ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 295/3068/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.,
за участю представників:
ОСОБА_1 : Сіра А.В.
Громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок плюс": Струкова Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023
(головуючий - Олексюк Г.Є., судді Мельник О.В., Гудак А.В.)
у справі №295/3068/20
за позовом ОСОБА_1
до Громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок плюс"
про визнання наказів про звільнення № 2 від 25.03.2019 та № 2 від 13.01.2022 незаконними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (згідно із заявою про зміну предмета позову від 09.02.2022),
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок Плюс" (далі - ГО "ГК "Світанок Плюс", Гаражний кооператив "Світанок Плюс"), в якому просив, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 09.02.2022:
- визнати незаконним та скасувати наказ №2 від 25.03.2019, виданий ГО "ГК "Світанок-Авто" про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління МГО "ГК "Світанок" на підставі п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України - виявленої невідповідності займаній посаді та виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації;
- визнати незаконним та скасувати наказ №2 від 13.01.2022, виданий ГО "ГК "Світанок Плюс", про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління МГО "ГК "Світанок" на підставі п.3 ст.99 ЦК України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді голови ГО "ГК "Світанок Плюс" з 27.03.2019 року;
- стягнути з ГО "ГК "Світанок Плюс" на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.03.2019 по день ухвалення судом рішення;
- стягнути з ГО "ГК "Світанок Плюс" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
2. Рішенням Господарського суду від 11.08.2022 у справі № 295/3068/20 у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено в повному обсязі.
3. Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 у справі № 295/3068/20 стягнуто з позивача на користь відповідача 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 295/3068/20 частково задоволено апеляційні скарги ОСОБА_1 . Скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 11.08.2022 у справі №295/3068/20.
Прийнято рішення, яким позов задоволено частково.
Провадження у справі в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 2 від 25.03.2019, виданого Громадською організацією "Гаражний кооператив "Світанок-Авто" про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, закрито.
Внесено зміни до наказу Громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок плюс" від 13.01.2022 № 2 в частині дати припинення повноважень голови правління Міської громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок" ОСОБА_1 з 26.03.2019 на 04.09.2019, викладено п. 1 наказу від 13.01.2022 № 2 в наступній редакції:
" 1. Повноваження голови правління Міської громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок" ОСОБА_1 вважати припиненими з 04.09.2019, відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України".
Стягнуто з Громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок плюс" на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.03.2019 по 04.09.2019 в розмірі 47 448, 06 грн.
У задоволенні позову в частині вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок плюс" з 27.03.2019, відмовлено.
Стягнуто з Громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок плюс" на користь ОСОБА_1 1 540,81 грн судового збору за розгляд позовної заяви.
Стягнуто з Громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок плюс" в дохід Державного бюджету України 2 928,33 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду.
Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 у справі №295/3068/20 змінено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок плюс" 10 944,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5. До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли заяви ГО "ГК "Світанок плюс" та ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та винесення додаткової постанови у справі № 295/3068/20.
6. ГО "ГК "Світанок плюс" просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
До заяви відповідачем додано акт приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 26.08.2023, платіжну інструкцію № 896 від 27.09.2023, ордер про надання правничої (правової) допомоги від 21.04.2023.
7. ОСОБА_1 просить стягнути з ГО "ГК "Світанок плюс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000,00 грн.
До заяви позивачем додано договір про надання правової допомоги № 29 від 12.09.2023, додаткову угоду від 14.09.2022, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2023, рішення Національної асоціації адвокатів України № 13/17, ордер про надання правничої (правової) допомоги від 13.06.2023.
Короткий зміст оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції
8. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 частково задоволено заяви позивача та відповідача.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Гаражного кооперативу "Світанок плюс" 7 296,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Стягнуто із Гаражного кооперативу "Світанок плюс" на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
9. Додаткова постанова мотивована тим, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5 - 7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
10. Суд апеляційної інстанції зазначає, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу документально обґрунтовані в розмірі 8 000,00 грн. Водночас суд, враховуючи, що позов було частково задоволено, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 7 296,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки цей розмір документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності.
11. Апеляційний господарський суд вказав на те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу документально обґрунтовані в розмірі 28 000,00 грн. Суд апеляційної інстанції стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, оскільки зазначена сума є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді та часткового задоволення апеляційної скарги позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
12. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі №295/3068/20, в якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 18 666,00 грн та відмовити у стягненні судових витрат із ОСОБА_1 на користь ГО "Гаражний кооператив "Світанок Плюс" в повному обсязі.
13. Скаржник у касаційній скарзі в якості підстави для касаційного оскарження вищезазначеного судового рішення посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
14. Позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
- від 31.09.2019 у справі № 922/2821/18; від 02.11.2019 у справі № 904/4484/18; від 04.08.2021 у справі № 759/2921/19; від 21.08.2019 у справі № 759/2921/19; від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17.
15. Скаржник зазначає, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ні відповідачем, ні його представником не було подано заяву щодо розміру судових витрат та заяв про стягнення з позивача понесених судових витрат. Крім того, відповідачем також не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
16. Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Позиція Верховного Суду
17. Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
18. Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
19. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
20. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
21. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
22. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
23. За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
24. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
25. Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
26. Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
27. Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
28. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
29. За приписами ст. 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
30. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
31. Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
32. У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.
33. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
34. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
35. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
36. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
37. За приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
38. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
39. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
40. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 вказала на те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
41. Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
42. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини".