ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 295/4942/20
провадження № 51 - 2349 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
потерпілого ОСОБА_6,
представника потерпілого ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8,
засудженого ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вироки Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2021 року та Житомирського апеляційного суду від 07 червня 2023 року стосовно
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Богунський районний суд м. Житомира вироком від 29 листопада 2021 року засудив ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Житомирський апеляційний суд 07 червня 2023 року вирок суду першої інстанції скасував, ухвалив новий вирок, яким засудив ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він 03 березня 2020 року приблизно о 19:40, перебуваючи на території гаражного кооперативу "Промінь" у м. Житомирі на вул. Індустріальній, 14 біля боксу № 522, на ґрунті виниклого конфлікту та неприязних відносин, маючи умисел на позбавлення особи життя, невстановленим слідством колючо-ріжучим предметом правою рукою наніс два удари в грудну клітку ОСОБА_10, чим спричинив йому тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент їх нанесення, які потягли за собою гіпоксичне ураження головного мозку, внаслідок чого розвинувся набряк-набухання головного мозку, що призвело до смерті ОСОБА_10 .
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильну кваліфікацію дій засудженого, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
- судові інстанції невірно кваліфікували дії ОСОБА_9, оскільки умислу на вбивство ОСОБА_10 у його підзахисного не було, він захищався від неправомірних дій потерпілого, який безпричинно напав на нього з нанесенням ударів у голову шліфувальною машинкою та, будучи обізнаним про наявність у потерпілого зброї, оцінивши обстановку як таку, що несе загрозу його життю, наніс ОСОБА_10 два хаотичних ножових поранення;
- судами не враховано: наявність у ОСОБА_9 захворювання психічного характеру, його обмежену осудність, внаслідок чого він не зміг адекватно оцінити обстановку та відповідно відреагувати на дії ОСОБА_10 ; висновки експертів № 450 від 04 березня 2020 року, № 100-2020 від 31 березня 2020 року, № 16 від 26 лютого 2021 року, якими спростовується версія сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_9 саме умисного вбивства;
- між спричиненими ОСОБА_9 тілесними ушкодженнями ОСОБА_10 та настанням смерті останнього відсутній прямий причинно-наслідковий зв`язок, тому дії ОСОБА_9 мають бути кваліфіковані, на думку захисника, за ч. 1 ст. 121 КК;
- суд апеляційної інстанції: неточно виклав показання свідка ОСОБА_11 та поклав їх в основу вироку; не мотивував своїх висновків щодо доведення винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого саме ч. 1 ст. 115 КК, та за встановлених судом першої інстанції обставин помилково кваліфікував дії обвинуваченого за більш тяжкою статтею кримінального закону.
Крім того, захисник уважає, що ОСОБА_9 надмірно суворе покарання призначене без врахування даних про його особу та всіх пом`якшуючих покарання обставин, зокрема, його стану здоров`я, необхідності проходження постійного лікування, позитивної характеристики, наявності на утриманні неповнолітньої дитини та хворої матері пенсійного віку.
Позиції учасників судового провадження
Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор, потерпілий та його представник заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувані стосовно ОСОБА_9 судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями статті 433 КПК України (далі - КПК) України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції повністю скасував вирок суду першої інстанції, колегія суддів уважає, що доводи захисника щодо вироку не підлягають перевірці під час касаційного перегляду.
Відповідно до частини 2 статті 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається із оскаржуваних судових рішень, вказаних вимог закону при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 в цілому дотримано.
У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 покликається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
Проте ці доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів з огляду на таке.
Доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність
У касаційній скарзі захисник заявляє про відсутність у ОСОБА_9 умислу на вбивство ОСОБА_10 та про необхідність кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 121 КК.
Так, ч. 1 ст. 115 КК передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
У свою чергу ч. 1 ст. 121 КК передбачає відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, ч. 2 - умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого.
Умисне вбивство відрізняється від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю.
Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Так, Богунський районний суд м. Житомира вироком від 29 листопада 2021 року засудив ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Житомирський апеляційний суд за результатом розгляду апеляційних скарг потерпілого ОСОБА_6 та прокурора 07 червня 2023 року вирок суду першої інстанції скасував, ухвалив новий вирок, яким засудив ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Висновки про те, що ОСОБА_9 учинив саме умисне вбивство ОСОБА_10, суд апеляційної інстанції зробив, урахувавши, зокрема:
- показання потерпілої ОСОБА_12 про те, що, приїхавши до лікарні, вона дізналась, що її чоловіка ОСОБА_10 було поранено в серце і він має невеликі шанси на одужання; з 03 березня до 07 квітня 2020 року чоловік перебував у комі та помер;
- показання свідка ОСОБА_11 про те, що обвинувачений є його батьком. 03 березня 2020 року він перебував на вулиці та працював з шумним пристроєм, мив автомобіль, потім почув звук падаючого металевого предмету, озирнувшись на звук побачив бійку. ОСОБА_10, у якого в руках була полірувальна машинка, втікав, а батько з предметом, схожим на ніж, намагався його наздогнати. Він тримав батька, щоб дати можливість ОСОБА_10 втекти, після чого батько теж пішов. Він зателефонував ОСОБА_10 і останній повідомив, що лежить біля автомобіля. Знайшов потерпілого за 30 метрів від гаража і викликав швидку.
Свої показання свідок підтвердив під час слідчого експерименту 04 березня 2020 року;
- пояснення експерта ОСОБА_13 про те, що смерть ОСОБА_10 настала від гіпоксичного ураження головного мозку. Від колото-різаного поранення серця відбулася значна втрата крові, що призвело до патології, а в подальшому - смерті. Гіпоксичне ураження розвивається у випадку, коли головному мозку не вистачає кисню. Під час лікування протягом місяця підтримувалась робота серця, головний мозок не доотримував кисню, в результаті чого настало відмирання головного мозку та смерть потерпілого знаходиться в прямому причинному зв`язку із отриманою колото-різаною раною, внаслідок чого було пошкоджено передню стінку правого шлуночка серця, у зв`язку з чим погіршується кровопостачання головного мозку. Основною причиною гіпоксичного ураження, в даному випадку, була втрата крові, інших обставин, які б могли спричинити смерть потерпілого, виявлено не було. Під час проведення експертизи виявлено два ножові удари, один з яких - в серце. Смертельним був удар, нанесений у грудну клітину ліворуч. Стан потерпілого не покращувався, поступово відмовляли всі органи, перестав працювати мозок;