ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13 лютого 2024 року
справа № 480/3047/23
адміністративне провадження № К/990/195/24, № К/990/1534/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Хохуляка В. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" та Головного управління ДПС у Сумській області
на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року (суддя - Савицька Н.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року (колегія суддів: Бегунц А.О., Рєзнікова С.С., Мельнікова Л.В.)
у справі №480/3047/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"
до Головного управління ДПС у Сумській області,
третя особа - Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість"
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі також - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 04 січня 2023 року:
- №8418280703, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5450,00 гривень;
- №8718280703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку, в розмірі 2825452,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 282545,20 гривень;
- №8818280703 в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1933849 гривень.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року позов задоволено повністю.
23 вересня 2023 року позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з клопотанням про стягнення на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області витрат, що пов`язані із прибуттям до суду в розмірі 16564,95 гривень.
Обґрунтовуючи вказане клопотання позивач звернув увагу на те, що відповідно до Кодексу адміністративного судочинства він має право на стягнення витрат, що пов`язані із прибуттям до суду, зокрема стягнення наступний витрат - добових представника Товариства та водіїв, які забезпечували прибуття до суду представника, підтвердженні витрати пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.
Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року, заяву про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково: стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області судові витрати у сумі 3600 гривень. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації добових витрат представника позивача у розмірі 3600 гривень.
Щодо добових водія, суди вказали на те, що вказані витрати у розумінні приписів статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України не відносяться до витрат, що пов`язані із прибуттям до суду, а відтак заява представника позивача в частині компенсації добових водіїв задоволенню не підлягає.
Стосовно стягнення витрат пального необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом, суди дійшли до висновку, що Товариство не надало достатніх доказів для перевірки правильності розрахунку щодо використаного палива, які б документально підтверджували понесені позивачем витрати, пов`язані із прибуттям до суду для розгляду цієї справи, а тому відсутні підстави для задоволення заяви позивача про стягнення витрат, що пов`язані із прибуттям до суду в частині відшкодування витрат на пальне. Окремо суди наголосили на відсутності документального підтвердження фактично витрачених сум на пальне.
Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями сторонами подані касаційні скарги.
Зокрема, 02 січня 2024 року на адресу Суду надійшла касаційна скарга Товариства на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №480/3047/23 в частині відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат, що пов`язані з прибуттям до суду.
Позивач у касаційній скарзі визначає підставами касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, вказавши, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Товариство зазначило, що добові водія є витратами пов`язаними із прибуттям до суду, та відповідно до статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Враховуючи надані докази, позивач вважає обґрунтованими та законними вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача добових, що виплачувалися водіям автотранспорту з метою прибуття до суду для участі в розгляді цієї справи.
Щодо стягнення витрат в розмірі вартості витраченого пального, Товариство наголошує на тому, що суди помилково не врахували необхідність застосування коефіцієнту коригування норм витрат палива відповідно до пункту 2 Наказу від 30 грудня 2022 року №519 при розрахунку витрат пального. Даний пунктом встановлено коефіцієнти коригування норм витрат палива, зокрема для автомобілів, що експлуатуються більше 8 років, або з пробігом більше 150000 кілометрів +5%, для автомобілів, що експлуатуються більше 14 років, або з пробігом більше 400000 кілометрів +9%.
Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2024 року відкрив провадження у справі №480/3047/23 за касаційною скаргою Товариства на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року.
Відзив на вказану касаційну скаргу від податкового органу до Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
11 січня 2024 року надійшла касаційна скарга податкового органу на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №480/3047/23, в частині задоволення заяви про стягнення витрат.
Відповідач також у касаційній скарзі визначає підставами касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, вказавши, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Податковий орган звертає увагу Суду на те, що позивачем віднесено до витрат добові на відрядження, які в силу вимог статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України не відносяться до витрат, що пов`язанні із прибуттям до суду. Також відповідач вказує на те, що розмір задоволених судами витрат є неспірозмірним із складністю справи.
Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2024 року відкрив провадження у справі №480/3047/23 за касаційною скаргою податкового органу на вказані рішення.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство вказує, що подана відповідачем касаційна скарга не містить належного обґрунтування, у чому полягає неправильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, які саме норми процесуального права порушенні, вказівки, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах, що на думку скаржника не був врахований в оскаржуваних судових рішеннях, відтак відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
30 січня 2024 року справа №480/3047/23 надійшла на адресу Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги податкового органу та часткове задоволення касаційної скарги Товариства, з огляду на наступне.
Щодо доводів касаційних скарг в частині стягнення добових витрат представника позивача та водія.
Положеннями частин першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилами частини першої статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.
Аналіз вказаної вище норми дає можливість виділити чотири групи витрат, які відносяться до витрат, що пов`язані із прибуттям до суду:
- витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників;
- витрати пов`язані з найманням житла;
- компенсація за втрачений заробіток;
- компенсація за відрив від звичайних занять.
Аналіз абзацу 13 підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України свідчить про те, що добові витрати це витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи.
Тлумачення терміну "добові витрати" свідчить про те, що цей вид витрат неможливо віднести до жодної з виділених груп витрат, передбачених статтею 135 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу на те, що частиною першою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.