ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/14110/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - Матвійчука О. В. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райзе Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 (суддя Турчин С. О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 (головуючий - Андрієнко В. В., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.)
за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райзе Груп"
про зобов`язання вчинити дії.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У грудні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк, кредитор, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райзе Груп" (далі - ТОВ "Райзе Груп", Товариство, відповідач) про зобов`язання ТОВ "Райзе Груп" в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 509 078,88 грн, яка (заборгованість) виникла станом на 15.04.2022, з посиланням на положення статей 15, 16, 105, 110, 111, 112, 634, 1048, 1049, 1054, 1066, 1069, 1072 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
2. Позовна заява обґрунтовується наявністю заборгованості Товариства перед Банком, яка утворилася в результаті невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором банківського обслуговування від 09.08.2013 та необхідністю її визнання та включення до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Райзе Груп", яке з 15.09.2021 перебуває в стані припинення. Зокрема, позивач зазначав, що так як з 15.09.2021 Товариство перебуває в процесі припинення, Банк 17.10.2022 направив відповідачу заяву з кредиторськими вимогами, в якій просив розглянути вимоги АТ КБ "ПриватБанк" станом на 26.09.2022 у розмірі 509 078,86 грн та включити їх до ліквідаційного балансу. На підтвердження направлення зазначеної заяви позивач надав роздруківку щодо відстеження поштового відправлення № 4909401522509.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023, позов задоволено частково. Зобов`язано ТОВ "Райзе Груп" в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства заборгованість за кредитом у сумі 39 000 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 11 466 грн, пеню за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором у сумі 3756,23 грн, заборгованість з комісії за користування кредитом у сумі 3159 грн. В іншій частині позову відмовлено.
4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на норми статей 11, 104, 105, 107, 110- 112, 261, 509, 634, 1049, 1054, 1069 ЦК України, статті 48 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статей 13, 14, 74, 79, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які суди дійшли висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) зміст відповіді Товариства від 24.06.2022 № 09/21-15 на заяву з кредиторськими вимогами свідчить про ухилення комісії з припинення відповідача від виконання обов`язків щодо визнання існуючої заборгованості перед Банком і від включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу для їх подальшого задоволення за рахунок коштів та майна юридичної особи, яка ліквідується; 2) враховуючи пропуск позивачем строку на звернення з кредиторськими вимогами, а також пропуск ним строку на звернення до суду за захистом своїх прав, ухилення ліквідатора від розгляду кредиторських вимог та ліквідація юридичної особи за наявності незадоволених вимог кредитора є порушенням передбаченої ЦК України процедури припинення такої особи, що має наслідком недотримання прав і законних інтересів кредитора, які мають бути захищені судом, оскільки несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог; 3) ухилення ліквідаційної комісії ТОВ "Райзе Груп" від розгляду кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" та від їх включення до ліквідаційного балансу призводить до того, що позивач (кредитор) фактично перебуває в стані правової невизначеності щодо своїх прав і зумовлює їх порушення, тому позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушених прав; 4) унаслідок набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі № 910/16180/14 (між тими самими сторонами) було породжену певну правову визначеність у відносинах сторін за договором банківського обслуговування від 09.08.2013, яка полягає в установленні наявності в Товариства заборгованості перед Банком за вказаним договором, а саме: 39 000 грн заборгованості за кредитом, 11 466 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 3756,23 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 3159 грн заборгованості з комісії за користування кредитом. Адже, з урахуванням принципу res judicata (правової визначеності та остаточності судових рішень), розглядаючи спір про включення кредиторських вимог до ліквідаційного балансу, суд не може переглядати суму заборгованості, яку вже присуджено до стягнення судовим рішенням в іншій справі, яке набуло статусу остаточного; 5) оскільки в підписаній відповідачем заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг відсутні умови договору щодо установлення розміру процентів, комісії за користування кредитом та пені, то необґрунтованими є позовні вимоги в частині 105 672,67 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 13 889 грн заборгованості з комісії за користування кредитом і 331 654,12 грн пені.
Водночас суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відхилив заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності в зв`язку з тим, що: 1) до вимог про сплату 39 000 грн заборгованості за кредитом у сумі, 11 466 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 3756,23 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором, 3159 грн заборгованості з комісії за користування кредитом позовна давність не застосовується, оскільки позивачем заявлено зазначені вимоги ще в 2014 році та присуджено вказані суми коштів до стягнення рішенням суду; 2) встановлений частиною 3 статті 112 ЦК України місячний строк на звернення кредитора до суду з позовом до ліквідатора не є позовною давністю в розумінні статті 256 цього Кодексу.
5. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 (суддя Турчин С. О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023, заяву ТОВ "Райзе Груп" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Райзе Груп" 13 131,81 грн витрат на правову допомогу (із заявлених Товариством до стягнення загалом 17 800 грн витрат). В решті вимог зазначеної заяви відмовлено.
Додаткове рішення аргументоване посиланням на положення статей 901, 903 ЦК України, статей 13, 123, 124, 126, 129, 161 ГПК України, враховуючи які та виходячи з обставин необґрунтованого включення відповідачем до суми відшкодування витрат у сумі 3000 грн за надання послуг зі складання (написання) та оформлення заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, яка (заява) в розумінні частини 2 статті 161 ГПК України не є заявою по суті спору, суд першої інстанції, дійшов висновку про наявність для покладання на позивача 13 131,81 грн витрат на професійну правничу допомогу в пропорційному співвідношенні до розміру задоволених позовних вимог (у разі часткового задоволення позову).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Райзе Груп" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Райзе Груп" в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства вимоги АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі: 39 000 грн заборгованості за кредитом у сумі; 11 466 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 3756,23 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором; 3159 грн заборгованості з комісії за користування кредитом та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) суди не врахували висновків щодо застосування норм частин 5, 6 статті 105, частин 3- 5 статті 112 ЦК України в подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 910/9052/18 (спір за участю АТ КБ "ПриватБанк" як кредитора), від 26.10.2022 у справі № 910/406/21, від 10.05.2023 у справі 905/229/21;
2) суди не дослідили зібрані в справі докази, зокрема, заяву АТ КБ "ПриватБанк" від 25.05.2022 (вх. № 13-09/21, поштове відправлення 4909401387040) з кредиторськими вимогами на суму 479 233,69 грн, відповідь ліквідатора Товариства від 24.06.2022 № 09/21-15 на вказану заяву;
3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки позивач обґрунтовував позовні вимоги ухиленням ліквідатора від розгляду заяви з кредиторськими вимогами на суму 509 078,88 грн (поштове відправлення № 4909401522509), яка (заява) на адресу ліквідатора так і не надходила та яку суди правомірно визнали ненаправленою, тоді як заява АТ КБ "ПриватБанк" від 25.05.2022 з кредиторськими вимогами на суму 479 233,69 грн (вх. № 13-09/21, поштове відправлення 4909401387040) і відповідь ліквідатора Товариства від 24.06.2022 № 09/21-15 на неї, на які позивач у позовній заяві не покликався, є тими документами, що не підтверджують обставин ухилення ліквідатора від розгляду кредиторських вимог на суму 509 078,88 грн, на які власне й посилався позивач у позовній заяві.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
8. Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу в строк (до 30.01.2024), встановлений ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2024 про відкриття касаційного провадження в справі № 910/14110/22, що в силу положень частини 9 статті 165 та частини 1 статті 301 ГПК України унеможливлює прийняття до уваги доводів відзиву, фактично поданого Банком через систему "Електронний суд" 05.02.2024, тобто зі значним пропуском встановленого процесуального строку, тоді як відсутність подання позивачем заяви про продовження зазначеного строку з дотриманням вимог частини 2 статті 119 ГПК України свідчить про наявність передбачених частиною 2 статті 118 цього Кодексу підстав для залишення без розгляду відзиву АТ КБ "ПриватБанк" на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Райзе Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі № 910/14110/22 та призначено розгляд цієї скарги в судовому засіданні на 06.02.2024.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. Згідно із заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, поданої Товариством 09.08.2013, Банком здійснювалося обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 з установленим кредитним лімітом, в електронному вигляді, через установлені засоби електронного зв`язку Банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення інші), що визначено і урегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - договір банківського обслуговування від 09.08.2013).
11. 10.09.2021 єдиним учасником ТОВ "Райзе Груп" прийнято рішення про припинення Товариства шляхом ліквідації за рішенням учасника відповідно до чинного законодавства.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідну інформацію щодо ТОВ "Райзе Груп" було оприлюднено 15.09.2021 з визначенням строку для заявлення кредиторами своїх вимог: до 15.11.2021, а також відомості про голову комісії з припинення.
12. 25.05.2022 ТОВ "Райзе Груп" отримало заяву АТ КБ "ПриватБанк" із кредиторськими вимогами на суму 479 233,69 грн (вх. № 13-09/21 від 25.05.2022). Відповідач надав копію опису вкладення, згідно з яким направлено претензію, копію поштового конверту та копію накладної з відправлення 4909401387040.
Товариством складено акт від 25.05.2022 № 25.05, згідно з яким до зазначеної заяви не було додано жодного документа на підтвердження заявлених кредиторських вимог.
13. У подальшому, за результатами розгляду заяви АТ КБ "ПриватБанк" із кредиторськими вимогами 24.06.2022 відповідач направив позивачу відповідь від 24.06.2022 № 09/21-15, у якій зазначив, що вимоги кредитора не підтверджені належними доказами, є необґрунтованими, а отже, не підлягають ані розгляду, ані визнанню.
14. В липні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Райзе Груп" про зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язати відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства кредиторські вимоги Банку в загальному розмірі 477 800,44 грн, що складаються із заборгованості за договором банківського обслуговування від 09.08.2013: по тілу кредиту - в сумі 39 000 грн, за процентами - в сумі 117 138,67 грн, за комісією - 17 048 грн, за пенею - 303 995,62 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі № 910/5145/22 позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" повернуто без розгляду.
15. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі № 910/16180/14, яке в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 20.09.2014, позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Райзе Груп" на користь АТ КБ "ПриватБанк" 39 000 грн заборгованості за кредитом, 11 466 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 3756,23 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором, 3159 грн заборгованості з комісії за користування кредитом.
16. Оскільки на підтвердження направлення в жовтні 2022 року заяви з кредиторськими вимогами Банк надав до матеріалів справи лише роздруківку Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення № 4909401522509, а відповідач надав заяву АТ КБ "ПриватБанк" з кредиторськими вимогами, отриману Товариством 25.05.2022, копію опису вкладення, копію поштового конверту, копію накладної з відправлення № 4909401387040, акт від 25.05.2022 № 25.05, копію відповіді від 24.06.2022 № 09/21-15 з доказами направлення та позовну заяву, у якій сам позивач вказав про направлення заяви в травні 2022 року, суд зазначив про недоведеність позивачем обставини направлення заяви з кредиторськими вимогами в жовтні 2022 року. Натомість наявними в матеріалах справи доказами підтверджується те, що Банк дійсно направляв Товариству заяву з кредиторськими вимогами, яка отримана останнім 25.05.2022.
Позиція Верховного Суду
17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки вимоги поданої касаційної скарги стосуються незгоди відповідача із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій саме в частині часткового задоволення позовних вимог, то їх касаційний перегляд здійснюється лише у відповідній частині.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
18. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що: 1) враховуючи пропуск позивачем двомісячного строку на звернення з кредиторськими вимогами, а також пропуск ним місячного строку на звернення до суду за захистом своїх прав, ухилення ліквідатора від розгляду кредиторських вимог та ліквідація юридичної особи за наявності незадоволених вимог кредитора є порушенням передбаченої ЦК України процедури припинення такої особи, що має наслідком недотримання прав і законних інтересів кредитора, які мають бути захищені судом, оскільки несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог; 2) унаслідок набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі № 910/16180/14 (між тими самими сторонами) було породжену певну правову визначеність у відносинах сторін за договором банківського обслуговування від 09.08.2013, яка полягає в установленні наявності в Товариства заборгованості перед Банком за вказаним договором, а саме: 39 000 грн заборгованості за кредитом, 11 466 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 3756,23 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 3159 грн заборгованості з комісії за користування кредитом. Адже, з урахуванням принципу res judicata (правової визначеності та остаточності судових рішень), розглядаючи спір про включення кредиторських вимог до ліквідаційного балансу, суд не може переглядати суму заборгованості, яку вже присуджено до стягнення судовим рішенням в іншій справі, яке набуло статусу остаточного; 3) до вимог про сплату 39 000 грн заборгованості за кредитом у сумі, 11 466 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 3756,23 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором, 3159 грн заборгованості з комісії за користування кредитом позовна давність не застосовується, оскільки позивачем заявлено зазначені вимоги ще в 2014 році та присуджено вказані суми коштів до стягнення за рішенням суду; 4) встановлений частиною 3 статті 112 ЦК України місячний строк на звернення кредитора до суду з позовом до ліквідатора не є позовною давністю в розумінні статті 256 цього Кодексу.
19. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.
20. Згідно з частинами 5, 6 статті 105 ЦК України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
21. Відповідно до частин 3- 5 статті 112 ЦК України У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
22. Як убачається з матеріалів справи, Банк звернувся до Товариства з кредиторськими вимогами 25.05.2022, тобто після спливу передбаченого законом двомісячного (мінімального) строку, встановленого ліквідаційною комісією, який (строк) закінчився 15.11.2021.
23. Водночас зі змісту листа-відповіді ліквідатора ТОВ "Райзе Груп" від 24.06.2022 № 09/21-15 вбачається та судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що відмова Товариства у визнанні кредиторських вимог Банку на суму 479 233,69 грн зумовлена як тим, що ці вимоги заявлено з пропуском двомісячного строку та не підтверджені належними доказами (через відсутність долучення кредитором документів, на підставі яких можна встановити наявність заборгованості, що зафіксовано актом від 25.05.2022 № 25.05), у зв`язку з чим є необґрунтованими, так і тим, що заява кредитора від 25.05.2022 не підлягає розгляду.
Верховний Суд з приводу суперечливого змісту зазначеного листа-відповіді ТОВ "Райзе Груп" зауважує, що відмова Товариства у визнанні кредиторських вимог Банку по суті зумовлена насамперед тим, що ці вимоги не підтверджені належними доказами, що, як наслідок, свідчить про їх необґрунтованість, а тому об`єктивно виключає залишення ліквідатором вимог кредитора без розгляду після попереднього визнання їх необґрунтованими.
24. За таких обставин Верховний Суд вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про ухилення ліквідаційної комісії ТОВ "Райзе Груп" від розгляду кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" взагалі, внаслідок чого позивач (кредитор) фактично перебуває в стані правової невизначеності щодо своїх прав і призводить до їх порушення.
В зв`язку з цим суд касаційної інстанції погоджується з доводами скаржника в частині неврахування судами попередніх інстанцій викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 905/229/21 висновку щодо необхідності чіткого розмежування в спірних правовідносинах юридичного факту ухилення ліквідаційною комісією (ліквідатором) від розгляду кредиторських вимог і факту відмови в їх визнанні, оскільки вони мають різні правові наслідки щодо можливості звернення кредитором до суду за захистом своїх прав.
Адже законодавець пов`язує право позивача на звернення до суду за захистом порушеного права з обставиною наявності відмови ліквідаційної комісії відповідача у внесенні кредиторських вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу або з ухиленням ліквідатора від їх розгляду.
25. Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що зазначений помилковий висновок судів у цілому не вплинув на законність та обґрунтованість рішення про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов`язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (такі висновки викладено постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункти 83, 144), від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункти 84, 86), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1), від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (пункт 6.56-6.58), від 07.09.2022 (пункт 10.76), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 103)).
26. Відповідач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:
якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу;
суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
27. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови висновків щодо застосування положень частин 5, 6 статті 105, частин 3- 5 статті 112 ЦК України в подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 910/9052/18 (спір за участю АТ КБ "ПриватБанк" як кредитора), від 26.10.2022 у справі № 910/406/21, від 10.05.2023 у справі 905/229/21.
28. Так, ухвалюючи постанову від 15.10.2019 у справі № 910/9052/18 (спір з аналогічним предметом позову за участю АТ КБ "ПриватБанк" як кредитора), якою скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій та передано справу на новий розгляд, Верховний Суд, виходячи з подібних обставин звернення кредитора до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог у сумі 18 129,80 грн і включення їх до проміжного ліквідаційного балансу після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією відповідача для їх пред`явлення, та проаналізувавши норми частини 5 статті 105 і частин 3- 5 статті 112 ЦК України, дійшов таких правових висновків: