ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 320/5934/22
адміністративне провадження № К/990/26581/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Єзерова А.А., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Томашівської сільської ради, Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради, виконавчого комітету Томашівської сільської ради
про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційною скаргою Томашівської сільської ради
на рішення Київського окружного адміністративного суду в складі судді Лисенко В.І. від 21 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Федотова І.В., Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О. від 6 червня 2023 року,
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Томашівської сільської ради (далі - відповідач 1, Томашівська сільрада), Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради (далі - відповідач 2, Відділ освіти) та виконавчого комітету Томашівської сільради (далі - відповідач 3, виконком Томашівської сільради), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Томашівської сільради від 6 червня 2022 року № 14/12 "Про призупинення діяльності на рівні базової середньої освіти Дорогинського закладу загальної середньої освіти (ЗЗСО) І-ІІІ ступенів у 2022-2023 навчальному році";
- визнати протиправним та скасувати наказ Відділу освіти від 9 червня 2022 року № 20 "Про попередження і вивільнення працівників Дорогинського ЗЗСО" (у редакції наказу Відділу освіти від 15 червня 2022 року № 21).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка має двох неповнолітніх дітей, які навчалися до прийняття спірного рішення в Дорогинському ЗЗСО освіти І-ІІІ ступенів Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області. У червні 2022 року позивачці разом з іншими батьками учнів Дорогинського ЗЗСО стало відомо, що виконкомом Томашівської сільської ради прийнято рішення від 6 червня 2022 року № 14/12 "Про призупинення діяльності на рівні базової середньої освіти Дорогинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів у 2022-2023 навчальному році", а 9 червня 2022 року Відділ освіти видав наказ № 20 "Про попередження і вивільнення працівників Дорогинського ЗЗСО".
3. Позивачка стверджує, що оскаржувані рішення прийняті у спосіб, не передбачений законом, оскільки призупинення діяльності закладу освіти законом не передбачено. Зокрема, зазначає, що Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не визначеного такого повноваження виконкому як реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності. Також виконком Томашівської сільради вийшов за межі своїх повноважень, оскільки рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) ЗЗСО приймає його засновник виключно на пленарних засіданнях відповідної ради. Тобто, на думку позивачки, таке рішення могла б прийняти відповідна рада, а не виконком.
4. Під час прийняття спірних рішень, за твердженням позивачки, не враховано думку територіальної громади, оскільки за змістом частини другої статті 32 Закону України "Про повну загальну середню освіту" реорганізація і ліквідація ЗЗСО у сільській місцевості допускаються лише після громадського обговорення проекту відповідного рішення засновника. Засновник ЗЗСО зобов`язаний забезпечити оприлюднення всієї публічної інформації відповідно до вимог законів України "Про освіту" та "Про доступ до публічної інформації".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 21 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2023 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення виконкому Томашівської сільради від 6 червня 2022 року № 14/12 "Про призупинення діяльності на рівні базової середньої освіти Дорогинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів у 2022-2023 навчальному році". У задоволенні інших позовних вимог - відмовив.
6. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що рішення про реорганізацію або ліквідацію навчального закладу - Дорогинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів відповідно до приписів частини першої статті 11 Закону України "Про загальну середню освіту" має право приймати виключно засновник, яким у спірних правовідносинах є Томашівська сільрада.
7. Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку, що у порушення вимог абзацу другого частини другої статті 32 Закону України "Про повну загальну середню освіту" відповідач 3 прийняв спірне рішення без проведення громадського обговорення, а проєкт вказаного рішення не був опублікований заздалегідь (за 1 рік до прийняття).
8. У частині відмови у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що позивачка не довела, що спірним наказом Відділу освіти від 9 червня 2022 року № 20 "Про попередження і вивільнення працівників Дорогинського ЗЗСО" порушені її права та інтереси.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Томашівська сільрада звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення абзацу 2 частини другої статті 32 та статті 8 Закону України "Про повну загальну середню освіту" та постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" від 3 листопада 2010 року № 996 (далі - Постанова № 996). Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин підпункт 1 пункту "а" частини першої статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яким передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема такі власні повноваження: управління закладами освіти, як належать територіальним громадам або передані їм, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.
11. Крім того, скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували при ухваленні оскаржуваних судових рішень правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 9 вересня 2020 року у справі № 260/91/19, у якому Суд дійшов висновку, що спори пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і, відповідно, такі спори мають розглядатися за правилами господарського судочинства.
12. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій також не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 та від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, про те, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується; відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
13. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу Томашівської сільради не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій. При цьому відповідно до поштових повідомлень про вручення поштових відправлень з ідентифікаторами № 0102938455055, № 0102938455047 та № 0102938455039 виконком Томашівської сільради, Відділ освіти та ОСОБА_1 копію ухвали Верховного Суду від 2 жовтня 2023 року про відкриття касаційного провадження у справі № 320/5934/22 отримали 10 жовтня 2023 року.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
14. Томашівська сільрада касаційну скаргу до Верховного Суду подала 31 липня 2023 року.
15. Верховний Суд ухвалою від 2 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі № 320/5934/22, витребував матеріали адміністративної справи та надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу Томашівської сільради.
16. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що згідно з рішенням Томашівської сільради від 14 грудня 2020 року № 55- 02-VIII "Про вхід Томашівської сільської ради до складу засновників комунальної організації (установи, закладу) Дорогинського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Фастівської районної ради Київської області" Томашівська сільрада ввійшла до складу засновників такого закладу.
18. Зазначений навчальний заклад має ліцензію на здійснення освітньої діяльності.
19. Томашівська сільрада рішенням від 21 травня 2021 року № 01-09 VIІІ "Про утворення Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Томашівської сільської ради" утворила Відділ освіти як юридичну особу та затвердила Положення про Відділ освіти.
20. Згідно з Планом організації ефективної мережі закладів освіти Томашівської сільради на 2021-2022 роки, затвердженим рішенням Томашівської сільради від 8 липня 2021 року № 10-01-VІІІ, сільрада запланувала в 2022 році здійснити реорганізацію Дорогинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів в Дорогинську гімназію.
21. Відповідно до рішення Томашівської сільради від 12 липня 2021 року № 10-25-VІІІ "Про приведення у відповідність до Закону України "Про повну загальну середню освіту" назв та установчих документів закладів освіти Томашівської сільської ради" перейменовано Дорогинський ЗЗСО І-ІІІ ступенів у Дорогинську гімназію Томашівської сільської ради та затверджено статут в новій редакції.
22. 6 червня 2022 року виконком Томашівської сільради прийняв рішення № 14/12 "Про призупинення діяльності на рівні базової середньої освіти Дорогинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів у 2022-2023 навчальному році", яким вирішено:
1. Призупинити діяльність на рівні базової середньої освіти (5-9 класи) Дорогинського ЗЗСО І-ІІІ ст. по завершенні 2021-2022 навчального року.
2. Директору Дорогинського ЗЗСО І-ІІІ ст.:
- зважаючи на кількість учнів початкових класів сформувати з 2022-2023 навчального року 2 класи-комплекти на рівні початкової освіти;
- розглянути можливість і провести підготовчу роботу щодо відкриття дошкільної групи на базі Дорогинського закладу.
3. Відділу освіти Томашівської сільської ради і директорам закладів освіти Томашівської сільської ради забезпечити:
- з 2022-2023 навчального року дистанційне навчання учнів 5-11 класів на відповідному рівні освіти в інших закладах нашої громади (Вільнянській гімназії, Дідівщинському НВК, відповідно до закріпленої за закладами території обслуговування);
- при відновленні очного навчання - гарантоване підвезення учнів, вчителів шкільним автобусом до найближчого закладу освіти;
- проведення інвентаризації майна закладу (відділення базової освіти),
- внесення відповідних змін до штатного розпису закладу;
- працевлаштування працівників Дорогинського ЗЗСО шляхом переведення до інших закладів нашої громади;
- скорочення працівників з дотриманням чинного законодавства, в тому числі під час воєнного стану.
23. Фактичними підставами для прийняття такого рішення були: аналітичні дані, напрацьовані робочою групою з оптимізації мережі освіти на виконання рішення виконкому Томашівської сільради від 2 травня 2022 року № 11/7, а саме - демографічна ситуація сіл Дорогинка і Кощіївка (Дорогинський старостинський округ Томашівської сільської ради), низька наповнюваність класів учнями (по факту менше 5 учнів, що не відповідає вимогам Закону України "Про освіту"), висока вартість навчання 1 учня (55,6 тисяч/рік, порівняно з 24 тисяч/рік у опорному закладі), приведення мережі освіти до вимог законодавства і підвищення якості освіти, оптимізація витрат на утримання мережі освіти в умовах зменшення видатків на освіту в умовах воєнного часу.
24. 9 червня 2022 року Відділ освіти на виконання рішення виконкому № 14/12 від 6 червня 2022 року видав наказ № 20 "Про попередження і вивільнення працівників Дорогинського ЗЗСО". Відповідно до нього директора Дорогинського ЗЗСО зобов`язано видати наказ про скорочення чисельності і штату працівників.
25. Відділ освіти наказом № 21 від 15 червня 2022 року вніс зміни до наказу № 20 від 9 червня 2022 року, який суті його не змінив та передбачив необхідність вивільнення працівників Дорогинського ЗЗСО. Останній прийнятий на виконання рішення виконкому Томашівської сільради № 14/12 від 6 червня 2022 року "Про призупинення діяльності на рівні базової середньої освіти Дорогинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів у 2022-2023 навчальному році".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
27. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
28. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
29. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
30. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
31. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2023 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на таке.
32. Суд, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зазначає, що оскільки учасники справи не оскаржують рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу Відділу освіти від 9 червня 2022 року № 20 "Про попередження і вивільнення працівників Дорогинського ЗЗСО" (у редакції наказу Відділу освіти від 15 червня 2022 року № 21), відповідно, у цій частині судові рішення не переглядаються у касаційному порядку.
33. Одним із доводів касаційної скарги є помилковість розгляду цієї справи у порядку адміністративного судочинства, оскільки, на думку скаржника, спір, що виник у цій справі, стосується створення, припинення діяльності та управління юридичною особою, а тому має розглядатися за правилами ГПК України. На підтвердження вказаних доводів скаржник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 9 вересня 2020 року у справі № 260/91/19.
34. Надаючи правову оцінку цьому доводу касаційної скарги та перевіряючи правильність розгляду судами попередніх інстанцій цієї справи у порядку адміністративного судочинства, колегія суддів виходить з такого.
35. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
36. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
37. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
38. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.
39. На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
40. Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної особи на ефективний судовий захист. При цьому адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
41. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема у постановах від 1 лютого 2022 року у справі № 640/18584/20 та від 16 листопада 2022 року у справі № 320/8650/20.
42. У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
43. Згідно з висновками Конституційного Суду України, що викладені в рішенні від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
44. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). При цьому, що суд, який розглядає справу, невіднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
45. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
46. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
47. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
48. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
49. Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
50. Водночас обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
51. Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
52. При цьому єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов:
1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій;
2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій;
3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.
53. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
54. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.
55. Частиною першою статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
56. Як убачається зі змісту позовних вимог, спір у цій справі стосується правомірності рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого ним як суб`єктом владних повноважень, про зупинення діяльності комунального закладу освіти; цей спір виник між фізичною особою та органом місцевого самоврядування та стосується захисту права на освіту дитини позивачки, з огляду на що колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що цей спір є публічно-правовим.
57. Аналогічний підхід щодо розгляду у порядку адміністративного судочинства спорів, що виникають у схожих спірних правовідносинах, а саме - щодо правомірності рішення органу місцевого самоврядування про реорганізацію або ліквідацію комунального закладу освіти за позовом батьків дітей, які у такому закладі навчаються, застосований Верховним Судом у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 359/6814/17, від 6 лютого 2019 року у справі № 720/1536/16-а, від 13 травня 2020 року у справі № 324/1296/16-а та від 14 лютого 2023 року у справі № 580/1374/22.
58. Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 9 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 про те, що спори про оскарження рішень ради як власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 серпня 2023 року у справі № 925/1741/21 відступила від вказаного правового висновку.
При цьому у справі № 925/1741/21 спір стосувався оскарження рішення органу місцевого самоврядування про реорганізацію комунального закладу освіти. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 серпня 2023 року у цій справі дійшла висновку, що сільська рада є суб`єктом владних повноважень, оскаржене рішення якого прийнято на виконання владних управлінських функцій і є таким, що зачіпає права та інтереси члена територіальної громади, тому правовідносини, які виникли у справі, є публічно-правовими. Захист прав та інтересів члена територіальної громади від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні процедури чи порядку прийняття рішення, є завданням адміністративного судочинства. Відтак спір належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися судами за правилами КАС України.
59. Одним із доводів касаційної скарги є неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 та від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 про те, що розгляду справи по суті має передувати з`ясування судами дійсної наявності порушеного права особи у публічних правовідносинах спірним рішенням, дією або бездіяльності суб`єкта владних повноважень. У зв`язку з цим скаржник вважає, що позивачка не вказала, які конкретні її права або інтереси порушені у зв`язку із прийняттям спірного рішення виконкому від 6 червня 2022 року № 14/12.
60. З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
61. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
62. Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
63. Своєю чергою, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
64. Таким чином, таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
65. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 6 лютого 2019 року у справі № 720/1536/16-а, від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 та від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18.
У цих постановах Верховний Суд наголосив, що саме з`ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивача передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується; відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивачів є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення.
За відсутності бодай одного випадку реального порушення прав, свобод чи інтересів позивачів спірним рішенням відповідача, відсутніми є й підстави для задоволення позову.
Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим позовом.
66. Отже, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
67. У справі, що розглядається, позивачка звернулася з позовом до суду з метою захисту права на освіту двох своїх неповнолітніх дітей, які були учнями Дорогинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, а саме - права на територіальну доступність загальної середньої освіти, визначеного статтею 8 Закону України "Про повну загальну середню освіту", яке, на думку позивачки, порушено у зв`язку з прийняттям виконкомом Томашівської сільради спірного рішення від 6 червня 2022 року № 14/12.
68. Колегія суддів вважає, що таке обґрунтування є сумісним з вимогою КАС України щодо необхідності обґрунтування реальності порушеного права, свободи чи інтересу позивача спірним рішенням відповідача, оскільки рішення виконкому Томашівської сільради від 6 червня 2022 року № 14/12 впливає на таке важливе конституційне право позивачки (її дітей), як право на освіту.
69. Аналогічний правовий висновок у схожих правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 14 серпня 2018 року у справі № 359/6814/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 822/3692/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 442/8337/17, від 5 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 13 травня 2020 року у справі №324/1296/16-а, від 1 червня 2021 року у справі № 0440/6514/18 та від 14 лютого 2023 року у справі № 580/1374/22.
70. У цій справі Суд враховує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 822/450/16, від 18 травня 2022 року у справі № 826/12131/17 та від 1 вересня 2022 року у справі № 520/16518/2020, від 14 березня 2023 року у справі № 140/13065/21, від 26 вересня 2023 року у справі № 320/2015/22 та від 24 жовтня 2023 року у справі № 380/15810/21, адміністративні суди, у випадку необхідності перевірки дотримання суб`єктами владних повноважень гарантованих особі прав, зокрема, наданих статтями 13, 23, 50, 53, 54 Конституції України у правовідносинах, пов`язаних із захистом публічного (суспільного) інтересу, повинен застосовувати широке тлумачення поняття "охоронюваний інтерес". За загальним правилом, такий інтерес включає, у тому числі захист економічних, культурних прав, права на безпечне для життя і здоров`я довкілля на території відповідного населеного пункту.