ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 754/15711/17
провадження № 61-15261св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідач - акціонерне товариство "Альфа-Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Самчук Марина Валеріївна, на постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М.,
Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк", банк), яке змінило назву на акціонерне товариств "Сенс Банк", про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, зобов?язання відмінитиобтяження напредмет іпотеки та стягнення з ПАТ "Укрсоцбанк" переплачених коштів в сумі 918 676,88 грн.
Позовну заяву мотивовано тим, що 06 листопада 2007 року між ним та АКБ "Укрсоцбанк" було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 127 500,00 доларів США, зі сплатою 12,25% річних та кінцевим строком повернення заборгованості до 05 листопада 2032 року. Пунктом 1.2. договору встановлено, що кредит надається позичальнику на наступні цілі - придбання нерухомого майна - трикімнатної квартири, загальною площею 68,40 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та яка взята в забезпечення із заставною вартістю
757 500,00 грн. Згідно з пунктом 3.1.1. договору порядок надання кредиту на цілі, визначені у пункті 1.2. договору, здійснюється шляхом видачі позичальнику готівкових грошей з позичкового рахунку позичальника № НОМЕР_1 .
Зазначена квартира є предметом договору іпотеки, укладеного цього ж дня між ним та банком.
Зазначав, що при укладенні кредитного договору були допущені порушення умов чинного на той час законодавства.
Зміст та умови кредитного договору були розроблені безпосередньо відповідальними працівниками банку, а тому позивач був позбавлений фактичної можливості вносити зміни до змісту кредитного договору і при його укладенні мав можливість погодитись лише на ті умови, які були запропоновані йому банком щодо істотних умов договору та відсоткової ставки.
Банком навмисно не дотримано та грубо порушено встановлені вимоги діючого законодавства України та приписи Національного Банку України для укладення кредитного договору, які визначені законом як істотні та є необхідні, а саме банк не надав позичальнику повної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту забезпеченого іпотекою; навмисно приховав та невірно відобразив фактичні дані і відомості відносно значення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за кредитом, що обумовлена між сторонами кредитного договору та того розміру абсолютного подорожчання кредиту, які узгоджені між сторонами кредитного правочину в його умовах; у змісті кредитного договору не встановив умов надання кредиту, зокрема, про можливе настання валютних ризиків для позичальника; щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу шляхом оприлюднення їх у письмовій формі ще до укладання такого договору; не встановлено інфляційного застереження та відсутні належні дані і відомості відносно досягнутої домовленості, про розрахунки індексації інфляційних втрат вартості предмету іпотеки та збереження її реальної вартості; не визначено для позичальника умови договору щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки. Не надано у письмовому вигляді інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів, чим порушено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168.
Вважав, що відсутність в умовах правочину вище зазначених застережень та домовленостей між сторонами кредитного договору, суттєво порушує баланс договірних правовідносин позичальника, істотно знецінює вартість предмету іпотеки та значно погіршує становище іпотекодавця йому на шкоду, що є недопустимим. А ненадання зазначеної інформації суб`єктом господарювання, який повинен її надати, останній несе відповідальність, встановлену статтями 15, 18 і 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Крім того, надаючи кредит в іноземній валюті на придбання нерухомого майна, банк не виконав функції агента валютного контролю, так як він відповідно до наданого дозволу про перелік операцій, які мав право здійснювати, мав право лише на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (без індивідуальної ліцензії). Таким чином, банк, порушуючи чинне валютне законодавство, не мав права надавати кредит в іноземній валюті, чим ввів позичальника (позивача у справі) в оману, що свідчить про недотримання банком статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та постанови Національного банку України від 10 травня 2007 року №168.
До того ж, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту зазначається детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, який визначається відповідно до графіку платежів і обов`язково з фіксацією платежів у національній валюті України, однак графіком до кредитного договору не визначено гривневий еквівалент та повний склад витрат, а тому такий графік, за обґрунтуванням вимог позивача, не відповідає нормам діючого законодавства і є нікчемним. Такі дії АКБ "Укрсоцбанк" містять ознаки нечесної підприємницької практики, яка суворо забороняється згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів".
Позивач вважав, що банк ввів його в оману відносно законності здійснення операції надання кредиту, а тому, в силу вимог закону - частини 1 статті 230 ЦК України такий правочин визнається судом недійсним з моменту його вчинення і кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину - стаття 216 ЦК України. Зазначена умова передбачена і частиною 9 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому забезпечувальні договори автоматично визнаються також недійсними відповідно до частини 2 статті 548 ЦК України.
Враховуючи те, що він сплатив банку за сім років виконання договору
1 103 213,44 грн, що на 459 338,44 грн більше від погодженої початкової суми позики на момент укладення договору, що дорівнювала 643 875,00 грн, посилаючись на частину 2 статті 230 ЦК України, яка визначає, що сторона, яка застосувала обман, повинна відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину, вважав, що банк зобов?язаний повернути йомупереплачену суму в подвійному розмірі, із розрахунку 459 338,44 грн х 2 = 918 676,88 грн.
Ураховуючи зазначене, позивач ОСОБА_6 просив суд визнати недійсним кредитний договір № 40.29-48/557 від 06 листопада 2007 року; визнати недійсним договір іпотеки №013/641-І від 06 листопада 2007 року, укладений на забезпечення умов кредитного договору, зобов`язати банк відмінити обмеження обтяження на предмет іпотеки; стягнути з
ПАТ "Укрсоцбанк" на його користь переплачені кошти в сумі 918 676,88 грн.
Короткий зміст судових рішень першої інстанції
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року замінено відповідача у справі з ПАТ "Укрсоцбанк" на АТ "Альфа-Банк".
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року зупинено провадження у справі до прийняття спадщини спадкоємцями, яка відкрилась внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року залучено до участі у справі як правонаступника позивача - ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 липня 2022 року у складі судді Лісовської О. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсними з моменту укладення кредитний договір та договір іпотеки від 06 листопада 2007 року, укладені між ОСОБА_6 та АКБ "Укрсоцбанк".
Скасовано обтяження на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, накладені відповідно до договору іпотеки від 06 листопада 2007 року.
У задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів відмовлено.
Додатковим рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 липня 2022 року стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 13 750,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладенні договору кредиту від 06 листопада 2007 року банком не надано позичальнику, як споживачу фінансових послуг, достовірної інформації про умови кредитування, відомостей щодо реальної відсоткової ставки, за якою буде сплачуватися кредит, дійсної сукупної вартості кредиту та дійсної суми абсолютного значення подорожчання кредиту. Крім того, стороною відповідача не надано суду доказів про належне виконання вимог кредитного договору в частині повідомлення позичальника щодо збільшення з 17 листопада 2008 року відсоткової ставки за користування кредитними коштами до 14,00 % річних. Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави для визнання недійсним кредитного договору.
Посилаючись на положення статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку", суд першої інстанцій вважав, що у зв`язку з припиненням основного зобов`язання, зобов`язання позивача за іпотечним договором, які є похідними від основного зобов`язання, також є припиненим.
Оскільки за встановлених судом першої інстанції обставин справи оскаржувані договори мають бути визнані недійсними, то, як наслідок, підлягає скасуванню обтяження на предмет іпотеки - квартиру
АДРЕСА_2, накладене відповідно до договору іпотеки від 06 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_6 та АКБ "Укрсоцбанк".
Відмовляючи в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення переплачених коштів у розмірі 918 676,88 грн, суд першої інстанцій керувався тим, що позивачем не надано суду доказів того, що вказані кошти ним сплачені у подвійному розмірі, що була здійснена переплата, не надано відповідний розрахунок, з якого можна зробити переконливий висновок про переплату.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 липня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що процедура укладення кредитного договору від 06 листопада 2007 року дотримана банком.
Виконуючи приписи статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", банк ознайомив позичальника з діючими умовами кредитування. Позичальник ОСОБА_6 під підпис отримав інформацію про умови кредитуваня фізичних осіб на придбання нерухомості на вторинному ринку та детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, які містять відомості про суму кредиту та мету кредитування, строк кредитування, реальну проценту ставку та абсолютне значення подорожчання кредиту, метод розрахунку процентів, розмір платежів на користь третіх осіб за надані супутні послуги, умови дострокового погашення, суми платежів за розрахунковими періодами протягом всього строку кредитування із зазначенням розподілу коштів щомісячного платежу на погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, з чим позичальник погодився під час укладення оспорюваного кредитного договору.
Підписавши кредитний договір та умови кредитування банку, ОСОБА_6 погодився зі встановленими умовами, у подальшому сплачував кредитну заборгованість протягом тривалого періоду часу та не звертався до банку із приводу роз`яснень положень договору чи надання іншої інформації щодо виконання зобов`язань, не пред`являв претензій з приводу того, що йому є незрозумілими умови кредитного договору.
Отже, кредитний договір, що підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали потрібний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; на момент укладення оспорюваного договору позичальник не пред`являв додаткових вимог про надання додаткової інформації щодо умов договору та у подальшому виконував їх, спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.
Суд зазначив, що обставини, які б свідчили про здійснення банком нечесної підприємницької практики та про введення позичальника в оману, є недоведеними, зокрема, самий факт обману, наявність умислу в діях банку, спрямованого на введення позичальника в оману щодо умов кредитування.
Укладаючи спірний договір про надання кредиту в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. При цьому банк мав право надавати кредит у іноземній валюті, оскільки у нього була наявна відповідна ліцензія.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважав, що відсутні підстави для визнання недійсним кредитного договору, а також похідного від нього договору іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
До Верховного Суду 25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду
від 28 вересня 2023 року, у якій просила її скасувати та залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 липня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 липня 2022 року.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 752/4256/17, тощо.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що при укладенні оспорюваного договору банком не була виконана переддоговірна робота з позичальником, не надано в письмовій формі повної та достовірної інформації, яку повинен був надати до підписання договору. Зокрема, банк не надав позичальникові інформації про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, не надав детальний розпис сукупної вартості кредиту, вартості усіх супутніх послуг, графік платежів; банк не попередив позичальника про валютні ризики під час виконання умов кредитного договору, які несе споживач. Вважає несправедливими та дискримінаційними умови кредитного договору щодо погашення кредиту і сплати відсотків за користування кредитом в доларах США, оскільки усі валютні ризики знецінення національної валюти у такому випадку банк покладає на позичальника. Зазначає, що банк не мав індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу, отже не мав права надавати кредит у доларах США.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Встановлені судами фактичні обставини справи
У жовтні 2007 році ОСОБА_6 звернувся до
АКБ "Укрсоцбанк" з метою отримання банківських послуг - кредиту у розмірі
127 500,00 доларів США на строк 300 місяців на купівлю житла.
До укладення та підписання кредитного договору з банківською установої, споживачем послуг банку ОСОБА_6 вчинені наступні дії:
26 жовтня 2007 року підписано попередню інформацію про умови кредитування фізичних осіб на придбання нерухомості на вторинному ринку, де зазначено, що він, ОСОБА_6, ознайомлений з інформацією щодо наявних в установі АКБ "Укрсоцбанк" схем кредитування, їх умов, відмінностей між ними, в тому числі, стосовно його зобов?язань, їхперевагами танедоліками, а також щодоорієнтовної сукупноївартості кредитуза кожною з них, та отримав всі необхідні роз?яснення.
06 листопада 2007 року ОСОБА_6 ознайомився та підписав детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту.
06 листопада 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк" (після зміни назви АТ "Сенс Банк"), та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 127 500,00 доларів США, зі сплатою 12,25% річних, та кінцевим строком повернення заборгованості по кредиту до 05 листопада
2032 року.
Підпунктом 1.1.1. пункту 1.1. кредитного договору сторони встановили графік та порядок погашення суми основної заборгованості шляхом сплати позичальником щомісячних платежів до 10 числа кожного місяця, протягом усього часу дії договору в розмірі 425,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення 05 листопада 2032 року.
У пункті 2.4. договору сторони визначили порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого дня та послідуючих неробочих днів місяця, проценти нараховуються з розрахунку факт/360, сплата яких здійснюється позичальником щомісячно у валюті кредиту не до 10 числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти.