ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1986/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників учасників:
позивача - Шевченко М.І. (самопредставництво)
відповідача - Воробець С.І. (адвокат)
третьої особи - не з`явився
розглянувши матеріали касаційної скарги Малого приватного підприємства "Монада"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 (у складі колегії суддів: Желік М.Б. (головуючий), Гриців В.М., Галушко Н.А.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2022 (суддя Матвіїв Р.І.)
у справі за позовом Львівської міської ради
до Малого приватного підприємства "Монада"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Христина Романівна
про скасування державної реєстрації права приватної власності з припиненням права власності
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. 25.09.2019 Львівська міська рада (далі - Львівська міськрада, Позивач) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Малого приватного підприємства "Монада" (далі - МПП "Монада", Відповідач) про скасування запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. "М-1" на площі Двірцевій, 1 у м. Львові.
1.2. Позовні вимоги з посиланням на пункт "а" частини 2 статті 83 Земельного кодексу України, положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також пункт 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) обґрунтовані тим, що згідно з нормами чинного законодавства не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на малі архітектурні форми та тимчасові некапітальні споруди.
1.3. Позивач зазначив, що спірна будівля є тимчасовою некапітальною спорудою, що підтверджується такими доказами:
- розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 02.08.2016 "Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1 (біля автостанції № 8)", яке чинне і не оскаржене;
- протоколом про адміністративне правопорушення від 31.05.2016 № 3-039б та постановою від 23.06.2016 № 184 про накладення адміністративного стягнення за самовільне встановлення тимчасової споруди, який не оскаржувався, а штраф сплачено у добровільному порядку;
- матеріалами фотофіксації, з яких вбачається, що павільйон виконаний з полегшених конструкцій і не є капітальною спорудою;
- рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017, у справі № 914/2616/16;
- постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2017 про зобов`язання МПП "Монада" демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду на площі Двірцевій, 1 у м. Львові (біля автостанції № 8).
1.4. Львівська міськрада зазначає, що вона є власником земельної ділянки, проте внаслідок реєстрації права власності на об`єкт на площі Двірцевій, 1 у м. Львові, який є тимчасовою спорудою, порушуються її права щодо користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташовано.
1.5. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.09.2019 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Христину Романівну (далі - державний реєстратор Бойко Х. Р.).
1.6. У відзиві на позовну заяву МПП "Монада" просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що належна Відповідачеві на праві приватної власності нежитлова будівля (торговий павільйон) збудована відповідно до чинного на час будівництва законодавства, за наявності необхідної дозвільної документації та за наявності згоди (погодження) Позивача, а саме згідно з розпорядженням Львівської міської ради народних депутатів від 23.07.1993 № 792. У подальшому Відповідачем проведено реконструкцію торгового павільйону відповідно до листа Головного управління архітектури і містобудування від 30.12.1997 № 1610/2683.
Земельна ділянка, на якій розташоване належне відповідачу майно, не вибувала із власності Позивача і він не позбавлений права розпоряджатися нею відповідно до чинного законодавства.
Відповідач також звертав увагу суду на те, що наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2019 № 2889/7 відмовлено у задоволенні скарги Львівської міськради на рішення державного реєстратора.
1.7. 11.03.2020 року Львівська міська рада подала до Господарського суду Львівської області заяву про зміну предмета позову та просила суд скасувати державну реєстрацію права приватної власності МПП "Монада" на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. "М-1" загальною площею 25,7 кв.м на площі Двірцевій, 1 у м. Львові, з припиненням права власності МПП "Монада" на цей об`єкт.
1.8. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.01.2021 заяву Львівської міськради про зміну предмета позову прийнято до провадження.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.09.2022 позов задоволено повністю, скасовано державну реєстрацію права приватної власності МПП "Монада" на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. "М-1" загальною площею 25,7 кв.м на площі Двірцевій, 1 у м. Львові, з припиненням права власності МПП "Монада" на цей об`єкт.
2.2. Суд першої інстанції врахував судове рішення від 25.01.2017 у справі № 914/2616/16 за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до МПП "Монада" про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди на площі Двірцевій, 1 у м. Львові (біля автостанції № 8), яким встановлено обставину самовільного розміщення МПП "Монада" спірної споруди без відповідних дозвільних документів та обставину, що даний торговий павільйон не є нерухомим майном.
2.3. Місцевий господарський суд також зазначив, що виготовлення МПП "Монада" у 2016 році технічного паспорта було зумовлене закінченням реконструкції торгівельного павільйону. Проте після реконструкції об`єкт, будучи нерухомим майном, мав бути введений в експлуатацію, доказів чого в матеріалах справи немає. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Бойко Х. Р. внесено оспорюваний запис про право власності на підставі рішення від 28.03.2019, індексний номер 46187403.
2.4. Проте суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із встановлених обставин справи: об`єкт, стосовно якого вчинено оспорюваний запис, не є нерухомим майном, а є тимчасовою некапітальною спорудою, а подані реєстратору документи не підтверджували набуття права власності відповідачем на спірний об`єкт, тому право власності на нього не підлягало державній реєстрації.
2.5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2022 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
2.6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога Львівської міськради про скасування державної реєстрації права приватної власності МПП "Монада" на об`єкт нерухомого майна з припиненням права власності на такий об`єкт не є ефективною для відновлення порушеного права Позивача.
2.7. Львівська міськрада не погодилася з вказаною постановою суду та скористалася правом на її касаційне оскарження. При цьому просила вказану постанову скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.20022 залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції частин другої та четвертої статті 5, частини другої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, статті 377 Цивільного кодексу України та частини першої статті 120 Земельного кодексу України, а також неврахуванням апеляційним судом висновків Верховного Суду у справах щодо подібних правовідносин.
2.8. Також Позивач наполягав, що зі скасуванням державної реєстрації права власності відповідача на тимчасову споруду на площі Двірцевій, 1 буде відновлено становище, яке існувало до порушення, а також стане можливим виконання вищевказаного рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/2616/16 про демонтаж вказаної споруди.
2.9. У касаційній скарзі Львівська міськрада наголошувала на тому, що для поновлення її порушеного права не вбачається іншого способу захисту, відмінного від скасування державної реєстрації права власності на спірний об`єкт та припинення такого права. Зокрема невірним буде і звернення з позовами про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою чи її витребування, оскільки нежитлове приміщення знаходиться на ділянці лише юридично (тобто у зв`язку з проведенням державної реєстрації права власності на нього), але не фактично (оскільки не є об`єктом нерухомого майна, а тимчасовою спорудою, про демонтаж якої вже є чинне рішення суду).
2.10. Отже, заявник касаційної скарги акцентував увагу Верховного Суду на тому, що єдиним правильним способом захисту прав Львівської міськради на землю є саме скасування незаконної державної реєстрації права власності Відповідача на торговий павільйон, що узгоджується з вимогами статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
2.11. Постановою Верховного Суду від 27.06.2023 касаційну скаргу Позивача задоволено частково, оскаржувану постанову скасовано, а справу передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
2.12. При цьому Верховний Суд прийшов до висновку, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки всім доводам учасників справи, не врахував посилання Позивача на чинні судові рішення у справі № 914/2626/16, внаслідок чого припустився передчасних посилань на неефективність обраного Позивачем способу захисту. Суд також вказав на сталу практику Великої Палати Верховного Суду, що застосування того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Також Верховний Суд вказав, що судом не надано належну оцінку доводам Позивача щодо неможливості знесення об`єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності, у порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів. Проте, вказуючи про порушення гарантованого Конституцією права власності, судом разом з тим не враховано відомостей щодо державної реєстрації такого права в порушення вимог чинного законодавства, зокрема передбачених правил і порядку здійснення такої забудови.
2.13. За наслідками нового розгляду 01.11.2023 Західним апеляційним господарським судом прийнято постанову про відмову у задоволенні апеляційної скарги МПП "Монада" та про залишення рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2022 без змін.
2.14. У ході нового розгляду суд апеляційної інстанції за вказівками Верховного Суду врахував, зокрема, посилання Львівської міської ради на те, що її позбавлено права на розпорядження власною земельною ділянкою внаслідок реєстрації Відповідачем права власності на об`єкт, що на цій ділянці знаходиться; без скасування такої реєстрації відновлення прав Позивача є неможливим.
2.15. З урахуванням викладеного та беручи до уваги численні порушення при державній реєстрації права власності на спірний об`єкт, зважаючи на те, що таке право згідно чинного законодавства не підлягало реєстрації взагалі, суд обґрунтовано виснував, що обраний Позивачем спосіб захисту є належним та таким, що спрямований на відновлення його порушеного права на користування і розпорядження власною земельною ділянкою.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
3.1. У касаційній скарзі МПП "Монада" просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі№ 914/1986/19 та відмовити у задоволенні позову.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах, що регулюють подібні правовідносини.
3.3. Також скаржник вказує на порушення судом першої інстанції вимог процесуального права, що виразилися у поверненні до стадії підготовчого провадження вже після призначення справи до розгляду по суті. МПП "Монада" вважає, що таке повернення не передбачено Господарським процесуальним Кодексом України, порушує принцип стадійності господарського процесу та безпідставно дало можливість Львівській міськраді подати заяву про зміну позовних вимог.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить закрити касаційне провадження у справі, так як вважає непідтвердженими підстави для касаційного оскарження.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2023 відкрито касаційне провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні 17.01.2024, у якому оголошено перерву до 07.02.2024.
5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. Розпорядженням Львівської міської ради народних депутатів від 23.07.1993 № 792 МПП "Монада" надано у тимчасове користування терміном на 5 років земельну ділянку площею 20 кв.м на площі Вокзальній та дозволено спорудження торгового павільйону.
5.2. Головне управління архітектури та містобудування листом від 30.12.1997 № 1610/2683 повідомило МПП "Монада", що не заперечує проти реконструкції існуючого павільйону на площі Двірцевій у м. Львові.
5.3. Ухвалою Львівської міської ради від 29.04.1999 № 200 МПП "Монада" продовжено терміном на 5 років тимчасове користування на умовах оренди земельною ділянкою, площею 20 кв.м для обслуговування павільйону на площі Двірцевій у м. Львові, за рахунок раніше наданої ділянки.
5.4. Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" Львівської міської ради 31.05.2016 складено протокол № 3-039б про адміністративне правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки на площі Двірцевій, 1 у м. Львові самочинно встановлено ТС - МАФ (тимчасову споруду - малу архітектурну форму) за відсутності угоди про оренду землі.
5.5. 23.06.2016 адміністративна комісія при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради (постанова № 184) встановила, що заступник директора МПП "Монада" самовільно встановив малу архітектурну форму на площі Двірцевій, 1 у м. Львові, чим порушив пункт 20.1.24 Правил благоустрою м. Львова та статтю 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
5.6. 02.08.2016 Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження № 536 "Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди за адресою: м. Львів, площа Двірцева,1 (біля автостанції № 8).
5.7. 19.12.2016 Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" виготовило замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська правова компанія "Ярило" (власник - МПП "Монада") технічний паспорт на нежитлову будівлю літ. "М-1" на площі Двірцевій, 1 у м. Львові.
5.8. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/2616/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 задоволено позовні вимоги Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до МПП "Монада", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Львівської міської ради, а саме зобов`язано МПП "Монада" демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду на площі Двірцевій, 1 у м. Львові (біля автостанції № 8). Рішення наразі чинне.
5.9. 12.06.2017 старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 11.05.2017 № 914/2616/16 про зобов`язання МПП "Монада" демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду на площі Двірцевій, 1 (біля автостанції № 8) у м. Львові.
5.10. Водночас, як установили суди під час розгляду справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 181934740, державний реєстратор Бойко Х. Р. 26.03.2019 зареєструвала право власності МПП "Монада" на нежитлову будівлю літ. "М-1", загальною площею 25,7 м за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1.
Вказану реєстрацію здійснено на підставі технічного паспорту б/н, виданого 19.12.2016 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"; наказу № 17/11-06 від 09.11.2006, виданого МПП "Монада"; ухвали № 200 Львівської міської ради від 29.04.1999; повідомлення № 1610/2683, виданого 30.12.1997 Головним управлінням архітектури та містобудування Львівської міської ради народних депутатів; розпорядження Львівської міської ради народних депутатів № 792 від 23.07.1993.
5.11. Оскільки, з огляду на вказану державну реєстрацію права власності, виконання рішення суду у справі № 914/2616/16 та, як наслідок, поновлення порушених прав власника земельної ділянки є неможливим, Львівська міськрада знову звернулася до суду.
5.12. Предметом позову у справі, яка розглядається, є скасування державної реєстрації права приватної власності МПП "Монада" на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. "М-1", загальною площею 25,7 кв.м на площі Двірцевій, 1 у м. Львові, з припиненням права власності МПП "Монада" на цей об`єкт, з огляду на порушення прав позивача як власника землі та порушення реєстратором вимог законодавства щодо реєстрації права власності на об`єкт, який не підлягає реєстрації.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Згідно з частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За частиною першою статті 5 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
6.2. Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
6.3. Стаття 15 Цивільного кодексу України надає кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Так кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 названого Кодексу).
6.4. Отже, вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
6.5. Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
6.6. Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду. При цьому право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
6.7. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.
6.8. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98).
6.9. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом. Водночас обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
6.10. Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожен суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
6.11. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.
6.12. З наведеного слідує, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Аналогічні висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20.
6.13. З матеріалів справи вбачається, що Львівська міська рада народних депутатів 23.07.1993 надала МПП "Монада" в тимчасове користування терміном на 5 років земельну ділянку площею 20 кв. м на площі Вокзальній та дозволила спорудження на ній торгового павільйону. 29.04.1999 Львівська міськрада продовжила на 5 років термін користування земельною ділянкою (за рахунок раніше наданої земельної ділянки) для обслуговування павільйону. При цьому Львівська міськрада зазначила площу земельної ділянки - 20 кв.м. Цьому передувало погодження Головного управління архітектури та містобудування Львівської міської ради народних депутатів, яке у листі директору МПП "Монада" від 30.12.1997 повідомило, що "не заперечує щодо реконструкції існуючого павільйону на площі Двірцевій у м. Львові".
6.14. По закінченню вказаного 5-річного терміну правовідносини щодо користування земельною ділянкою не врегульовувалися.
6.15. З огляду на відсутність договору оренди землі повноважні контролюючі органи констатували вчинення правопорушень, передбачених статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилися у самочинному встановленні малої архітектурної форми на площі Двірцевій, 1 у м. Львові (протокол № 3-039б комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" Львівської міськради від 31.05.2016, постанова № 184 адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міськради від 23.06.2016).
6.16. У подальшому Залізнична районна адміністрація Львівської міськради 02.08.2016 прийняла розпорядження про демонтаж спірної тимчасової споруди, а у жовтні 2016 року звернулася до суду з позовом до МПП "Монада" про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди.
6.17. У той час, як спір розглядався судом, а саме 19.12.2016, Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації" на замовлення ТОВ "Українська правова компанія "Ярило" (власник МПП "Монада") було виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю "М-1" на площі Двірцевій, 1 у м. Львові
6.18. З вказаного технічного паспорта вбачається, що площа приміщення складає 25,7 кв.м (основна 20,4 кв.м, допоміжна 5.3 кв.м), що перевищує площу наданої у 1993 році земельної ділянки.