ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 202/1931/22
провадження № 61-14340св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування у особі виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана та підписана його законним представником ОСОБА_3, на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року у складі судді Кухтіна Г. О.
та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року
у складі колегії суддів Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 через свого законного представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування у особі виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області,
про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що мати неповнолітньої дитини
ОСОБА_1 ОСОБА_2 у 2019 році переїхала на постійне проживання до Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим). З цього часу
ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітнього сина, не цікавиться його життям, не займається його вихованням, не забезпечує матеріально.
Також позивач вказував про випадок жорстокого поводження з дитиною, після якого позивач вирішив проживати разом зі своїм батьком. У зв`язку із військовою агресією проти України батько з сином мають намір перетнути кордон, однак безвідповідальна поведінка матері заважає їм вчинити відповідні дії.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 20 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Дніпропетровський апеляційний суд постановою від 20 вересня 2023 року рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами умисного ухилення матері неповнолітньої дитини від виконання батьківських обов`язків та жорстокого поводження з дитиною. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, тому підстав для задоволення позовних вимог немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, яка подана 05 жовтня 2023 року через систему "Електронний суд" та підписана законним представником ОСОБА_3, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 (провадження
№ 61-19984св21).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи. Разом з тим, суди попередніх інстанцій не вжили ніяких заходів для виконання Службою у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації ухвали суду про надання відповідного висновку, який вони змушені були отримати в іншому місці. Крім того, позивач вказує про упередженість та необ`єктивність наданого Органом опіки та піклування у особі Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 22 травня 2012 року.
Краматорський міський суд Донецької області рішенням від 19 жовтня
2012 року розірвав шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2
13 лютого 2019 року Краматорський міський суд Донецької області отримав заяву ОСОБА_3 про захист права малолітньої особи ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, в якій заявник просив стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 та для захисту останнього від домашнього насилля з боку ОСОБА_2 . На час розгляду справи визначено місце проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_3 ; зобов`язано ОСОБА_2 звітувати про використання сплачених аліментів.
Відповідно до копії довідки загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів "Середня загальноосвітня школа № 45" Подільського району міста Києва, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно навчається в 8-Б класі загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів "Середня загальноосвітня школа № 45". За час навчання дитини в школі мати справами сина не цікавилась.
Відповідно до витягу Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України від 08 серпня 2022 року за наявною інформацією щодо перетинання ОСОБА_2 державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях та тимчасово окупованою територією АР Крим у період з 01 січня 2019 року до 13:30 16 серпня 2022 року мав місце перетин кордону
9 разів, останній раз виїзд 14 квітня 2021 року.
04 квітня 2023 року виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області прийняв рішення № 252 про надання висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовними вимогами про позбавлення батьківських прав, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав послався на те, що його мати ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться його життям, не займається його вихованням, не забезпечує матеріально.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного
і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII
(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення змісту частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини
(стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.