином, оскільки вчинений з метою приховання договору купівлі-продажу, враховуючи, що 17 травня 2011 року ОСОБА_2 і приватний підприємець ОСОБА_3 уклали договір про дольову участь у будівництві житлового будинку, за умовами якого приватний підприємець зобов`язалася надати ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, східної орієнтації, загальною площею 47,9 кв. м, а її чоловік - оплатити вартість квартири, попередня базова ціна якої становила 28 740,00 дол. США. Договір дарування було укладено після сплати всіх пайових внесків, що свідчить про спрямованість дійсної волі сторін на вчинення договору купівлі-продажу квартири.
Оскільки спірна квартира набута її чоловіком у власність у період перебування у шлюбі, то це майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Справу суди розглядали неодноразово.
Сокальський районний суд Львівської області заочним рішенням від 14 вересня 2022 року у складі судді Фарина Л. Ю., з урахуванням ухвали цього суду від 17 жовтня 2022 року про виправлення описки, в задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не довела, що воля сторін спірного договору дарування була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені цим правочином, а також наявності у них мети приховати вчинення договору купівлі-продажу. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 57 СК України спірна квартира не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки хоча набута ОСОБА_2 під час шлюбу, але на підставі договору дарування.
Львівський апеляційний суд постановою від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чернявського Р. І. задовольнив. Заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2022 року скасував, ухвалив нове судове рішення про задоволення позову. Визнав удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений 28 квітня 2012 року приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Сироїд Г. І., укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Визнав, що 20 квітня 2012 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 фактично було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Визнав цю квартиру спільним майном подружжя. У порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку цієї квартири. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за договором на дольову участь у будівництві житлового будинку на АДРЕСА_3 ОСОБА_2 набув майнові права на спірну квартиру, які не є правом власності, а лише наділяють його правом у майбутньому отримати у власність визначене цим договором майно. Однак право вланості на спірну квартиру було оформлене за ОСОБА_3, яка відчужила її ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 20 квітня 2012 року. Разом із цим на виконання умов договору на дольову участь у будівництві ОСОБА_2 сплачував грошові кошти, що суперечить правовій суті договору дарування. Отже, факт отримання ПП ОСОБА_3 грошових коштів у рахунок оплати вартості спірної квартири свідчить, що сторони договору дарування мали на меті досягнення наслідків та встановлення між ними прав і обов`язків, характерних саме для договору купівлі-продажу. Таким чином, спірний договір дарування є удаваним, оскільки укладений з метою приховання договору купівлі-продажу квартири. Враховуючи, що право власності на спірну квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 28 квітня 2012 року, тобто під час його перебування у шлюбі з ОСОБА_1, і таке майно фактично набуте ним на підставі договору купівлі-продажу, є підстави для визнання квартири спільною сумісною власністю та її поділу між колишнім подружжям у рівних частках.
Верховний Суд постановою від 26 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, щоапеляційний суд розглянув і вирішив справу за відсутності ОСОБА_2, тоді як немає відомостей про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи, про що він зазначив у касаційній скарзі, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Львівський апеляційний суд постановою від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2022 року скасував, ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Сироїд Г. І. 28 квітня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Визнав, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 20 квітня 2012 року фактично було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири. Визнав цю квартиру спільним майном подружжя та в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку цієї квартири. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за договором на дольову участь у будівництві ОСОБА_2 набув майнові права на спірну квартиру. Як власник спірної квартири, ОСОБА_3 відчужила це майно ОСОБА_2 на підставі договору дарування, однак на виконання умов договору на дольову участь у будівництві ОСОБА_2 сплачував грошові кошти, що суперечить правовій суті договору дарування. Отже, факт отримання приватним підприємцем ОСОБА_3 грошових коштів у рахунок оплати вартості відчужуваної квартири свідчить про те, що сторони договору дарування мали на меті досягнення наслідків та встановлення між ними прав і обов`язків, характерних саме для договору купівлі-продажу. Таким чином, спірний договір дарування є удаваним, оскільки укладений з метою приховання договору купівлі-продажу квартири. Враховуючи, що право власності на спірну квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 28 квітня 2012 року, тобто під час його перебування у шлюбі з ОСОБА_1, і таке майно фактично набуте ним на підставі договору купівлі-продажу, є підстави для визнання спірної квартири спільною сумісною власністю та її поділу між колишнім подружжям у рівних частках.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 19 жовтня 2023 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2023 рок та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 14 серпня 2019 року у справі № 369/11750/15, від 29 січня 2020 року у справі № 711/2892/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 761/12145/17, від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 742/1913/15, від 21 серпня 2019 року у справі № 303/292/17, від 30 березня 2020 року у справі № 524/3188/17, від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційний суд неналежно оцінив наявні у справі докази, в результаті чого дійшов помилкових висновків щодо набуття спірної квартири в період шлюбу.
Апеляційний суд помилково послався на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 листопада 2021 року у справі про розлучення, в якому зазначена дата укладення шлюбу між сторонами - 14 червня 2008 року, що не відповідає дійсності, на чому його представник неодноразово в судовому засіданні наголошував та додав докази про те, що датою укладення шлюбу між сторонами у цій справі є 14 червня 2011 року. Від встановлення дати укладення шлюбу залежить правильність вирішення цієї справи, адже договір про дольову участь у будівництві укладено до укладення шлюбу, основну частину коштів на виконання умов цього договору також внесено до шлюбу, а решта коштів були його власними, тому квартира є його особистою приватною власністю і не має статусу спільного сумісного майна, набутого під час шлюбу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
07 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 травня 2011 року між ОСОБА_2 і приватним підприємцем ОСОБА_3 укладено договір про дольову участь у будівництві житлового будинку на АДРЕСА_3, зокрема, однокімнатної квартири № 15 на 2 поверсі в під`їзді № 2, загальною площею 47,9 кв. м.
ОСОБА_2 надав у позику ОСОБА_4 грошові кошти, зокрема, 17 травня 2011 року - 8 000, 00 дол. США та 8 000,00 євро, 29 червня 2011 року - 3 000,00 дол. США, 01 грудня 2011 року - 16 500,00 грн, 23 січня 2012 року - 16 000,00 грн, 08 серпня 2012 року - 5 000,00 грн, 30 листопада 2012 року - 14 620,00 грн.