ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 808/4169/17
касаційне провадження № К/9901/65572/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2018 (суддя Лазоренко М.С.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді - Божко Л.А., Уханенко С.А.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.10.2017 № 0060881312, № 0060851312, № 0060871312, № 0060861312; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.10.2017 № 0060901312, № 0060911312; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2017 №Ф-0060891312.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, зроблені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам, є суперечливими, не підтвердженими документально, а відтак оскаржувані рішення відповідача є протиправними. Вказує, що оскаржувані рішення прийняті контролюючим органом без дослідження всіх обставин справи, документів. Вважає, що витрати сформовані ним правомірно та відносяться до господарської діяльності підприємця, з огляду на види діяльності, які здійснює позивач, а тому висновки контролюючого органу про таке завищення не відповідають фактичним обставинам справи та є хибними, з огляду на що висновки про заниження позивачем військового збору та єдиного внеску також є неправомірними.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 05.06.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2017 №Ф-0060891312 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.10.2017 № 0060901312. У задоволені решти позовних вимог відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову у визначеній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно включив до складу витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей суму 215676,20 грн., які не були використані ним у господарській діяльності, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік; матеріалами справи підтверджується, що підприємцем несвоєчасно та не у повному обсязі проводилася виплата заробітної плати, а також нарахування та сплата єдиного внеску під час виплати заробітної плати; будь-яких обґрунтованих доводів щодо неправомірності рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.10.2017 № 0060911312 позивач у мотивувальній частині позовної заяви не навів та не надав суду доказів на спростування вказаного порушення.
Позивач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для розгляду справи. Стверджує, що позивачем під час перевірки було частково надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження включення до складу витрат понесені ним витрати в межах його господарської діяльності. Зауважує, що судами не були досліджені первинні документи позивача в підтвердження правомірності відображення господарських відносин між ним (покупцем) та ТОВ "Мелітопольський ливарний завод" (продавцем), які провадилися в межах одного договору, надані ним під час розгляду справи. Зокрема, скаржник зазначає, що товарно-матеріальні цінності, придбані згідно накладних, перелік та реквізити яких контролюючий орган навів у таблиці на 11 аркуші акту перевірки, були ним оплачені з урахуванням листів про уточнення графи "призначення платежу" в платіжних дорученнях, тоді як сума оплачених товарно-матеріальних цінностей, які інспектор вирішив на власний розсуд розподілити по накладним, не збігається з сумами оплат по банківських виписках по вказаних датах, а деякі накладні перевіряючі взагалі не внесли до таблиці. В свою чергу, контролюючий орган взагалі не вказав чому вказані витрати не пов`язані з господарською діяльністю підприємця.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.12.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Управління не скористалося своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.02.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 07.02.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов до висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 та з питань правильності правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2016, результати якої оформлені актом №1070/08-01-13-12/ НОМЕР_1 від 14.09.2017, за висновками якого позивачем були порушені вимоги: підпунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцем занижено чистий оподатковуваний дохід за 2016 рік на загальну суму 215676,20 грн., що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 38821,71 грн.; підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцем занижено чистий оподатковуваний дохід за 2016 рік в сумі 215676,20 грн, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 3235,14 грн.; частини першої статті 7, частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що мало вираз у неправильному визначенні суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини нарахування єдиного внеску, в результаті чого занижено належний ого до сплати в бюджет єдиний внесок з доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 % (22%) на суму 128628,27 грн., у тому числі по періодах: за 2013 рік - на суму 34 092,05 грн., за 2014 рік - на суму 28176,58 грн., за 2015 рік - на суму 18876,90 грн., за 2016 рік - на суму 47482,74 грн.; пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 168.4 статті 168, статті 171 Податкового кодексу України, що полягало у тому, що у періоді, який перевірявся, підприємцем проводилася виплата доходів (заробітна плата), але несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 4 216,70 грн.; підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 168.4 статті 168, статті 171 Податкового кодексу України, в результаті чого у періоді, який перевірявся, підприємцем проводилася виплата доходів (заробітна плата), проте несвоєчасно перераховано військовий збір у розмірі 724,05 грн.; абзацу 2 пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого у періоді, який перевірявся, підприємцем проводилася виплата заробітної плати та не в повному обсязі, а також несвоєчасно сплачено під час виплати єдиний внесок (авансові внески) у розмірі 20897,43 грн.
На підставі висновків акта перевірки 05.10.2017 контролюючим органом були прийняті: податкове повідомлення-рішення №0060851212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності на 38821,71 грн. - за податковими зобов`язаннями та на 9705,43 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення-рішення №0060861312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 3235,14 грн. - за податковими зобов`язаннями та на 808,79 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення-рішення №0060881312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності на 3144,72 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення-рішення №0060871312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 538,67 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0060901312, яким до позивача застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 19568,55 грн; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0060911312, яким до позивача застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2089,74 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0060891312 в сумі 128628,27 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, з урахуванням меж касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За правилами підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.