ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 337/3703/22
провадження № 61-13859св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2023 року, додаткове рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 травня 2023 року у складі судді Салтан Л. Г. та на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро") про захист прав споживача, визнання недійсними окремих умов кредитного договору та зобов`язання вчинити певні дії.
Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що 27 серпня 2021 року між ним та АТ "Банк Кредит Дніпро" укладено кредитний договір, у якому банк встановив сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, не зазначивши, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредиту не є самостійною послугою. Обслуговування кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку по своїй суті не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались. Вважає, що раніше сплачена комісія у розмірі 30 000 грн підлягає зарахуванню у рахунок інших обов`язкових платежів позивача за кредитним договором.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив:
- визнати недійсною з моменту укладення умову пункту 1.2 кредитного договору від 27 серпня 2021 року № 22038000529185 в частині встановленої щомісячної комісії за обслуговування кредиту з 27 серпня 2021 року до 27 серпня 2026 року;
- зобовʼязати АТ "Банк Кредит Дніпро" провести перерахунок здійснених ним із часу укладення кредитного договору від 27 серпня 2021 року № 22038000529185 платежів, зарахувавши сплачену ним комісію у сумі 30 000 грн у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором.
Також у листопаді 2022 року АТ "Банк Кредит Дніпро" подало зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними зобов`язаннями.
Зустрічний позов АТ "Банк Кредит Дніпро" обґрунтований тим, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої зобов`язання позичальника за кредитним договором від 27 серпня 2021 року № 22038000529185, внаслідок чого станом на 09 листопада 2022 року у нього утворилась прострочена заборгованість, яка становить: залишок за простроченим кредитом - 1 390,68 грн, залишок за простроченими відсотками - 1,17 грн, залишок за простроченою комісією - 54 000 грн.
Неналежне виконання позичальником зобов`язання з повернення кредитних коштів надає банку право на дострокове погашення всього кредиту разом із заборгованістю.
АТ "Банк Кредит Дніпро" просить відмовити у первісному позові, оскільки сплата комісії є узгодженою між сторонами як у самому кредитному договорі, так і в універсальному договорі банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб, згоду на укладення якого ОСОБА_1 надав шляхом підписання 27 серпня 2022 року заяви-згоди № 1177386, та достроково стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, що виникла станом на 09 листопада 2022 року у сумі 247 381 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсною з моменту укладення договору умову пункту 1.2 кредитного договору від 27 серпня 2021 року № 22038000529185, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро", в частині встановленої щомісячної комісії за обслуговування кредиту з 27 серпня 2021 року до 27 серпня 2026 року.
Зобов`язано АТ "Банк Кредит Дніпро" здійснити перерахунок платежів ОСОБА_1 з комісії з часу укладення кредитного договору від 27 серпня 2021 року № 22038000529185, зарахувавши сплачену ним комісію у сумі 30 000 грн у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором.
Вирішено питання про розподіл судового збору.
Зустрічний позов АТ "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними зобов`язаннями задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитним договором від 27 серпня 2021 року № 22038000529185 у сумі 193 381,84 грн. У іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судового збору.
Додатковим рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 травня 2023 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2023 року доповнено таким: стягнуто з АТ "Банк Кредит Дніпро" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, суму у розмірі 12 500 грн.
Рішення судів попередніх інстанції мотивовані тим, що, встановивши у кредитному договорі № 22038000529185 сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, що у загальному розмірі за 60 місяців кредитування становить 237 750 грн, банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються. Указаний розмір комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, тобто оспорювані умови кредитного договору є несправедливими. Згідно з графіком платежів і розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки загальний розмір плати за розрахунково-касове обслуговування (237 750 грн) є значно суттєвим порівняно із розміром кредиту, отриманого ОСОБА_1 (200 000 грн).
Оскільки відповідач нараховував, а позивач сплачував комісію за послуги, що супроводжують кредит, зокрема в частині встановленої у графіку платежів щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування із 24 вересня 2021 року до 24 січня 2022 року у загальному розмірі 30 000 грн, вказана сума підлягає зарахуванню у рахунок інших обов`язкових платежів позивача за кредитним договором.
Суд апеляційної інстанції вказав, що посилання місцевого суду на положення частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, є помилковим, оскільки стаття 11 Закону України "Про споживче кредитування" на момент виникнення спірних правовідносин втратила чинність у тій редакції, якою керувався суд, а постанова Національного банку України № 168 втратила чинність у цілому.
На час укладення договору набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування", статтею 8 якого передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Водночас, ураховуючи статтю 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у новій редакції, яка дозволяє застосувати до спірних правовідносин статтю 18 цього Закону, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Помилкове застосування судом першої інстанції не вплинуло на правильність вирішення первісного позову, оскільки банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, тобто оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.
Частково задовольняючи зустрічний позов банку, суди виходили з такого.
Позичальник свої зобов`язання належним чином за укладеним кредитним договором від 27 серпня 2021 року № 22038000529185 не виконував, внаслідок чого у нього перед банком виникла заборгованість, яка станом на 09 листопада 2022 року становить залишок строкового кредиту у розмірі 192 060,96 грн, залишок нарахованих відсотків - 1 319,68 грн, залишок простроченого кредиту - 1,17 грн, а всього - 193 381,84 грн.
Підстави для стягнення залишку простроченої комісії у розмірі 54 000 грн відсутні, оскільки умови щодо сплати комісії, визначені у пункті 1.2 кредитного договору від 27 серпня 2021 року № 22038000529185, визнані недійсним з моменту укладення договору.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позовній заяві, підписаній представником ОСОБА_1 адвокатом Ямою Д. М., зазначено орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу від 15 000 грн до 20 000 грн.
Повноваження на представництво інтересів позивача підтверджені договором про надання правової допомоги від 29 жовтня 2022 року № 442-ц-2022, ордером до договору.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України адвокат Яма Д. М. протягом п`яти днів від дня ухвалення рішення подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу, надав суду акт приймання-передачі послуг, згідно з яким він зазначає участь у чотирьох судових засіданнях: 23 листопада 2022 року, 21 грудня 2022 року, 13 березня 2023 року та 17 квітня 2023 року, за кожне з яких визначена оплата у розмір 2 500 грн, та квитанцію до прибуткового касового ордеру про сплату ОСОБА_1 адвокату Ямі Д. М. 12 500 грн.
Суди зазначили, що адвокат Яма Д. М. брав участь у чотирьох засіданнях, однак помилково зазначив, що замість засідання 29 листопада 2022 року брав участь у засіданні 23 листопада 2022 року, що розцінено як описка.
Порушення судом принципів співмірності та необхідності витрат не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
21 вересня 2023 року АТ "Банк Кредит Дніпро" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2023 року, додаткове рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 травня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, ухвалити нове про відмову у позові ОСОБА_1 та задовольнити зустрічний позов АТ "Банк Кредит Дніпро" у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року в справі № 405/4719/16-ц, від 30 червня 2021 року в справі № 201/10403/19, від 21 червня 2023 року в справі № 463/2891/21, від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що у визначений Законом України "Про споживче кредитування" строк позичальник не відмовився від кредиту, а продовжував виконувати обов`язок зі сплати платежів, передбачених умовами кредитного договору, у тому числі і комісію.
Після укладення кредитного договору від 27 серпня 2021 року № 22038000529185 АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 уклали універсальний договір банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб у АТ "Банк Кредит Дніпро", шляхом підписання ОСОБА_1 заяви-згоди від 27 серпня 2022 року № 1177386, в якій він підтвердив, що до підписання цієї заяви-згоди він ознайомлений та згодний з умовами, що розміщені на веб-сайті банку, тарифами, підтвердив, що зобов`язується самостійно відстежувати всі зміни та доповнення, які будуть вноситись до УДБО, погодився отримувати банківські послуги на умовах, що зазначені в УДБО, погодився з порядком зміни тарифів та виконанням зобов`язань зі сплати заборгованості, нарахованої відповідно до тарифів.
З урахуванням положень статей 6, 626-628 ЦК України сторони досягли всіх істотних умов щодо кредитування. Позичальник, підписуючи кредитний договір, погодився на нарахування до обов`язкового платежу фіксованої суми комісії за обслуговування кредитної заборгованості, однак усупереч статті 526 ЦК України відмовляється належним чином виконувати зобов`язання.
Встановивши неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційний суд залишив рішення місцевого суду без змін.
Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII"Про споживче кредитування" не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця.
Висновки судів попередніх інстанцій про безпідставне і несправедливе нарахування комісії суперечать нормативно-правовому регулюванню відносин у сфері споживчого кредитування, зокрема Закону України "Про споживче кредитування", Закону України "Про банківську діяльність", постанові Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49.
Зобов`язавши кредитора здійснити перерахунок платежів шляхом зарахування сплаченої комісії у розмірі 30 000 грн у рахунок інших обов`язкових платежів, суди попередніх інстанцій одночасно стягнули з позичальника на користь кредитора заборгованість за кредитом та процентами, що унеможливить виконання оскаржуваних судових рішень.
Суди попередніх інстанцій стягнули з АТ "Банк Кредит Дніпро" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 12 500 грн за участь в судових засіданнях 23 листопада 2022 року, 21 грудня 2022 року, 13 березня 2023 року, 17 квітня 2023 року, тоді як 23 листопада 2022 року судового засідання у справі не відбувалось. Усупереч статті 137 ЦПК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, не довів розмір таких витрат, не зазначив розрахунок витраченого часу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у листопаді 2023 року, ОСОБА_1 заперечував проти доводів АТ "Банк Кредит Дніпро", просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив обґрунтовано тим, що посилання заявника у касаційній скарзі на практику Верховного Суду є помилковим, оскільки у справах № 405/4719/16-ц, № 201/10403/19, № 463/2891/21 встановлені інші обставини, а правові висновки у справі № 826/1216/16 не стосуються предмету позову у справі, що переглядається у касаційному порядку.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Банк Кредит Дніпро".
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05 грудня 2023 року справу передано судді-доповідачу Білоконь О. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро" укладено кредитний договір № 22038000529185, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у сумі 200 000 грн на споживчі потреби строком на 60 місяців до 27 серпня 2026 року.
Пунктом 1.2 договору № 22038000529185 встановлено фіксовану процентну ставку на строкову заборгованість у розмірі 0,001 % річних. Цим же пунктом встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту:
- з 27 серпня 2021 року до 26 грудня 2022 року - 3 % від суми кредиту;
- з 27 грудня 2022 року до 26 березня 2024 року - 2,5 % від суми кредиту;
- з 27 березня 2024 року до 26 червня 2025 року - 1,5 % від суми кредиту;
- з 27 червня 2025 року до 27 серпня 2026 року - 0,925 % від суми кредиту.
Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору погашення заборгованості за кредитом, сплата процентів та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів (обов`язковий платіж).
Внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачено в розділі 4 "Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки" кредитного договору № 22038000529185.
Згідно з графіком платежів встановлено щомісячну сплату за надані додаткові супутні послуги - "за обслуговування кред. заборгованості" (колонка 7 графіку).
Загальний розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування із 27 серпня 2021 року до 27 серпня 2026 року сукупно складає 237 750 грн.
Оплату загальної суми таких послуг у розмірі 237 750 грн розподілено на 60 щомісячних платежів.
Встановлено, що з 24 вересня 2021 року ОСОБА_1 здійснив наступні щомісячні платежі, де, у тому числі, сплатив на користь банку комісію на загальну суму у розмірі 30 000 грн, а саме:
- 24 вересня 2021 року - 7 320 грн, з яких 6 000 грн щомісячної комісії;
- 26 жовтня 2021 року - 7 320 грн, з яких 6 000 грн щомісячної комісії;
- 25 листопада 2021 року - 7320 грн., з яких 6 000 грн щомісячної комісії;
- 23 грудня 2021 року - 7 320 грн, з яких 6 000 грн щомісячної комісії;
- 24 січня 2022 року - 7 320 грн, з яких 6 000 грн щомісячної комісії.
Відповідно до розрахунку, наданого банком разом із зустрічною позовною заявою 29 листопада 2022 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 27 серпня 2021 року № 22038000529185 станом на 09 листопада 2022 року становить 247 381,84 грн та складається із залишку строкового кредиту в розмірі 192 060,96 грн, нарахованих строкових відсотків - 0,03 грн, простроченого кредиту - 1 319,68 грн, прострочених відсотків - 1,17 грн, прострочених комісій - 54 000 грн (т. 1, а. с. 183, 184).
Позиція Верховного Суду
Правове регулювання спірних відносин
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" статтю 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.