ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 826/5138/17
адміністративне провадження № К/9901/56186/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2017 (суддя Смолія І.В.) та Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 (головуючий суддя - Федотов І.В., судді Літвіна Н.М. та Сорочко Є.О.) у справі №826/5138/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТАНГО ТРЕЙД" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Контанго Трейд" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2017 №0001681402, №0001691402, №0001671402.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначило про невмотивованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 21.12.2016 №529/26-15-14-02-01/36856141, з урахуванням рішення про результати розгляду скарги від 24.03.2017 №5949/6/99-99-11-01-01255, оскільки останні, на його думку, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку, й які, у свою чергу, підтверджують рух активів внаслідок господарських операцій, що відбулися у відносинах з контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Готика ЛТД" (далі - ТОВ "Готика ЛТД"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Фест-Груп" (далі - ТОВ "Фест-Груп"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтопереробка-2013" (далі - ТОВ "Нафтопереробка-2013"), Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-2020" (далі - ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020").
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018, адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001681402 від 03.04.2017, №0001691402 від 03.04.2017, №0001671402 від 03.04.2017.
Не погодившись із такими рішеннями Управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм з вказівкою на неповне з`ясування усіх обставин справи, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову; насамперед відповідач вказував на наявність вироків Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 у справі № 646/3810/15-к та Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2015 у справі №461/10058/15-к та висновки акту перевірки, які не врахували суди, при цьому не навівши будь - яких обґрунтованих мотивів.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Судами з`ясовано, що Управлінням було проведено документальну виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.
За результатами перевірки складено акт від 21.12.2016 №529/26-15-14-02-01/36856141, яким встановлено наступні порушення:
-підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 251 842,00 грн., в тому числі за 2013 рік - 251 842,00 грн.
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній після 01.01.2015), що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 493 095,00 грн., у тому числі за 2014 рік - 1 095 890,00 грн., за 2015 рік - 204 504,00 грн., 2016 рік - 192 701,00 грн.
- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 546 184,00 грн. (за період січень 2013 року - вересень 2016 року);
- пунктів 2.8, 3.5 глави 2 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320;
- підпункту 213.1.12 пункту 213.1, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, пункту 232.3 статті 232 Податкового кодексу України, що стало підставою для заниження суми акцизного податку, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 48 804,33 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.01.2017 №0000014003, №0000191402, №0000201402 та №0000211402.
Товариством до Державної фіскальної служби України подано скаргу на зазначені податкові повідомлення - рішення, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 24.03.2017 №5949/6/99-99-11-01-01-25, яким повністю скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.01.2017 №0000014003 та частково податкові повідомлення-рішення від 12.01.2017 №0000191402, №0000201402, №0000211402.
03.04.2017 на підставі акту від 21.12.2016 №529/26-15-14-02-01/36856141 та зазначеного рішення прийняті податкові повідомлення - рішення:
№0001681402, яким визначено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1 025 789, 00 грн. за 2014 рік, за 2015 рік та за три квартали 2016 року;
№0001691402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 282 098,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 56 420,00 грн.
№0001671402, яким нараховано грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 297885,00 грн, зокрема, за штрафними (фінансовими) санкціями на 56 420,00 грн.
Приймаючи вказані податкові повідомлення - рішення, Управління виходило з встановлення під час перевірки, за результатами якої складено акт від 21.12.2016 №529/26-15-14-02-01/36856141, відсутності можливості підтвердження фактичного здійснення фінансово - господарських відносин між позивачем та наступними контрагентами:
- ТОВ "Нафтопереробка-2013", яке з 2014 року не подає податкової звітності та його свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 18.09.2015; також до перевірки не надано матеріали, що підтверджують фактичне постачання товарів (наявні лише копії товарно - транспортних накладних, складені контрагентом, з яким відсутні господарські взаємовідносини, в яких не зазначені обов`язкові реквізити та підписи уповноважених осіб);
- ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", яке має стан 16 - припинено (ліквідовано, закрито), свідоцтво платника ПДВ анульовано 01.06.2014 (у зв`язку з анулюванням податкової реєстрації); в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна інформація про проведення досудового слідства у кримінальному провадженні № 320141000000000036 від 05.03.2014 щодо умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах (ч.3 ст. 212 та ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України), за результатами якого Червонозаводським районним судом міста Харкова винесено вирок від 09.04.2015 по справі № 646/3810/15-к (провадження № 1-кп/646/325/2015); до перевірки позивачем не надано матеріалів, що підтверджують фактичне постачання товарів, а саме, довіреностей вантажоодержувача на отримання товарів, товарно - транспортних накладних, подорожніх листів тощо;
- ТОВ "Фест-Груп", в якого 29.04.2015 анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість у зв`язку з відсутністю поставок та ненаданням декларацій; відповідно до вироку Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2015 у справі 461/10058/15-к (провадження № 1-кп/461/439/15), за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч. 1 ст.205, ч.5 ст. 27 ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, ТОВ "Фест-Груп" було зареєстровано / придбано протягом другої половини 2013 та першої половини 2014 років для здійснення фіктивного підприємництва та подальшого оформлення господарських операцій без їх фактичного здійснення; до перевірки не представлено документи щодо визначення кількості трудових ресурсів, задіяних при виконанні робіт за укладеним з позивачем договором, калькуляції наданих послуг.
- ТОВ "Готика ЛТД", в якого статус - 16 - припинено (ліквідовано, закрито); свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 06.01.2015 у зв`язку з внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про відсутність підтвердження; відповідно до Інформаційної системи "Податковий блок" підсистеми "Суб`єкти фіктивного підприємництва" щодо ТОВ "Готика ЛТД" в картці суб`єкта фіктивного підприємництва сформовано запис від 02.04.2015 № 8116/8/15-53-07 за ознакою реєстрування в органах державної реєстрації фізичних осіб з подальшою передачею у володіння та управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово - господарську діяльність або реалізувати повноваження; в актах прийому - передачі робіт (надання послуг) не конкретизовано надані послуги; відсутні документи на підтвердження чисельності працівників, задіяних при виконанні робіт для позивача, та калькуляція наданих послуг.
Незгода позивача з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями стала підставою для звернення Товариства до суду із цим позовом.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) встановлено, що у цьому розділі об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій (до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій - згідно із внесеними змінами Законом України №643-VIII, який набрав чинності з 29 липня 2015 року), зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Законом України №71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, слова "з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку" виключено.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше (датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - згідно із внесеними змінами Законом України №643-VIII): дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) (не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними - згідно із внесеними змінами Законом України №71-VIII) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.