Постанова
Іменем України
7 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 161/3113/18
провадження № 51-5655км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ? ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 травня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 травня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на той же строк.
Задоволено цивільний позов КП (КЗ) "Луцька міська клінічна лікарня" Управління охорони здоров`я Луцької міської ради про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_8 ( ОСОБА_8 ) та стягнуто з ОСОБА_7 69 425 грн.
Крім цього, частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до ПАТ "Луцьке автотранспортне підприємство 10701", ПАТ "Страхова група "ТАС" про відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди та стягнуто з ПАТ "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 300 000 грн, з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_10 стягнуто страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із лікуванням потерпілого в сумі 144 153,56 грн та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 21 вересня 2023 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 23 травня 2017 року близько 07:00 в світлу пору доби керуючи технічно справним автобусом марки "БАЗ А079.14", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по маршруту № 23 в м. Луцьку на пр. Соборності в середній смузі руху в напрямку вул. Чорновола зі сторони вул. Гордіюк зі швидкістю 52,8 км/год, під`їжджаючи до регульованого пішохідного переходу, навпроти ТЦ "Гостинець" м. Луцьк, не вибрав безпечної швидкості, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, продовжив рух прямо зі сталою швидкістю, чим порушив вимоги п. 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху (далі ? ПДР), маючи об`єктивну можливість виявити пішохода, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 ( ОСОБА_8 ), який здійснював перетин проїзної частини дороги по регульованому пішохідному переході на заборонений сигнал світлофора для пішоходів, з права на ліво відносно руху транспортного засобу.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди (ділі ? ДТП) потерпілому ОСОБА_8 ( ОСОБА_8 ) було спричинено тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому основи та склепіння черепа з забоєм головного мозку важкого ступеня, гострою епідуральною гематомою справа, субдуральними геморагічними нашаруваннями зліва та травматичним субарохноідальним крововиливом; спонтанний пневмоторакс справа; підшкірної гематоми та садна на лобній ділянці голови, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 699 від 18 липня 2017 року за ступенем тяжкості відносяться, зокрема, черепно-мозкова травма та спонтанний пневмоторакс ? до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, підшкірна гематома та садна - до категорії легких тілесних ушкоджень.
Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 (дослідження обставин ДТП) № 9212 від 11 грудня 2017 року водій автобуса марки "БАЗ А079.14", номерний знак НОМЕР_1, при дотриманні вимог Правил дорожнього руху, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_8 .
В прямому причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_7, вимог п. 2.3 (б), 12.3 ПДР:
Так, в порушення вимог п. 2.3 (б) ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху, він не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну.
В порушення вимог п. 12.3 ПДР, при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний був виявити, він негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі сторона захисту вказує на допущення істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК), які могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, а тому просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, також покликається на те, що вирок занадто суворий. Крім того вказує, що суди при визнанні засудженого винуватим покликаються на один з варіантів висновку експерта № 8070 від 5 травня 2020 року, не зазначивши причин не взяття до уваги двох інших варіантів цього ж висновку. Звертає увагу, що суди не дали оцінки поведінці, діям та порушенням ОСОБА_8, який, зокрема, перебував у стані алкогольного сп`яніння. Також зазначає, що без належної уваги залишилися відеозаписи події та протокол слідчого експерименту.
Крім цього, ставить інші вимоги, що стосуються фактичних обставин кримінального правопорушення.
Засуджений ОСОБА_7 надіслав до суду пояснення в яких зазначив про те, що намагався уникнути зіткнення, однак ОСОБА_8, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, здійснив необдуманий вчинок, вибігши на дорогу в порушення вимог ПДР. Також засуджений зазначає про залишення без належної оцінки доводів сторони захисту щодо наявних у матеріалах кримінального провадження доказів.
Прокурор у своїх запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін. Вказує, що рішення є законними, обґрунтованими та ухвалені на підставі належних і допустимих доказів.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник у судовому засіданні підтримали доводи касаційної скарги.
Прокурор заперечувала проти того, щоб касаційну скаргу було задоволено.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого та прокурора, перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, запереченнях та поясненнях, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За змістом ст. 438 вказаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати оскаржені рішення через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених судами попередніх інстанцій.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
За правилами ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими з урахуванням вимог ст. 94 цього Кодексу.
Суд оцінив та врахував показання:
· засудженого ОСОБА_7, який винуватість не визнав та вказав, що під`їжджаючи до перехрестя просп. Соборності та просп. Молоді помітив, що на світлофорі для нього як водія засвітився червоний сигнал, при цьому він не гальмував, а пустив автобус "накатом", швидкість була близько 10 км/год. Коли увімкнувся зелений сигнал світлофору, то він одразу почав розгін автобуса, транспортних засобів та інших перешкод на дорозі не було. Проїхавши половину відстані, помітив як на пішохідний перехід виходять два пішоходи. Коли він пригальмував, то пішоходи також зупинилися та подивились в його сторону, тому точно бачили, що автобус рухається, це було близько 10 м до пішохідного переходу. Після їх зупинки, він почав набирати швидкість руху і в цей момент один із пішоходів, а саме, потерпілий, почав перебігати дорогу, у зв`язку з чим він намагався уникнути наїзду на нього, але не встиг і здійснив наїзд на пішохода. Вважає, що ним не було допущено вимог ПДР, в його маневрах усе зроблено правильно, а потерпілий сам порушив ПДР, і саме тому його дії перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням даної ДТП;
· потерпілої ОСОБА_10, яка суду зазначила, що вона переглядала наявне відео ДТП, на якому бачила, що водій транспортного засобу ніяким чином не намагався уникнути зіткнення, а її син рухався по пішохідному переході і намагався втекти. На даний час син потребує щоденного догляду, оскільки перебуває без свідомості у лежачому стані, визнаний інвалідом I групи. Наполягала на найсуворішій мірі покарання, пов`язаній з позбавленням волі;
· свідка ОСОБА_11, який суду показав, що ішов з потерпілим ОСОБА_8 через пішохідний перехід. Як тільки вони ступили на пішохідний перехід і пройшли кілька кроків, з`явилась маршрутка. Він почув як вона пригальмувала, тому зробив крок назад та зупинився, в той час як ОСОБА_8 навпаки ? ступив крок вперед. При цьому, водій маршрутного таксі ОСОБА_7 не зупинився, а кілька разів пригальмовував, потім маневрував намагаючись проїхати повз них. В цей момент він зупинився, а потерпілий ОСОБА_8 перебував майже на середині дороги та зробив різкий ривок і почав перебігати дорогу, перебуваючи на пішохідному переході, у зв`язку з чим маршрутка здійснила наїзд на ОСОБА_8 . Він не пригадує на який колір світлофора вони переходили дорогу і чи взагалі світлофор тоді працював. Також вказав, що з ним проводився слідчий експеримент, під час якого він дав точні показання;
· свідка ОСОБА_12, який надав покази про те, що 23 травня 2017 року, близько 07:00, він їхав на роботу в маршрутному таксі. Сидів на 3 ряді сидінь біля вікна та коли проїжджали перехрестя просп. Соборності та просп. Молоді на зелений сигнал світлофору, помітив двох пішоходів, які рухалися на заборонений для них сигнал світлофору. Показав, що водій маршрутного транспортного засобу пригальмував, майже зупинився, а потім знову продовжив рух - він декілька разів так робив, і згодом зробив маневр ліворуч, однак в цей час один з чоловіків ? потерпілий почав бігти, після чого й відбулося зіткнення. Цих пішоходів він особисто побачив за 10-15 метрів, і водій їх також мав бачити, оскільки у той час рух був взагалі не інтенсивний. Екстрене гальмування водій застосував вже в момент зіткнення, а до цього, то пригальмовував, то знову ж їхав;
· свідка ОСОБА_13, який надав показання про те, що 23 травня 2017 року вранці, він стояв своїм автомобілем поблизу РАГС у м. Луцьку і у цей час почув гальмування маршрутки, хоча для неї був зелений сигнал світлофора. Піднявши голову побачив, що двоє хлопців переходять пішохідний перехід на заборонений сигнал. Пішоходи спочатку зупинились, а транспортний засіб почав набирати швидкість та трішки змінив рух в сторону аби їх оминути, тоді один із них почав бігти у зв`язку з чим маршрутне таксі здійснило наїзд на нього. Він припускає, що чоловіки могли бути в стані сп`яніння.
Крім того, суд поклав в основу вироку дані, що містяться:
· в подорожному листі автобуса від 23 травня 2017 року відповідно до якого ОСОБА_7 їхав маршрутом № 23 до 13:42 год;
· протоколі огляду місця події від 23 травня 2017 року з оформленими до нього фототаблицями, яким зафіксовано місце ДТП, а саме - проїзна частина дороги просп. Соборності, навпроти ТЦ "Гостинець" на просп. Соборності, 110-Л. В ході проведення огляду виявлено два сліди гальмування, які закінчуються біля передніх коліс автобуса. Правий слід гальмування має свій початок за 7,7 м до правого краю дороги за 1,2 м до рогу буд. № 11-Л просп. Соборності, та за 2,6 м. до початку розмітки регульованого пішохідного переходу - загальною довжиною 18,2 м. Лівий слід гальмування має свій початок за 9,5 м до правого краю дороги на відстані до 0,7 м до рогу буд. № 11-Л просп. Соборності, та 2 м до початку розмітки регульованого пішохідного переходу, загальною довжиною 17,3м;