РІШЕННЯ
Іменем України
05 лютого 2024 року
м. Київ
справа №990/235/23
адміністративне провадження № П/990/235/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого- судді - Мацедонської В.Е.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А., Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
за участю:
секретаря судового засідання - Рейтаровської О.С.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Ізвєкова К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Вищої ради правосуддя
про визнання дій неправомірними і стягнення недоотриманої винагороди
УСТАНОВИВ:
I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
27 вересня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Верховного Суду, як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), в якому просила:
- визнати протиправними дії Вищої ради правосуддя щодо виплати позиваці у період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року винагороди члена Вищої ради правосуддя із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в редакції Закону України від 13 квітня 2020 року №553-ІХ;
- стягнути з Вищої ради правосуддя на користь ОСОБА_1 недоплачену винагороду члена Вищої ради правосуддя за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 641 427,94 грн з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року ВРП незаконно обмежувала ОСОБА_1 винагороду (як члену ВРП) розміром, що не перевищував 10 розмірів мінімальної заробітної плати, яка встановлена станом на 01 січня 2020 року (зважаючи на приписи Закону № 553-ІХ, яким Закон № 294-IX доповнений, зокрема, статтею 29, на підставі якої й обмежувалася винагорода, серед інших, членів ВРП).
Позивачка вказує, що 12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин.
18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ (далі - Закон №553-ІХ), яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29 наступного змісту:
"Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки."
Рішенням Конституційного суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі № 1- 14/2020(230/20) положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно з довідкою Вищої ради правосуддя від 26 липня 2021 року № 40 розмір виплаченої позивачці у 2020 році винагороди члена Вищої ради правосуддя із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" в редакції Закону № 553-ІХ, склав 1496720,16 грн; розмір винагороди, розрахований без застосування обмежень, передбачених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" в редакції Закону № 553-ІХ, що мав бути виплачений за 2020 рік, складає 2138148,10 грн.
Також позивачка зазначає, що Верховний Суд, зокрема, у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20, від 20 жовтня 2021 року у справі №580/4201/20, від 05 травня 2022 року у справі № 160/16362/20, від 27 лютого 2023 у справі № 340/6875/21, переглядаючи рішення судів нижчих інстанцій у справах, предметом яких була правомірність обмеження розміру суддівської винагороди на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", неодноразово констатував протиправність обмеження розміру суддівської винагороди на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в редакції Закону України від 13 квітня 2020 року №553- ІХ як такого, що вчинене всупереч положень статті 130 Конституції України.
Так, Верховний Суд зауважив, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", як і Закон № 553-ІХ жодним чином не можуть регулювати та визначати розмір суддівської винагороди, умови її виплати, оскільки це є порушенням прямих норм Конституції України та прийнятих на їх розвиток приписів статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
На думку позивачки, Вища рада правосуддя, при нарахуванні та виплаті винагороди члена Вищої ради правосуддя за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року, протиправно обмежила її розмір десятьма мінімальними заробітними платами.
Ураховуючи те, що Вища рада правосуддя є головним розпорядником бюджетних коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення своєї діяльності, у тому числі, і виплати винагороди членів Вищої ради правосуддя, позивачка уважає, що належним та ефективним способом захисту її порушених прав є прийняття судом рішення про стягнення 641 427,94 грн недоотриманих коштів саме з Вищої ради правосуддя.
19 жовтня 2023 року ВРП подала відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовної заяви та просить в її задоволенні відмовити.
В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує, що 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Законом України № 553-ІХ).
Згідно з частиною 1 статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (зі змінами, внесеними Законом України № 553-ІХ), яким було встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Відповідно до частини 3 статті 29 Закону №294-ІХ (в редакції Закону України №553-ІХ) обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).
В подальшому Конституційний Суд України ухвалив рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 (далі - Рішення КСУ), яким визнав, зокрема, такими, що не відповідають Конституції України вищезазначені положення частин 1 та 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Разом з тим, частиною другою статті 152 Конституції України, частиною 1 статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідач вказує, що рішення КСУ не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.
З огляду на зазначене, на думку відповідача, у період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року членам ВРП винагорода виплачувалась на підставі та відповідно до вимог Закону №294-ІХ (в редакції Закону України №553-ІХ).
Крім того, ВРП просить Суд відхилити доводи, викладені в позовної заяви про необхідність врахування висновків Верховного Суду щодо незаконності обмеження, зокрема, суддівської винагороди, викладених у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20, від 20 жовтня 2021 року у справі №580/4201/20, від 05 травня 2022 року у справі №160/16362/20, від 27 лютого 2023 року у справі № 340/6875/21, за їх безпідставністю, оскільки суб`єктний склад учасників спору, характер спірних правовідносин та їх нормативно-правове регулювання є різними.
Окрім того Відповідач зауважує, що згідно з частиною 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Бюджетними призначеннями 2021, 2022, 2023 років не були передбачені кошти для перерахунку та виплати винагороди членів ВРП за 2020 рік.
У разі прийняття Судом рішення на користь позивачки, у ВРП у 2023-2024 роках не буде можливості виконати його, оскільки такі видатки у поточному році не планувались і у проекті Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" бюджетні призначення на виконання таких рішень суду не передбачені.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року відкрито провадження в цій справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів без виклику сторін.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2023 призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією суддів з повідомленням (викликом) на 11 грудня 2023 року о 15:00 год. у приміщенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за адресою: вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5, м. Київ, 01029.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Вищої ради правосуддя про об`єднання справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій неправомірними і стягнення недоотриманої винагороди в одне провадження із судовими справами №990/233/23, №990/234/23, №990/241/23, №990/242/23, №990/244/23.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій неправомірними і стягнення недоотриманої винагороди залишено без руху й надано позивачці можливість подати клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із наведенням поважних причин з урахуванням мотивів, викладених в ухвалі.
В судовому засіданні, яке відбулося 11 грудня 2023 року оголошено перерву до 22 січня 2024 року до 15:00 год.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2024 року в задоволенні клопотання ВРП про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду відмовлено.
В судовому засіданні, яке відбулося 22 січня 2024 року оголошено перерву до 05 лютого 2024 року до 14:30 год.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1, у травні 1991 року призначена виконуючою обов`язки народного судді Харківського районного народного суду м. Києва.
VII сесією XII скликання Київської міської ради народних депутатів 13 грудня1991 року обрана і призначена народним суддею Харківського районного народного суду м. Києва.
Постановою Верховної Ради України від 10 січня 2002 року № 2971-ІІІ обрана суддею Дарницького районного суду міста Києва безстроково.
Постановою Верховної Ради України від 11 листопада 2002 року № 106-ІV обрана суддею Київського апеляційного господарського суду.
Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 531-VI обрана на посаду судді Вищого адміністративного суду України.
Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII звільнена з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Указом Президента України від 04 лютого 2020 року № 36/2020 призначена членом Вищої ради правосуддя.
Наказом Голови Вищої ради правосуддя від 10 лютого 2020 року № 58-к зарахована до штату Вищої ради правосуддя на посаду члена Вищої ради правосуддя з 10 лютого 2020 року.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 22 лютого 2022 року № 161/0/15-22 звільнена з посади члена Вищої ради правосуддя за власним бажанням 23 лютого 2022 року.
На підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, ОСОБА_2 розмір винагороди члена Вищої ради правосуддя був обмежений десятьма мінімальними заробітними платами станом на 01 січня 2020 року, починаючи з 18 квітня 2020 року.
Рішенням Конституційного суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі № 1- 14/2020(230/20) положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно з довідкою Вищої ради правосуддя від 26 липня 2021 року № 40 розмір виплаченої ОСОБА_1 у 2020 році винагороди члена Вищої ради правосуддя із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" в редакції Закону № 553-ІХ, склав 1496720,16 грн; розмір винагороди, розрахований без застосування обмежень, передбачених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" в редакції Закону № 553-ІХ, що мав бути виплачений за 2020 рік - 2138148,10 грн.
10 січня 2022 року позивачка звернулась до Вищої ради правосуддя із заявою про приведення нарахованої винагороди члена Вищої ради правосуддя за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у відповідність до вимог частини другої статті 21 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ (далі - Закон № 1798-УІІІ) та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VIII).
Листом Вищої ради правосуддя від 19 січня 2022 року № 358/0/9-22 у задоволенні заяви відмовлено.
Позивачка вважає, що Вища рада правосуддя при нарахуванні та виплаті їй винагороди члена Вищої ради правосуддя за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року протиправно обмежила її розмір десятьма мінімальними заробітними платами, а тому звернулася до суду з цим позовом.
IІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового контролю в цій справі є дії Вищої ради правосуддя щодо виплати позивачці у період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року винагороди члена Вищої ради правосуддя із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в редакції Закону України від 13 квітня 2020 року №553-ІХ.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 21 грудня 2016 року " 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон України № 1798-VIII) Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.