ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 804/746/17
адміністративне провадження № К/9901/19440/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Гончарової І.А. від 28 березня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Добродняк І.Ю., суддів Бишевської Н.А., Семененка Я.В. від 19 грудня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжспецремонт" до Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Криворіжспецремонт" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області (правонаступник - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2017 року №0000031401, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1081735,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 237223,00 грн., №0000041401, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість (далі-ПДВ) за основним платежем у розмірі 1162539,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 290634,75 грн.
Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2016 року, за наслідками якої складено акт від 15 грудня 2016 року №1969/04-83-14-01/33453203, у якому встановлено порушення Товариством вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1081735,00 грн. у тому числі у 2013 році - 887333,00 грн., у 2014 році - 61559,00 грн., у 2015 році - 132843,00 грн., та суму ПДВ, яка підлягає сплаті до державного бюджету, в розмірі 1162539,00 грн., в тому числі у грудні 2013 року - 934035,00 грн., у січні 2014 року - 34200,00 грн., у лютому 2014 року - 34200,00 грн., у серпні 2015 року - 137904,00 грн., у вересні 2015 року - 2062,00 грн., у жовтні 2015 року - 16551,00 грн., у листопаді 2015 року - 3587,00 грн.
У акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про формування позивачем без достатніх правових підстав показників податкового обліку за операціями із контрагентами ТОВ "Сіммбуд", ТОВ "Юнітакс", ТОВ "Феніск", ТОВ "Перший бізнес-центр", оскільки перевіркою документально не підтверджено такі господарські відносини, обґрунтовуючи це: проведеним аналізом в системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та отриманою податковою інформацією, яка свідчить про відсутність у контрагентів ресурсів, економічно необхідних для проведення спірних операцій, враховуючи їх зміст та обсяг; даними Єдиного реєстру податкових накладних, згідно яких ТОВ "Юнітакс", ТОВ "Феніск" та ТОВ "Перший бізнес-центр" придбавали інші товари (роботи, послуги), ніж ті, що ними реалізувались, а ТОВ "Сіммбуд" взагалі не придбало матеріали, які мали бути використані при виконанні будівельних робіт на користь позивача, що свідчить про невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) та маніпулювання їх номенклатурою; ненаданням документів щодо підтвердження виконаних субпідрядних робіт (надання послуг) робітниками ТОВ "Юнітакс" та ТОВ "Сіммбуд" та згоди замовників (ПАТ "АрселорМітгал Кривий Ріг", ПАТ "Північний ГЗК") на їх залучення; відсутністю розрахунків із ТОВ "Феніск", їх проведенням не у повному обсязі із ТОВ "Сіммбуд", а також шляхом переведення боргу (стосовно ТОВ "Перший бізнес-центр"); відсутністю доказів транспортування (перевезення) товару від постачальників ТОВ "Феніск" та ТОВ "Перший бізнес-центр"; наявною податковою інформацією щодо ознак фіктивності контрагентів; даними із ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2016 року по справі №201/16456/16-к (провадження № 1-кс/201/9816/2016), згідно яких під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016040000000195, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 березня 2016 року, директор ТОВ "Сіммбуд" Грунт В.К. заперечив своє відношення до господарської діяльності цього підприємства, у тому числі щодо підписання первинних та інших бухгалтерських і звітних документів, вказавши про використання невідомими особами його особистих даних для реєстрації суб`єкта господарювання; наявністю вироку Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року у справі №757/45458/15-к, яким директора ТОВ "Юнітакс" ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205 (фіктивне підприємництво), частиною 1 статті 358 (підроблення документів) Кримінального кодексу України (далі - КК України).
На підставі акту відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення, незгода з якими й стала підставою для звернення Товариства до суду із цим позовом.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують здійснення операцій між позивачем та ТОВ "Сіммбуд", ТОВ "Юнітакс", ТОВ "Феніск", ТОВ "Перший бізнес-центр" по придбанню в останніх товарів (робіт, послуг) й подальше їх використання у власній господарській діяльності, тому Товариство, зменшивши оподатковуваний дохід на суму витрат та віднісши розмір ПДВ до податкового кредиту за результатами таких відносин, дотрималося передбачених законодавством умов при формуванні показників податкової звітності; зазначили, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентами своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення Товариством правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
При цьому суди визнали посилання відповідача на наявність кримінального провадження стосовно ТОВ "Сіммбуд" та отримані свідчення його посадової особи про непричетність до господарської діяльності підприємства безпідставним, вказавши, що такі дані досудового слідства можуть бути визнані як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді; що ж до вироку Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року у справі №757/45458/15-к, то суди зазначили, що у ньому не спростовано обставин здійснення господарських операцій ТОВ "Юнітакс" із позивачем, який, до того ж, не виступав учасником відносин, що досліджувались у зазначеній кримінальній справі.
Контролюючий орган, не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права та оцінки зібраних у справі доказів. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких сформовані показники податкової звітності позивача, а також про непідтвердження платником податку їх здійснення належними і допустимими доказами, які б свідчили про фактичне виконання контрагентами своїх зобов`язань, наявність ознак фіктивності господарської діяльності контрагентів (у тому числі дані, отримані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, та вирок суду), відсутність у них відповідних ресурсів і умов, необхідних для виконання спірних операцій, тощо.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. Стверджує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й ухваленні у відповідності до процесуальних норм.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій (до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій - згідно із внесеними змінами Законом України №643-VIII, який набрав чинності з 29 липня 2015 року), зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Законом України №71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, слова "з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку" виключено.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше (датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - згідно із внесеними змінами Законом України №643-VIII): дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.