ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 755/1191/23
провадження № 61-15174св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Шипович В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Київська міська рада;
третя особа - державний реєстратор Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузора Анна Віталіївна;
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року у складі судді Гаврилової О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Невідомої Т. О., Соколової В. В.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа - державний реєстратор Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузора А. В., про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, поновлення права власності.
Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики на суму 400 000 грн, 04 лютого 2017 року між ним та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку ОСОБА_1 належну їй на праві власності квартиру загальною площею 28,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, про що був внесений відповідний запис до державного реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 18858672).
В подальшому він звернувся із цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2017 року, яке набрало законної сили 04 квітня 2017 року, його позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано за ним право власності на квартиру загальною площею 28,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
16 серпня 2022 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна він дізнався про те, що на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2019 року у справі № 755/12071/18, яке набрало законної сили 30 жовтня 2019 року, та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 червня 2021 року № 1401 державний реєстратор Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузора А. В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62203461 від 10 грудня 2021 року, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 45587560 та зареєстровано право комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на квартиру загальною площею 28,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 110432038000.
Зазначене рішення державного реєстратора є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а його право власності на вказану квартиру - поновленню, оскільки територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради відмовлено у витребувані у нього спірної квартири, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2019 року у справі № 755/12071/18 не містить задоволених вимог щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на спірне нерухоме майно. Крім того, в порядку статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) на це майно накладено арешт, який не скасований.
Тому рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2019 року у справі № 755/12071/18 не підлягає виконанню відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності 16 січня 2020 року, в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17 травня 2017 року № 20527040, на підставі якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру.
Також рішення державного реєстратора суперечить рішенню Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2017 року у справі № 2/742/536/17, що набрало законної сили 04 квітня 2017 року.
Він утримує спірну квартиру з 04 квітня 2017 року, сплачує комунальні послуги та здійснює ремонт, є добросовісним набувачем зазначеного об`єкта нерухомого майна, тому воно не може бути витребуване в нього відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузори А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62203461 від 10 грудня 2021 року, яким за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради зареєстровано право комунальної власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1104320380000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності № 45587560 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а також поновити його право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2019 року у справі № 755/12071/18, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року та постановою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року позов Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання правочину недійсним, скасування реєстрації, визнання спадщини відумерлою та витребування майна з чужого незаконного володіння було задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 02 грудня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською Н. Ю. (далі - приватний нотаріус КМНО Чернявська Н. Ю.) за реєстровим номером 1853. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17790804 від 02 грудня 2016 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1104320380000. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20527040 від 17 травня 2017 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності за ОСОБА_1 на вказану квартиру. Визнано відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, що складається з квартири АДРЕСА_2 . В іншій частині позову відмовлено.
Зазначеним рішенням суду було встановлено, що спірна квартира належала на праві приватної власності ОСОБА_6, після смерті якого ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право спадщину, видане приватним нотаріусом КМНО Чернявською Н. Ю. 02 грудня 2016 року на підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2016 року про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Однак ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 17 січня 2017 року вказане рішення суду було скасоване, а позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду. Тому всі подальші правочини щодо відчуження спірної квартири є такими, що вчинені без належного обсягу цивільної дієздатності, та не можуть створювати будь-яких правових наслідків.
Оскільки відсутні спадкоємці ОСОБА_6 як за заповітом, так і за законом, а ОСОБА_3 в ході розгляду справи про встановлення факту спільного проживання зі спадкоємцем не зміг підтвердити належність до четвертої черги спадкування за законом, то спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6 є відумерлим та підлягає переходу у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Таким чином державний реєстратор правомірно прийняв рішення про реєстрацію права власності на підставі рішення суду, державним реєстратором були дотримані вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та встановлена відсутність підстав для відмови в державній реєстрації. У зв`язку з цим відсутні підстави для поновлення права власності позивача на спірну квартиру.
Доводи позовної заяви про те, що рішення державного реєстратора не відповідає вимогам закону, оскільки позивач набув право власності на підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2017 року у справі № 742/765/17, яке набрало законної сили, та є добросовісним набувачем спірного майна, є безпідставними, оскільки рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2019 року у справі № 755/12071/18 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20527040 від 17 травня 2017 року, яким за ОСОБА_1 саме на підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2017 року у справі № 742/765/17 зареєстровано право власності.
Посилання позивача на проведення ним у період з серпня 2019 року по листопад 2021 року оплат за комунальні послуги за спірною адресою жодним чином не впливає на правомірність рішення державного реєстратора.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15 (провадження № 61-17779св18), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 лютого 2020 року у справі № 915/572/17, в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, а також - не дослідили зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду міста Києва.
27 грудня 2023 року справа № 755/1191/23 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скаргаОСОБА_1 мотивована тим, що суди не звернули увагу на те, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2019 року у справі № 755/12071/18 було відмовлено в задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради до нього про витребування майна з чужого незаконного володіння і вказаним рішенням суду не припинено його право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2017 року у справі № 742/765/17, на підставі якого він набув право власності на зазначену квартиру не скасоване. Таким чином він є добросовісним набувачем та законним володільцем спірного майна, а оспорюваним рішенням державного реєстратора за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради зареєстровано право комунальної власності на зазначене майно.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Спірна квартира АДРЕСА_2 належала на праві власності ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис про смерть від 14 квітня 2016 року № 5975.
За заявою ОСОБА_3 як спадкоємця четвертої черги відповідності до вимог статті 1264 ЦК України 02 грудня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Чернявською Н. Ю. було видано свідоцтво про право спадщину.
Будь-які інші особи з відповідними заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 до нотаріуса не зверталися.
Вказане свідоцтво про право спадщину було видане на підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2016 року про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
05 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького нотаріального округу Чернігівської області Ігнатовим Д. Є., на підставі якого за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2, що відображено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 17815817 від 05 грудня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 110432038000.
В подальшому за договором купівлі-продажу, укладеним 13 січня 2017 року та посвідченим приватним нотаріусом Прилуцького нотаріального округу Чернігівської області Ігнатовим Д. Є. право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_2
04 лютого 2017 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав у власність, а позичальник прийняла грошову суму в розмірі 400 000 грн на строк до 01 березня 2017 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 04 лютого 2017 року між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку ОСОБА_1 належну їй на праві власності квартиру загальною площею 28,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, про що був внесений відповідний запис до державного реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 18858672).
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 400 000 грн шляхом звернення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, що стало підставою для реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 і 22 травня 2017 року державним реєстратором Микитенко О. В. вказані відомості були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22 травня 2017 року? номер запису про право власності 3530453.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 17 січня 2017 року рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2016 року про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 із спадкодавцем на час відкриття спадщини скасоване, а позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Крім того, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2019 року у справі № 755/12071/18, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року та постановою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року позов Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання правочину недійсним, скасування реєстрації, визнання спадщини відумерлою та витребування майна з чужого незаконного володіння було задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 02 грудня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Чернявською Н. Ю. за реєстровим номером 1853. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17790804 від 02 грудня 2016 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1104320380000. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20527040 від 17 травня 2017 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності за ОСОБА_1 на вказану квартиру. Визнано відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, що складається з квартири АДРЕСА_2 . В іншій частині позову відмовлено.
За змістом вказаних судових рішень суди виходили з того, що державна реєстрація права власності на спірну квартиру на ім`я ОСОБА_3 здійснена на підставі недійсного свідоцтва про право на спадщину. Тому рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17790804 від 02 грудня 2016 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності за ОСОБА_3 на спірну квартиру, а також рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20527040 від 17 травня 2017 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_1 на цю квартиру підлягають скасуванню. Оскільки в даному випадку відсутні спадкоємці ОСОБА_6 як за заповітом, так і за законом, а ОСОБА_3 в ході розгляду справи про встановлення факту спільного проживання зі спадкоємцем не зміг підтвердити належність до четвертої черги спадкування за законом, то спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6 є відумерлим та підлягає переходу у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
На підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2019 року у справі № 755/12071/18, яке набрало законної сили 30 жовтня 2019 року, та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 червня 2021 року № 1401 державний реєстратор Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузора А. В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62203461 від 10 грудня 2021 року, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 45587560 та зареєстровано право комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на квартиру загальною площею 28,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 110432038000.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року у справі № 755/15785/17 задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Назарко М. В. про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017101040000200 від 18 жовтня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України. Накладено арешт на майно, шляхом заборони відчуження, а саме на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 28,6 кв.м, яке належить територіальній громаді міста Києва.
На підставі цієї ухвали слідчого судді 27 листопада 2018 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме, накладено арешт на майно, шляхом заборони відчуження, що не впливає на здійснення реєстрації права власності на підставі рішення суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.