ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 565/461/22
провадження № 61-6819 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", правонаступником якого є акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року у складі судді Бренчук Г. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Майданіка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (далі - ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом") про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява обґрунтована тим, що він перебуває у трудових відносинах з ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", працює на посаді заступника директора з навчальної роботи комплексної дитячо-юнацької спортивної школи спортивного комплексу управління соціальних об`єктів.
Наказом відповідача від 28 січня 2022 року № 456-к його відсторонено від роботи з 29 січня 2022 року, без збереження заробітної плати, з відміною пільг та компенсацій за умови праці до усунення причин, що зумовили відсторонення, але не більше, ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Вказував, що з наказом про відсторонення від роботи він не погоджується, вважав його протиправним і таким, що підлягає скасуванню, як такий, що виданий з порушенням статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", статті 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя", статті 19 Конституції України, статті 286 ЦК України. Оскаржуваний наказ не містить відомостей на підтвердження відмови чи ухиляння здійснити щеплення та не містить відомостей, що засвідчують факт відсутності щеплення на час винесення наказу як ознаку його відмови чи ухиляння від щеплень.
Вказував, що потребує належної оцінки факт дискримінації працівників відповідача за ознакою щеплення від COVID-19 за медичною ознакою чи за ознакою стану здоров`я.
Крім того зазначав, що відсторонення працівника від роботи здійснюється на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби про усунення від роботи особи, яка ухиляється від щеплення, яке в роботодавця відсутнє.
Вимога надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання, яка міститься у попередженні про відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення від COVID-19, є грубим порушенням його права на конфіденційність та повагу до його приватного життя.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд: визнати протиправним і скасувати наказ від 28 січня 2022 року № 456-к "Про відсторонення від роботи", виданий генеральним директором ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" щодо відсторонення від роботи заступника директора з навчальної роботи комплексної дитячо-юнацької спортивної школи спортивного комплексу управління соціальних об`єктів ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" Албеска В. Л; стягнути з ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з часу відсторонення - 29 січня 2022 року до часу фактичного допуску його до роботи - 01 березня 2022 року у розмірі 38 096, 19 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, підлягають, крім інших категорій, працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до якого віднесено ДП "НАЕК "Енергоатом", відокремленим підрозділом якого є ВП "Рівненська АЕС".
У Правилах внутрішнього трудового розпорядку ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" зазначено, що працівники зобов`язані дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства. Аналогічний обов`язок заступника директора з навчальної роботи зазначено і у посадовій інструкції.
Відповідач повідомив позивача про необхідність щеплення проти COVID-19 та надання відповідних документів про проходження такої процедури або про наявність протипоказань до такого щеплення, а також роз`яснив наслідки ненадання одного з таких документів у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати. Докази проведення позивачем профілактичного щеплення проти COVID-19 чи наявності у нього абсолютних протипоказань до зазначеного щеплення у матеріалах справи відсутні. При ознайомленні з попередженням від 28 січня 2022 року ОСОБА_1 зазначив, що від щеплення проти CОVID-19 відмовляється.
Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.
Обов`язкова вакцинація позивача з подальшим відстороненням у разі відсутності щеплення тимчасово обмежило його право на працю з огляду на суспільні інтереси. Позивач не звільнений з роботи, а лише тимчасово відсторонений. У даному випадку не мала місце дискримінація позивача за ознакою стану здоров`я, медичною чи будь-якою іншою ознакою. Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Відповідач, видавши оскаржуваний наказ, застосував у порядку, передбаченому законом, відсторонення від роботи позивача, оскільки це прямо передбачено законодавством.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що докази наявності у позивача абсолютних протипоказань до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 у матеріалах справи відсутні, таких відомостей не було надано відповідачу, судом таких обставин не встановлено. Позивач був тимчасово відстороненим з огляду на суспільні інтереси.
На позивача як працівника підприємства, включеного до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до якого віднесено і ДП "НАЕК "Енергоатом", відокремленим підрозділом якого є ВП "Рівненська АЕС", покладено обов`язок пройти щеплення проти COVID-19 або надати відповідачу документальне підтвердження наявності у нього відповідних протипоказань до такої вакцинації.
Зважаючи на трудові обов`язки позивача, відсутність можливості дистанційної роботи, у зв`язку із специфікою цих трудових обов`язків, велику кількість соціальних контактів працівника на робочому місці, у спірних правовідносинах існувала об`єктивна необхідність вакцинації ОСОБА_3 .
Застосування роботодавцем такого заходу втручання у право на повагу до приватного життя ОСОБА_3 як відсторонення його від роботи, було пропорційним переслідуваній легітимній меті - потребі охорони громадського здоров`я, зокрема охорони здоров`я учнів, викладачів та відвідувачів комплексної дитячо-юнацької спортивної школи.
Апеляційний суд вказував на відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного наказу від 28 січня 2022 року, яким ОСОБА_1 з 29 січня 2022 року відсторонений від роботи без збереження заробітної плати з відміною пільг та компенсацій за умови праці до усунення причин, що зумовили відсторонення, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасуватирішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15 тощо (пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України), не дослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 565/461/22 із Кузнецовського міського суду Рівненської області.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, щоз оскаржуваного наказу, письмових заяв відповідача та доданих до них письмових документів, а також під час судового розгляду не встановлено підставу відсторонення ОСОБА_1 від роботи (відмовою від щеплення, ухиленням від щеплення чи відмовою та ухилення від щеплення). Наказ про відсторонення не містив індивідуальних підстав і мотивів для відсторонення саме ОСОБА_1 від роботи. У даному випадку має місце не відмова чи ухилення від проведення щеплення, а відмова позивача у наданні інформації щодо здійснення ним щеплення. Жодним нормативним актом, на які посилається відповідач, не передбачено відсторонення особи від роботи у зв`язку з відмовою у наданні інформації про щеплення. Факт непроведення вакцинації не підтверджений належними та допустимими доказами і є припущенням відповідача.
Вимога відповідача надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 є незаконною, а такі дії відповідача слід розцінювати, як втручання у приватне життя без законної підстави.
Попередження від 28 січня 2022 року про відсторонення від роботи не є належним, допустимим та достовірним доказом на підтвердження обставин відмови або ухилення позивача від щеплення, оскільки законом визначені конкретні засоби доказування для підтвердження факту відмови чи ухилення від щеплення, до яких попередження не відноситься. Інформація у програмному забезпеченні "Медичний монітор" щодо позивача не є доказом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Зазначає, що позивач свідомо обрав для себе позицію щодо відмови від вакцинації, не виконав юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я. Відповідних підтверджуючих документів про проходження вакцинації або про наявність протипоказань проти такої вакцинації позивач не надав. У даному спорі суспільний інтерес переважає індивідуальне право позивача і має на меті забезпечення справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини.
Просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 01 лютого 2016 року ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора з навчальної роботи комплексної дитячо-юнацької спортивної школи спортивного комплексу управління соціальних об`єктів ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом".
Наказом ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" від 19 листопада 2021 року № 4722-к "Про інформування щодо профілактичного щеплення проти CОVID-19" працівників указаного підприємства повідомлено про те, що з 09 грудня 2021 року буде здійснюватися відсторонення від роботи працівників, які відмовлятимуться або ухилятимуться від вакцинації проти CОVID-19, до усунення причин, що його зумовили, а також, що у період відсторонення працівника заробітна плата не нараховується, період відсторонення не зараховується до страхового стажу, не враховується при визначенні строку нарахування відпустки, оплата тимчасової непрацездатності в цей період не здійснюється.
Пунктом 3 вказаного наказу № 4722-к зобов`язано працівників, які пройшли профілактичне щеплення проти COVID-19 або мають протипоказання запропоновано, негайно повідомляти про це керівника структурного підрозділу з подальшим документальним підтвердженням.
ОСОБА_1 ознайомився із зазначеним наказом 26 листопада 2021 року, що підтверджується його підписом на листі ознайомлення.
Відповідно до попередження про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю щеплення проти COVID-19 № 1690/051 від 28 січня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про необхідність до 28 січня 2022 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку "Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" форми № 028-1/о, а також про те, що у випадку ненадання до 28 січня 2022 року зазначених документів, ОСОБА_1 з 29 січня 2022 року буде відсторонено від роботи на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення.
При ознайомленні з попередженням від 28 січня 2022 року № 1690/051 ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом, що від щеплення проти CОVID-19 відмовляється, інформація щодо стану здоров`я є конфіденційною, надавати неуповноваженим особам відмовляється.
Наказом ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" від 28 січня 2022 року № 456-к ОСОБА_1 з 29 січня 2022 року відсторонений від роботи без збереження заробітної плати з відміною пільг та компенсацій за умови праці до усунення причин, що зумовили відсторонення, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
З наказом від 28 січня 2022 року № 456-к ОСОБА_1 ознайомився 28 січня 2022 року.
Наказом відповідача від 01 березня 2022 року № 1096-к зупинено з 01 березня 2022 року дію наказу від 28 січня 2022 року № 456-к, допущено ОСОБА_1 до роботи та встановлено пільги і компенсацію за умови праці з 01 березня 2022 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі
№ 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
Частиною першою статті 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Термін "законодавство" використовується у правовій системі в основному в значенні - сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.
Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін "законодавство". Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін "законодавство", який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.