ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/10692/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн"
на рішення Господарського суду міста Києва (суддя К.І. Головіна) від 28.02.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - О.М. Гаврилюк, судді: Б.О. Ткаченко, А.Г. Майданевич) від 25.07.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн"
до Державної казначейської служби України
про відшкодування моральної шкоди в сумі 1 900 000 грн 00 коп.
Учасники справи:
представник позивача - не з`явився,
представники відповідача - не з`явився.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 05.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - Відповідач) на користь Позивача 1 900 000 грн 00 коп. моральної шкоди.
1.2. Позовна заява мотивована завданням Позивачу шкоди на спірну суму незаконними діями державної влади, а саме незаконними рішеннями Господарського суду Миколаївської області, Південно-західного апеляційного господарського суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи № 915/1375/20, що порушують право Позивача на ефективний спосіб правового захисту порушеного права Позивача в національному органі.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 28.02.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023) про відмову у задоволені позову.
2.2. Рішення судів мотивоване відсутністю підстав для стягнення з Відповідача заявленої до стягнення суми моральної шкоди, оскільки незгода Позивача із судовими рішеннями, ухваленими стосовно нього в іншій справі, з обґрунтуванням незаконності цих рішень, що не скасовані та набрали законної сили, або дій суду під час їх ухвалення, не може бути покладена в основу вимог у цій справі про відшкодування моральної шкоди, так як положення закону допускають можливість відшкодування шкоди, завданої діями, бездіяльністю суду, які не пов`язані зі здійсненням правосуддя та відправлення судочинства, а Позивач не довів незаконності судових рішень у справі № 915/1375/20. Також суди вказали, що Позивач не зазначив та не довів, в чому полягає моральна шкода на спірну суму, тоді як суд може лише здогадуватись про завдання шкоди діловій репутації Позивача, який, однак, не вказує та не наводить відповідні обставини та аргументи.
3. Встановлені судами обставини
3.1. У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа № 915/1375/20 за позовом ТОВ "РосКосметика" (правонаступником якого є Позивач) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про стягнення з Державної казначейської служби України моральної шкоди в сумі 1 200 000 грн 00 коп., завданої неправомірними діями Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, а також незаконними рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду і Одеського апеляційного адміністративного суду/П`ятого апеляційного адміністративного суду, ухваленими в адміністративній справі № 400/866/19. У справі № 915/1375/20 також вирішувалось питання про стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області витрат на правничу допомогу у сумі 12 300 грн 00 коп..
3.2. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та постановою Верховного Суду від 16.11.2021, у задоволенні позову ТОВ "РосКосметика" у справі № 915/1375/20 було відмовлено.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1 17.10.2023 Позивач подав касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточнень, поданих на виконання вимог Суду про усунення недоліків касаційної скарги, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1 Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди при ухваленні оскаржуваних рішень:
- врахували висновки в постановах Верховного Суду, правовідносини у яких не є подібними із правовідносинами у цій справі, а також стосуються інших питань, які не мають відношення до питань, що розглядалися у цій справі;
- не застосували частину сьому статті 75 ГПК України, згідно з нормами якої не є обов`язковою для суду при вирішенні однієї справа правова оцінка, що була надана судом певному факту при розгляді іншої справи;
- неправильно застосували положення частини четвертої статті 236 ГПК України, вимогам якої оскаржувані рішення не відповідають, оскільки при виборі і застосуванні норми права у спірних правовідносинах суд має враховувати висновки, викладені в постановах Верховного Суду, однак не виконувати вказівки в цих постановах Верховного Суду;
- неправильно застосували положення частини другої статті 316 ГПК України, оскільки постанова касаційного суду не може містити вказівок для судів нижчих інстанцій про те, яка норма матеріального права має застосовуватись і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи;
- неправильно застосували положення частини другої статті 316 ГПК України, оскільки, посилаючись в оскаржуваних рішеннях на висновки в постановах Верховного Суду в інших справах щодо застосування частини шостої статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідні висновки в постановах Верховного Суду не є нормою права, а лише посиланням на вказану норму, а тому такий висновок не може підміняти або скасовувати цю норму і закон, зокрема, норму частини шостої статті 1176 ЦК України, а також Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду";
- не врахували виключну юрисдикцію Конституційного Суду тлумачити Закони України, тоді як Верховний Суд такого права не має;
- неправильно застосували положення статті 8 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а не висновкам постанов Верховного Суду.
6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо умов для відшкодування моральної шкоди, завданої судом
6.1 Суди встановили, що спір виник щодо моральної шкоди, завданої Позивачу, за його твердженням, незаконністю ухвалених щодо Позивача судових рішень в іншій справі.
6.2 В статті 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
6.3 Правовідносини з відшкодування шкоди також врегульовані положеннями ЦК України.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
6.4. Між тим зазначена Позивачем підстава для відшкодування шкоди (незаконність судових рішень, ухвалених в іншій справі - № 915/1375/20) не належить до вичерпного переліку випадків застосування статті 1176 ЦК України, наведеного у частині першій цієї статті ЦК України, а саме випадків: незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт; оскільки відповідні обставини не були встановлені ні у цій справі, ні у справі № 915/1375/20, незаконність ухвалених рішень в якій стверджує Позивач як матеріально-правову підставу для вимог про моральну шкоду у спірних правовідносинах
6.5. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
6.6. Суд зазначає, що саме за змістом позовних вимог та доведених сторонами належними і допустимими доказами обставин справи господарський суд здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин та визначає, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони").
6.7. Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
6.8. Застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17).